Ухвала суду № 62858778, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

МаліновськогоО.А., Юденко Т.М.,

за участю:

секретаря Лашевич О.С.,

прокурора Салкова Р.В.,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріалами обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Прядка Р.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. Зокрема, у обвинувальному акті не вказано місце вчинення інкримінованих за ч.1 ст. 366 КК України дій, або ж не зазначено про те, що місце вчинення вказаних дій не можливо було встановити в ході досудового розслідування, що має значення для визначення територіальної підсудності даного кримінального провадження. Крім того, виклад юридичного формулювання, яке викладене у даному акті, не відповідає диспозиціям інкримінованих статей кримінального закону, тоді як в силу ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння, (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Так, в юридичному формулюванні за ч.1 ст.366 КК України не зазначено про видачу саме службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, а в юридичному формулюванні за ч.4 ст. 358 КК України орган досудового розслідування вдався до зайвих висловлювань, які не відповідають змісту кримінального закону, зазначивши про те, що використав завідомо підроблені офіційні документи, які видаються підприємством. Зазначені недоліки є перешкодою для розгляду кримінального провадження щодо в порядку ч.3 ст.349 КПК України та порушенням права обвинуваченого на розгляд провадження в найкоротший строк.

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 Прядко Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а обвинувальний акт у даному провадженні повернути до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Зокрема, прокурор вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу не вказав, яким саме положення ст. 291 КПК України не відповідає обвинувальний акт, оскільки його повернення прокурору можливе лише з цих підстав. Крім того прокурор зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень суду, передбачених ст. 314 КПК України, оскільки вдався до вирішення питання щодо меж пред'явленого обвинувачення, зазначивши при цьому ще й неможливість проведення судового розгляду в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, що не може бути вирішено до початку судового розгляду. Також суд позбавив прокурора можливості використати право на зміну обвинувачення в суді, чим порушив принцип змагальності сторін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до пункту 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною радою України, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

В порушення вимог кримінального процесуального закону України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, у обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України не містить даних про видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, що суперечить диспозиції вказаної статті КК України.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неповноти викладу у обвинувальному акті обставин, що підлягають доказуванню за ч.1 ст. 366 КК України.

Так, відсутність у обвинувальному акті відомостей щодо місця вчинення злочину позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність даного кримінального провадження.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, і зокрема: засаду законності, яка полягає в неухильному дотриманні вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (п.1 ст.9 КПК), засаду забезпечення права обвинуваченого на захист (ст.20 КПК), а також унеможливлює виконання головуючим суддею вимог ст.348 КПК України щодо роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Таким чином, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання перейшов до дослідження обвинувального акту по суті, що виходить за межі повноважень суду, передбачених ст. 314 КПК України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору є законним та обґрунтованим, а апеляція прокурора такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Прядка Р.В. - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_______ _______ _______

Кияшко О.А. МаліновськийО.А. Юденко Т.М.