Рішення № 62858050, 02.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 318/234/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.

Провадження № 22-ц/778/4453/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Камянсько Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2009 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку"складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором відповідач повинен на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором не виконала.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.01.2016 року має заборгованість в загальному розмірі 16971,71 грн., яка складається з наступного: 8707,34 грн. - заборгованість за кредитом; 6 880 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 784,37 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.11.2009 року в розмірі 16971,71 грн. та судові витрати.

Рішенням Камянсько Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.11.2009 року в розмірі 8 264,37 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009р. у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов частково та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором в розмірі 8 264,37 грн., суд виходив із того, що в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю, що Банк звернувся досудуз позовом позамежами строків позовної давності. При цьому, жодного розрахунку, з якого суд виходив при частковому задоволенні грошових вимог, у мотивувальній частині рішення не наведено.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 530, 610, 612 ч. 1 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.11.2009 року між сторонами по справі було укладено договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом (базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році), з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням Банком коштів з платіжної карти (а.с. 14).

Факт отримання кредиту визнається відповідачем.

Відповідно до довідки про карти клієнта, видані за кредитним договором № б/н від 24.11.2009 року, за вказаним договором було видано наступні кредитні картки:

- № 5457 0829 2869 0374, дата відкриття - 24.11.2009 року, термін дії 11/13 (тобто, строк дії картки - до листопада 2013 року);

- № 4149 4378 1791 6685, надана клієнту (перевипущена) - 04.11.2013 року, термін дії 08/16 (тобто, строк дії картки до серпня 2016 року (а.с. 64).

Факт отримання та користування вказаними кредитними картками підтверджується особистим підписом відповідача на заяві від 24.11.2009 року (а.с. 14 зв.), випискою по рахунку клієнта (а.с. 65-74).

ОСОБА_3 кожного місяця, починаючи з грудня 2009 року по грудень 2015 року вносила суми в рахунок погашення заборгованості, крім єдиного місяця за весь цей час березня 2015 року. Останній платіж відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором в рахунок погашення кредиту був здійснений позичальником 09.12.2015р. на суму 598 грн. (а.с. 4-13).

Факт внесення платежів в рахунок погашення заборгованості за договором підтверджується і наданими відповідачем квитанціями (а.с. 41, 42).

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 13.01.2016 року ОСОБА_3 має заборгованість в загальному розмірі 16971,71 грн., яка складається з наступного: 8707,34 грн. - заборгованість за кредитом; 6 880 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 784,37 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 4-13).

Вказаний розрахунок оформлений належним чином у відповідності до законодавства та умов кредитного договору. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відображає прийняті платежі, нарахування процентів, комісії, пені, і не дає підстав ставити його під сумнів. Банком враховано період порушення відповідачем умов договору. Крім іншого, факт неналежного виконання зобовязань за договоромвизнається відповідачем,розрахунок заборгованості відповідач не оспорює.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 49).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року при розгляді справи№ 6-14цс14).

Обґрунтовуючи позов Банк зазначав, що відповідач періодично сплачує заборгованість за кредитним договором.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, у відповідності до ст. 264 ЦК України дії відповідача з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, суд вищевикладене не врахував і не мотивував свого висновку щодо неприйняття платежів як доказу переривання перебігу строку позовної давності.

Крім іншого, як зазначалося вище, в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні частини позовних вимог за недоведеністю та у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009р., встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення чи оспорювання іншою особою. Якщо позивачем не доведено порушення права, то у задоволенні позову не можна одночасно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобовязань за договором № б/н від 24.11.2009 року підтверджене доказами, та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобовязання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обовязковості договору, з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 16971,71 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з ОСОБА_3 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 2 893 грн. 80 коп. (1 378 грн. + 1 515,80 грн.) (а.с. 1, 58).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Камянсько Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором№ б/н від 24.11.2009 року в розмірі 16971 (шістнадцять тисяч девятсот сімдесят одна) грн. 71 коп. та судовий збір в сумі 2 893 (дві тисячі вісімсот девяносто три) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: