Ухвала суду № 62854036, 16.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4462/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/4361/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 16.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.04.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк». У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2016 року має заборгованість 25532, 30 грн., яка складається з: 2998,29 грн. - заборгованість за кредитом, 16087,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1096,78 грн. - штраф (процентна складова). У звязку з просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 23532, 30 грн. за кредитним договором № б/н від 28.04.2012 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378, 00 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 23532, 30 грн. за кредитним договором № б/н від 28.04.2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 1378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на його незаконність, невмотивованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем було нарахована йому заборгованість безпідставно, оскільки він повністю сплатив заборгованість. Крім того вважає, що позивач пропустив строки для звернення до суду встановлених ст. 257 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обовязків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Уразі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону про позику.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.04.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.04.2012р вбачається, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2016 року має заборгованість 25532,30 грн., яка складається з 2998,29 грн. - заборгованість за кредитом; 16087,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1096,78 грн. - штраф (процентна складова).

Випискою з рахунку відповідача вбачається отримання відповідачем коштів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обовязків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було нарахована йому заборгованість безпідставно, оскільки він повністю сплатив заборгованість, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав належних доказів того, що ним здійснювалися платежі по погашенню заборгованості і вони не були враховані позивачем. Крім того, суд першої інстанції дав оцінку доводам відповідача щодо невірного розрахунку заборгованості. Будь-які докази, які спростовують висновки суду в цій частині, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строки для звернення до суду встановлених ст. 257 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не подавалась заява про закінчення дії договору у відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг. Крім того умовами договору визначено його пролонгацію на рік, у разі якщо одна з сторін не проінформує іншу про припинення дії.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач надавав йому кредитні кошти на купівлю мобільного телефонна в розмірі 1183,90грн., які він повернув позивачу, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивачем було надано суду доказу того, що кошти на мобільний телефон позивач отримав по одному кредитному договору, а кредитний ліміт в 3000,00грн. з картковим рахунком йому відкривались та надавались за іншим кредитним договором, який і є предметом розгляду справи в суді.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: