Рішення № 62858577, 22.11.2016, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1286/16-ц

2/683/732/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 14 березня 1998 року між ним та відповідачкою укладено шлюб, зареєстрований Первомайським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області, актовий запис №49. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначає, що сімейне життя не склалося через різні погляди на життя, постійні сварки та непорозуміння, через що восени 2015 року вони припинили шлюбні стосунки та спільне проживання, примирення вважає для себе не можливим, а тому просить шлюб розірвати.

Крім того, вказує, що наданий час ОСОБА_2 має намір змінити місце свого проживання, а тому вони не можуть дійти згоди з ким будуть проживати їхні неповнолітні діти. Оскільки відповідачка не зможе забезпечити належні умови для проживання та виховання дітей, не має постійного місця роботи, періодично виїжджає за кордон на роботу, надовго залишаючи дітей, тому просить визначити місце проживання дітей разом із ним за місцем його проживання.

Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 20 липня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просить його задовольнити з вищенаведених підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала та пояснила, що збереження сім»ї не можливе і вона не заперечує проти того, щоб діти проживали разом із батьком.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони 14 березня 1998 року уклали шлюб, зареєстрований Первомайським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне сімейне життя не склалося через взаємне непорозуміння, внаслідок чого їх шлюбні стосунки припинені, а збереження сімї є неможливим.

Дані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача та відповідачки, даними свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ №055686 від 14.03.1998 року, даними свідоцтв про народження дітей.

Враховуючи, що відповідачка визнала позов, представник позивача наполягає на розірванні шлюбу й заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній його волі, а розірвання шлюбу не призведе до порушення особистих та майнових прав сторін та прав їх дітей, суд дійшов висновку, що даний шлюб слід розірвати.

Відповідно до ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.ст.160, 161 СК України місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Судом встановлено, що діти сторін: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_2, які з осені 2015 року проживають окремо. ОСОБА_9 є учнем 10 класу загальноосвітньої середньої школи, а ОСОБА_6»я відвідує дитячий дошкільний заклад №6 «Зіронька».

Батько дітей ОСОБА_2 є військовослужбовцем в/ч польова пошта 2806 й отримує стабільну заробітну плату в розмірі 11000 грн. щомісяця. У помешканні створено усі належні

умови для навчання, виховання та відпочинку дітей. Мати дітей ОСОБА_2 не працює, однак періодично виїжджає за кордон на роботу, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім»ї ОСОБА_2, складеним 26 серпня 2016 року комісією в складі начальника служби у справах дітей ОСОБА_10 та завідувача відділу опіки та піклування служби у справах дітей ОСОБА_11, копією закордонного паспорта відповідачки серії ЕТ920754, виданого 26 квітня 2012 року.

Згідно ч.5 та ч.6 ст.19 СК Україниорган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв»язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 14 вересня 2016 року, орган опіки та піклування не заперечує щодо проживання дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6»ї з батьком ОСОБА_2

Згідно ст.12 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною у 1991 році, держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до положень ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім»ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім»ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

В зв»язку із вищезазначеними нормативними положеннями, судом було заслухано старшого сина сторін ОСОБА_9, який у судовому засіданні виявив бажання проживати з батьком.

Враховуючи визнання відповідачкою даного позову, що свідчить про її небажання займатись вихованням дітей, беручи до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до батька, вік дітей, стан їхнього здоров'я та виходячи з інтересів дітей, суд прийшов до висновку про необхідність визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110 112, 160, 161 СК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 14 березня 1998 року Первомайським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (до шлюбу Євдощук) ОСОБА_12 (актовий запис №49), розірвати.

Визначити місце проживання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1102,40 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя