Постанова № 62855321, 27.10.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12375/16-а

Категорія 83

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року cуддя Подільський районний суд міста Києва Шаховніна М. О. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_2 до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні2016 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що до лютого 2003 року позивачка постійно проживала в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, та отримувал апенсію за віком, оскільки вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі вона виїхала до Ізраїлю на постійне місцепроживання, у зв'язку з чим виплата пенсії їй була припинена.

Вказує, що 15 липня 2016 року, через свого представника, ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення пенсії за віком, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV. Проте відповідач листом відмовив у поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що законодавство України не передбачає порядку виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та до заяви не надано доказів проживання (реєстрації) ОСОБА_2 та території України.

Посилаючись на те, що дії відповідача є неправомірними, позивачка просить зобов'язати Центральне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та поновити їй виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни у розмірах, згідно діючого законодавства України.

Центральне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило до суду заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що законодавство України не передбачає порядку виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Послалося також на відсутність договору з питань соціального (пенсійного) забезпечення між Україною та Державою Ізраїль, куди позивачкавиїхада на постійне проживання. ( а.с. 21-24).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльност ісуб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до висновку, щопозов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суд має керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 46 Конституції України громадянимають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникли між учасниками даної справи, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що згідно паспорта серії НОМЕР_1ОСОБА_2 громадянином України ( а.с. 12 зворот).

В матеріала хсправи не має даних про те, що позивачем припинено громадянствоУкраїни у відповідності з вимогами Закону України «Про громадянствоУкраїни».

До лютого 2003 року позивачка постійно проживала в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, та отримувала пенсію за віком, оскільки вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі вона виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, у зв'язку з чим виплата пенсії їй була припинена.

15 липня 2016 року, через свого представника, ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення пенсії за віком, оскільки вона проживає в Ізраїлі (а.с. 8).

Проте відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії позивачу та повідомив представника, що до заяви не надано доказів проживання (реєстрації) ОСОБА_2 та території України. Копію рішення представнику позивача не направлено, у зв'язку з відсутністю марок і конвертів.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеном управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Аналогічне положення містить пункт 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), де зазначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, подається заявником особистоабо через представника, який діє на підставі виданої йомудовіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Крім того, для призначення пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, перелік яких передбачений пунктом 2.1. Порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, в особі свого представника, звернулася до Відповідача із заявою про поновлення пенсії та наддала Відповідачу всі передбачені чиним законодавством документи, необхідні для поновлення їй пенсії за віком.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають КонституціїУкраїни (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цьогоРішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону№ 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур протии України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплатившив нески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказано горішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вищеміркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур протии України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплатупенсії, виплата якої булаз упинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місцепроживання за кордон.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12.05.2015 року справа №21-180а15 та постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року справа №608/1189/14-а.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Таким чином, позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як громадянин Україн ипроживаючий на території України, оскільки КонституціяУкраїни та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійнихвиплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, це також стосується її права як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 24, 46 Конституції України, ст. 49, 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, Законом України "Про громадянство України", статтями 6, 69-71, 94, 158-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати Центральне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( код ЄДРПОУ 40376133) поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, починаючи з 7 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексацій відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

.

Суддя: М. О. Шаховніна