Ухвала суду № 62858092, 21.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 323/2737/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1656/16 Головуючий в 1-й інстанції: Мінаєв М.М.

Єдиний унікальний №323/2737/14-к

Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Шаповал О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Гріпаса Ю.О., Фоміна В.А.

при секретарі Корнієнко О.О.

за участю: прокурора Яцентюк З.В.

захисників адвокатів Онищенко О.М., Мироненка С.Ю., Майсак В.О.

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Вільнянскою установою виконання покарань УДПтС України в Запорізькій області (№11) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080350001309, щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Токмака Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч.ч. 3, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 115 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Запоріжжя, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 28.09.2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 /т.9 а.п. 81-83/ звернулись: прокурор у кримінальному провадженні Яцентюк З.В. з апеляційною скаргою /т.9 а.п. 95-98/; обвинувачений ОСОБА_5 з апеляційною скаргою /т.9 а.п.107/ та доповненням до скарги /т.9 а.п.139-142/, в яких:

- обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалити ухвалу про задоволення в повному обсязі його клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд першої інстанції задовольнив його клопотання частково.

У доповненні, поданому 27.10.2016 року, обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема, в ньому не зазначено: де конкретно було вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, чи то в Токмацькому районі, чи то в Оріхівському районі; яким чином ОСОБА_7 приєднався до нього, ОСОБА_9 та ОСОБА_6; яким чином обиралися потерпілі та яким саме майном обвинувачені мали намір заволодіти.

Також обвинувачений зазначив, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано, що суддя ОСОБА_8 під час досудового розслідування приймала цілу низку процесуальних рішень. Проте, згідно з відповіддю, наданою ДСА, суддя ОСОБА_8 ніколи не працювала в Токмацькому районному суді. Також в реєстрі не зазначено, що під час досудового розслідування брав участь слідчий суддя Городовенко В.В., не зазначені адвокати Дерев'янко І.О., Мульченко Є.В. та Левченко В.В., які здійснювали захист його інтересів; не зазначений захисник ОСОБА_6 - адвокат Вараниця А.А. та відсутня розписка зазначеного захисника про відкриття йому матеріалів кримінального провадження та отримання ним копії обвинувального акта;

- прокурор просить ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, посилаючись на те, що незабезпечення права на захист не може бути розцінено як невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону. Крім того, повертаючи обвинувальний акт прокурору у зв'язку з порушенням, на думку суду, права на захист, суд в ухвалі зазначив, що вказане може поставити під сумнів допустимість зібраних доказів. Проте питання допустимості доказів вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті, і не може бути предметом підготовчого судового засідання.

Також прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 був постійно забезпечений захисником і жодної процесуальної дії за відсутності захисника здійснено не було. Посилання суду на те, що стороною обвинувачення не було надано протоколів фіксування відмови ОСОБА_5 від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В., є недопустимим, оскільки матеріали кримінального провадження не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, визнавши, що захисники Дерев'янко І.О., Мульченко Є.В. та Левченко В.В. до цього часу є захисниками обвинуваченого ОСОБА_5, суд всупереч своїм же твердженням та в порушення вимог ч. 2 ст. 314 КПК України провів підготовче судове засідання за відсутності цих захисників.

На апеляційну скаргу прокурора обвинуваченим ОСОБА_5 подані заперечення з доповненням до них, в яких він просить апеляційну скаргу прокурора, як необґрунтовану, залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, вважаючи, що суд прийняв законне рішення про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, при цьому прокурор, на його думку, не здійснив нагляд за законністю досудового розслідування, що призвело, у свою чергу, до порушення його, як обвинуваченого, права на захист.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_5, апеляційну скаргу прокурора просять залишити без задоволення; прокурора на підтримання своєї апеляційної скарги та із запереченнями проти задоволення скарги обвинуваченого ОСОБА_5; обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також їх захисників на підтримання апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та із запереченнями проти скарги прокурора, вивчивши та частково дослідивши кримінальне провадження в обсязі відповідно до ст.291 КПК України та скарги обвинуваченого ОСОБА_5 від 23.06.21016 року (а.п.181-184 т.8) та від 20.09.2016 року (а.п.77-78 т.9) про незаконність відмов від захисників, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного висновку.

Згідно із зазначеною ухвалою суду,задоволена скарга обвинуваченого ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого ОСОБА_10, визнана незаконною бездіяльність слідчого ОСОБА_10 щодо недотримання вимог ст. 54 КПК України при відмові обвинуваченого ОСОБА_5 від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В., визнано порушеним право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист при проведенні досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. ч. 3, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, повернутий прокурору як такий, що складений з порушенням права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист.

Як зазначено в ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Також він подав скаргу на дії слідчого ОСОБА_10 під час досудового розслідування.

Перевіривши на стадії підготовчого судового засідання доводи скарг, суд дійшов висновку про те, що встановлений у ст. 54 КПК України порядок відмови від захисника у наведених ОСОБА_5 випадках дійсно був порушений, а слідчий допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невчиненні дій, які він був зобов'язаний вчинити у зв'язку з відмовою ОСОБА_5 від цих захисників, якщо таке мало місце. Недотримання порядку, передбаченого ст. 54 КПК України, ставить під сумнів добровільність відмови ОСОБА_5 від захисників Деревянко І.О., Мульченка Є.В., Левченка В.В., що, в свою чергу, може поставити під сумнів допустимість доказів, зібраних в ході слідчих (процесуальних) дій, вчинених на досудовому розслідуванні без участі цих захисників, а вирок суду, ухвалений на підставі таких доказів, буде підлягати скасуванню.

Крім того, суд зазначив, що відсутність належним чином оформленої відмови ОСОБА_5 від зазначених захисників, має наслідком їх обов'язкову участь у даному кримінальному провадженні, в тому числі на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування та вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, однак до обвинувального акта, в порушення ст. 293 КПК України, відповідні розписки захисників Деревянко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В. не додані.

Враховуючи зазначене, суд задовольнив скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на дії слідчого ОСОБА_10 щодо недотримання вимог ст. 54 КПК України та повернув обвинувальний акт прокурору у зв'язку з порушенням права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, та невідповідністю у зв'язку з цим вимогам ст. ст. 291, 293 КПК України, оскільки до нього не додані розписки захисників обвинуваченого ОСОБА_5, щодо яких немає належних доказів відмови обвинуваченого ОСОБА_5 від них.

Однак, колегія суддів, у тому числі з урахуванням доводів апеляційної скарги прокурора та частково доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5, не може погодитись з обґрунтованістю ухваленого судом рішення по обвинувальному акту.

Нормами статті 314 КПК України визначений вичерпний перелік рішень, які може прийняти суд під час підготовчого судового засідання, у тому числі повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам КПК України, а саме вимогам ст. 291 КПК України.

Крім того, як визначено ч. 2 ст. 303 КПК України, під час підготовчого судового засідання предметом розгляду можуть бути скарги на дії чи бездіяльність слідчого згідно з правилами ст. ст. 314-316 КПК України, тобто лише стосовно тих питань, які підлягають розгляду на цій стадії судового провадження.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався і під час підготовчого судового засідання вийшов за межі питань, визначених законом для вирішення на цій стадії судового провадження, а також вийшов за межі вимог, заявлених обвинуваченим ОСОБА_5 у своїх скаргах від 23.06.2016 року та від 20.09.2016 року, в яких останній просив визнати незаконними відмови від захисників Деревянко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В. і не подавав скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого.

Нормами ст. ст. 291, 109 КПК України закріплені вимоги до форми та змісту обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, недотримання яких, відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, дає суду підстави для прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні про повернення обвинувального акта прокурору.

Частиною другою ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме, у тому числі з іншими відомостями, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення /п. 5/.

Суд першої інстанції, виходячи з мотивувальної частини ухвали, дійшов висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. ст. 291, 293 КПК України, оскільки до нього не додані розписки захисників обвинуваченого ОСОБА_5, щодо яких немає належних доказів відмови обвинуваченого ОСОБА_5 від них.

Колегія суддів вважає такі висновки суду безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами, закріпленими кримінальним процесуальним законом.

Нормами кримінального процесуального закону визначені наслідки та порядок вирішення питань, пов'язаних з істотним порушенням прав та свобод людини, у тому числі під час досудового розслідування, до яких віднесені діяння, пов'язані з порушенням права особи на захист.

Обвинуваченим ОСОБА_5, виходячи зі змісту скарг, під час підготовчого судового засідання перед судом для вирішення по суті було поставлено питання про порушення його прав, а саме права на захист під час досудового розслідування.

Нормами ст. 87 КПК України визначено, що порушення права особи на захист є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, та наведено перелік діянь, при встановленні яких, суд зобов'язаний прийняти відповідне рішення та визнати докази, отримані внаслідок цих дій, недопустимими.

При цьому, законодавець в нормах ст. 89 КПК України визначив, як порядок, так і стадію судового провадження, під час якої визнаються докази недопустимими.

Результат аналізу наведених норм свідчить про те, що оцінка доказів на предмет їх допустимості, а отже і застосування положень, закріплених у ст. 87 КПК України, не здійснюються до початку судового розгляду.

Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною 25.09.2015 року в Узагальненні судової практики «Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні».

Виходячи з викладеного, не може питання порушення права особи на захист, або іншого істотного порушення прав та свобод людини, вирішуватись у формі скарги і бути предметом відокремленого розгляду судом на стадії підготовчого судового засідання.

Обвинуваченим ОСОБА_5 в скаргах від 23.06.2016 року та від 20.09.2016 року порушуються питання, визначені ст. 87 КПК України, в яких заявлені вимоги про визнання незаконною відмови від адвокатів Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В., що не має будь-якого відношення до видів скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування.

Отже суд, виходячи з передбачених законом наслідків істотного порушення прав та свобод людини під час досудового розслідування, не мав правових підстав, у тому числі виходячи з вимог про незаконність відмови ОСОБА_5 від адвокатів, приймати рішення: про задоволення скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого ОСОБА_10; про визнання незаконною бездіяльності слідчого ОСОБА_10 щодо недотримання вимог ст. 54 КПК України при відмові обвинуваченого ОСОБА_5 від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В. та про визнання порушеним права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист при проведенні досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.

З наведених підстав незабезпечення права на захист не могло бути оцінено судом як невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.

Однак, зміст скарг обвинуваченого в частині застосування до нього слідчим ОСОБА_10 під час досудового розслідування тиску, за наслідками чого він і відмовився від захисників, заслуговує на увагу і потребує відповідного реагування з боку прокурора по кримінальному провадженню з метою дослідження фактів, викладених у заяві, у тому числі з дотриманням вимог ст. 214 КПК України.

Суд першої інстанції ці обставини залишив поза своєю увагою, і, відповідно до вимог ч. 6 ст. 206 КПК України, не відреагував, не з'ясував питання по суті і не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_5 право звернення по обставинам застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства із заявою до прокурора.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів було з'ясовано, що, як за заявами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката Онищенко О.М., так і прокурором, не ініціювалась та не проводилась перевірка по фактам застосування слідчим ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування тиску з метою відмови останнього від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В.

Що стосується апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням доповнення до неї, то вона в частині заявлених ним вимог про неповноту підготовчого судового засідання не підлягає задоволенню.

Апеляційна інстанція перевіряє ухвалу суду першої інстанції лише в межах тих питань, які були предметом перевірки і по яким суд прийняв рішення під час підготовчого судового засідання.

Що стосується доводів про невідповідність змісту обвинувального акта та реєстру матеріалів вимогам КПК України в частині викладення фактичних обставин, то вони є слушними і заслуговують на увагу лише в частині даних, викладених в обвинувальному акті по епізоду діянь від 22 грудня 2013 року, зміст фактичних обставин по яким є суперечливим і дає підстави для висновку про невизначення місця вчинення злочину, кваліфікованого за ч. 1 ст. 115 КК України, що вказує на невідповідність обвинувального акта в цій частині вимогам ст. 291 КПК України і унеможливлює забезпечення ефективного захисту від висунутого обвинувачення по зазначеним подіям.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається стосовно особи (осіб), яка обвинувачується у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з викладенням фактичних обставин та змісту обвинувачення.

Виходячи із зазначених вимог закону, колегія суддів вважає за потрібне дати оцінку обвинувальному акту в частині його змісту, який не узгоджується з вимогами ст. 291 КПК України.

Так, по кримінальному провадженню висунуте обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Однак, зміст обвинувачення містить виклад подій за участю ще однієї особи, а саме ОСОБА_9, дії якого містять ознаки злочину і були вчинені у співучасті з обвинуваченими по подіям за ч. 3 та ч. 4 ст. 187 КК України, але по цьому провадженню останньому обвинувачення не висувалось і ОСОБА_9 є потерпілим по подіям від 22 грудня 2013 року, кваліфікованим досудовим розслідуванням за ч. 1 ст. 115 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_5, що свідчить про порушення прав ОСОБА_9

Визнавши рішення суду про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, наведених в ухвалі суду першої інстанції, безпідставними, колегія суддів доходить висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з інших підстав, а саме у зв'язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України по наведеним обставинам, у тому числі в частині змісту обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КПК України відповідно до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5, та у зв'язку з порушенням прав потерпілих, без належного повідомлення яких неможливе проведення підготовчого судового засідання та у подальшому здійснення судового розгляду, чому суд першої інстанції також не надав належної оцінки.

Так, відповідно до обвинувального акта у даному провадженні потерпілими визнані дев'ять осіб, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21та ОСОБА_22.

Як прокурору до початку підготовчого судового засідання, так і суду за наслідками призначення судових засідань, було відомо, що потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_20 та потерпіла ОСОБА_16 померли, що унеможливлювало та унеможливлює проведення підготовчого судового засідання і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 2 ст. 412 КПК України. Під час апеляційного розгляду прокурор підтвердив зазначені обставини і повідомив, що потерпілі ОСОБА_17 змінили місце проживання, а їх нова адреса невідома.

Прокурор наявні недоліки обвинувального акта в частині даних про потерпілих по провадженню під час підготовчого судового засідання не усунув, що також є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України в частині даних про потерпілих, які є недостовірними.

Виходячи з викладеного, ухвала суду в частині рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору підлягає зміні із зазначенням про повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, тобто з підстав, наведених в ухвалі апеляційного суду.

З урахуванням заявлених обвинуваченим ОСОБА_5 вимог про незаконність його дій про відмову від адвокатів Деревянко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В., скарги від 23.06.2016 року та від 20.09.2016 року підлягають поверненню до суду першої інстанції для розгляду їх слідчим суддею відповідно до вимог КПК України, у тому числі з дотриманням ч. 6 ст. 206 КПК України.

До початку розгляду апеляційних скарг по суті, подані та підтримані прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 клопотання стосовно запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених, по яким прийнято рішення про одночасний їх розгляд з апеляційними скаргами.

Так, прокурор просить продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строк тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт кожному строком на 60 днів, з урахуванням висунутого кожному з них обвинувачення за особливо тяжкі злочини, даних про особу кожного та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, покладених в обґрунтування підстав при обранні запобіжних заходів під час досудового розслідування. Крім того, прокурор просить врахувати, що під час судового розгляду провадження у районному суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 дійшов до реальної погрози на адресу головуючого судді, наслідком чого є проведення по цьому факту досудового розслідування відносно обвинуваченого.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити йому тримання під вартою на домашній арешт з тих підстав, що він є приватним підприємцем, має дружину, дитину, постійне місце проживання, тримається під вартою вже 33 місяці, до теперішнього часу не був визнаний винним. На його думку, він тримається під вартою з метою здійснення на нього тиску з боку прокурора та обвинувачується в діяннях, які він не вчиняв.

Відповідно до ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою було продовжено до 29.10.2016 року, а щодо обвинуваченого ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 29.10.2016 року, продовження строків яких під час підготовки до апеляційного розгляду, у порядку здійснення судового контролю згідно з вимогами ч.3 ст. 331 КПК України, було визнано доцільним на період апеляційного провадження відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 25.10.2016 року. Це останнє рішення було прийняте відповідно до обов'язків, покладених на суддю-доповідача нормами ч. 1 п. 4) ст. 401 КПК України з метою забезпечення апеляційного розгляду.

З урахуванням наявних клопотань на час призначеного апеляційного розгляду, питання підлягає вирішенню по суті колегією суддів у судовому засіданні.

Колегія суддів визнає, що по провадженню має місце, з незалежних від цієї колегії суддів причин, такий факт, як тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою більше двох років і вважає, що ризики, встановлені і покладені судом першої інстанції в обґрунтування рішення, викладеного в ухвалі від 31.08.2016 року, про необхідність застосування та продовження строків тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою та встановлення обвинуваченому ОСОБА_6 домашнього арешту, продовжують існувати і не спростовані.

Вирішуючи питання стосовно продовження дії строків запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, які були скоєні щодо дев'яти потерпілих; обвинувачений ОСОБА_5 з 2002 року має п'ять судимостей, пов'язаних із вчиненням корисливих злочинів, у тому числі тяжких із застосуванням насильства, а злочини, у вчиненні яких він обвинувачується по провадженню, були вчинені протягом короткого проміжку часу лише через шість місяців після його звільнення від відбування останнього з призначених покарань; обвинувачений ОСОБА_7 також має судимості, у тому числі за вчинення особливо тяжкого за ч. 1 ст. 115 КК України, обвинувачується у вчиненні нових злочинів під час його умовно-дострокового звільнення від відбування раніше призначеного покарання, що свідчить про систематичність дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, їх схильність до злочинної діяльності, а також з метою запобігання спробам обвинувачених переховуватися від органу досудового розслідування під час усунення недоліків обвинувального акта, і вчинити інше кримінальне правопорушення, доходить висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою, а обвинуваченого ОСОБА_6 - під домашнім арештом на строк до 21.12.2016 року включно.

Ухвалою суду першої інстанції від 31.08.2016 року обвинуваченому ОСОБА_6 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт на умовах, визначених в зазначеному рішенні суду. Приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, суд не в достатній мірі з'ясував всі обставини умов домашнього арешту.

Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого адвокат Мироненко С.Ю. заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_6, про пом'якшення умов домашнього арешту з наданням можливості його підзахисному звернутися до лікарні та мати можливість працювати. Клопотання було обґрунтоване станом здоров'я обвинуваченого та матеріальними труднощами, а також тим, що за час знаходження ОСОБА_6 під домашнім арештом він будь-яких порушень не допускав, що спростовано під час апеляційного розгляду не було. Клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченому строку домашнього арешту на умовах, викладених в ухвалі суду першої інстанції, тобто цілодобово, не можна також вважати обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне внести зміни в умови домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_6, який підлягає застосуванню з 20.00 години доби до 08.00 години наступної доби зі збереженням інших умов, зазначених в ухвалі Оріхівського районного суду Запорізької області від 31.08.2016 року.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 не спростовують існування ризиків, покладених в обґрунтування обрання йому такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. А такі доводи, як здійснення на нього тиску з боку прокурора, є предметом окремої перевірки із залученням свого захисника, недоведеність вини на стадії перевірки обвинувального акта врахуванню не підлягають і є безпідставними для зміни обраного йому запобіжного заходу.

Строк знаходження під вартою, на який посилається обвинувачений, з урахуванням існуючого висунутого обвинувачення, яке може бути поставлено під сумнів або спростовано лише за наслідками здійсненого судового розгляду, що по провадженню до теперішнього часу не відбулось, також не дає колегії суддів на даний час достатніх підстав для зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 331 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Яцентюк З.В. та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 28.09.2016 року в частині рішень: про задоволення скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого ОСОБА_10; про визнання незаконною бездіяльності слідчого ОСОБА_10 щодо недотримання вимог ст. 54 КПК України при відмові обвинуваченого ОСОБА_5 від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В.; про визнання порушеним права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист при проведенні досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, скасувати.

Скарги обвинуваченого ОСОБА_5 від 23.06.2016 року та від 20.09.2016 року про визнання незаконними відмов від захисників Дерев'янко І.О., Мульченка Є.В. та Левченка В.В. повернути до суду першої інстанції для розгляду слідчим суддею відповідно до вимог КПК України.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 28.09.2016 року в частині рішення, яким обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. ч. 3, 4 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, повернутий прокурору як такий, що складений з порушенням права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, змінити та повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України з підстав, наведених в ухвалі апеляційного суду.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжних заходів щодо обвинувачених задовольнити частково.

Запобіжні заходи щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжити до 21.12.2016 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту змінити на домашній арешт з 20.00 години до 08.00 години наступного дня, продовживши його тривалість до 21.12.2016 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

О.С. Шаповал Ю.О. Гріпас В.А. Фомін