Ухвала суду № 62858063, 16.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/9979/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ревуцький С.І.

Провадження 22-ц/778/4528/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Спас О.В.,

ОСОБА_2

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.07.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №50009541, у відповідності до якого відповідач отримала кредит в сумі 254560,80 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 31200,00 доларів США строком на 60 місяців, з цільовим призначенням для придбання автомобіля та сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач порушує умови договору, не сплачує заборгованість за кредитом та відсотками. Сума заборгованості відповідача перед банком станом на 29.09.2015 року склала: загальна сума заборгованості за кредитом 544236,33 грн., штраф 54189,67 грн., пеня 2493,92 грн., 3% річних 6327,85 грн., збитки 16200,00 грн., інфляційні витрати 16906,13 грн., основна сума додаткового кредиту 33794,96 грн., пеня за додатковим кредитом 1249,05 грн., 3% річних за додатковим кредитом 374,72 грн., інфляційні витрати 4165,43 грн., а всього 679938,06 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 679938,06 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним позовом, у лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнював, до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позову зазначено, що дійсно 03.07.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №50009541, у відповідності до якого відповідач отримала кредит в сумі 254560,80 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 31200,00 доларів США строком на 60 місяців, з цільовим призначенням для придбання автомобіля та сплатою відсотків за користування кредитом.

Але графік погашення кредиту, що є невідємною частиною вказаного кредитного договору, сторонами було підписано на наступний день, тобто 04.07.2013 року. Цей факт позивач вважає ознакою нечесної підприємницької діяльності з боку ТОВ «Порше Мобіліті», оскільки на час укладання кредитного договору одна з основних його частин графік погашення заборгованості, позивальнику не була відома.

Крім того, у звязку з залежністю загальної вартості кредиту та розміру щомісячних платежів від курсу іноземної валюти, ОСОБА_3 не мала можливості на час укладання договору знати ці розміри, що позивач вважає ознакою несправедливих умов договору.

Враховуючи вищевикладене позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір №50009541 від 03.07.2013 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» в рахунок заборгованості за кредитним договором №50009541 від 03.07.2013 року в сумі 659975,35 грн., що складається з наступного: загальна сума заборгованості за кредитом 544236,33 грн., штраф 54189,67 грн., пеня 2493,92 грн., 3% річних 6327,85 грн., інфляційні витрати 13172,15 грн., основна сума додаткового кредиту 33794,96 грн., пеня за додатковим кредитом 1249,05 грн., 3% річних за додатковим кредитом 374,72 грн., інфляційні витрати 4136,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати на сплату судового збору в сумі 9899,63грн.

В задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті», зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до кредитного договору №50009541, що складається з самого Договору, Загальних умов кредитування та Графіку погашення кредиту, відповідач отримала кредит в сумі 254560,80 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 31200,00 доларів США строком на 60 місяців, з цільовим призначенням для придбання автомобіля та сплатою відсотків за користування кредитом. При цьому кредитний договір та загальні умови кредитування були підписані сторонами 03.07.2016р., а графік погашення кредиту 04.07.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов договору відноситься, зокрема, графік погашення сум платежів основного боргу, що узгоджується зі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частина 1 ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За матеріалами справи графік погашення кредиту дійсно був підписаний сторонами на наступний день після підписання кредитного договору.

Разом з тим діючим законодавством не передбачено обов'язковість складання Графіку погашення кредиту в договорах споживчого кредитування в той самий день, що і день підписання Кредитного договору. Законодавець лише ставить вимогу про необхідність погодження всіх істотних умов такого Договору, що і було в належній формі вчинено сторонами, та не спростовується апелянтом.

Відповідно до п. 1.4.1 .Договору надання Кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі Суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно до умов Договору сторони погодили, що Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Порше ОСОБА_4 Україна з призначенням платежу: за придбання автомобіля.

За платіжним дорученням № 50003639 від 15.07.2013 року позивач виконав свої зобов'язання за договором та перерахував кошти на рахунок дилера після погодження сторонами усіх істотних умов, в тому числі і після погодження та підписання сторонами графіку погашення кредиту.

Суд першої інстанції вірно встановивши характер спірних правовідносин вірно визначився , що в кредитному договорі зазначено, що графік погашення кредиту є частиною кредитного договору, тобто відповідач ОСОБА_3, підписавши цей договір, достовірно знала про наявність цього графіку.

Правильними є висновки суду що вказаний факт не може бути ознакою порушення закону під час укладання кредитного договору від 03.07.2013р. та підставою для визнання його недійсним, оскільки є недоведеним, що сторони під час укладання спірного договору не досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо графіку погашення кредиту. Окрім цього що до січня 2015 року відповідач ОСОБА_3 сумлінно виконувала умови договору та сплачувала грошові суми відповідно до вказаного графіку.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1,2 ст.533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, видача кредиту в національній валюті України з визначення його еквіваленту у доларах США та сплата платежів за цим принципом не є ознакою видачі кредиту в іноземній валюті, або ознакою порушення діючого законодавства. При цьому в даному випадку сторони досягли згоди щодо такого принципу дії під час отримання та повернення кредиту.

За таких обставин, доводи сторони відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом щодо неповідомлення позичальнику загальної вартості кредиту є також безпідставними.

Судом обґрунтовано відмовлено в частині задоволення позовних вимог у вигляді стягнення збитків в сумі 16200,00 грн., оскільки вони складаються з витрат щодо звернення стягнення на предмет застави, що не є предметом спору по справі, що розглядається, та витрат на юридичну допомогу, що фактично є судовими витратами, а не збитками в розумінні ст.22 ЦК України.

Районний суд вірно визначився ,що частково підлягають стягненню інфляційні втрати в порядку ст.625 ЦК України, оскільки вони можуть бути застосовані лише до грошовий сум, на які позивачем не застосований перерахунок з урахуванням еквіваленту до іноземної валюти, тобто до прострочених платежів (л.с.10, 11). Тому стягненню підлягають інфляційні витрати за основним кредитом в сумі 13172,15 грн. (16906,13 3733,98) та за додатковим кредитом в сумі 4136,70 грн. (4165,43 28,73).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних

вимог, правильно встановив характер

правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють,

врахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, дійшов обґрунтованого висновку про те, що істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок

підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є

підставою для скасування оспорюваних их умов кредитного договору; зазначивши крім того, що положення чинною законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у

договорі грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення

розрахунків за зобов 'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті; при цьому судами правильно зазначено, що підписавши Загальні умови кредитування особа

підтвердила, що компанія належним чином ознайомила його із інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: