Рішення № 62853157, 16.11.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №274/2142/16-ц Провадження №2/0274/981/16

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.16р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.,

розглянувши цивільну справу за позовомОСОБА_1, представником якої є ОСОБА_2,доОСОБА_3, представником якої є ОСОБА_4,простягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016р. ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, у якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_3 борг у розмірі 7000,00грн.

Представник ОСОБА_3 проти позову заперечив та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, про застосування якого ним подану заява від 19.10.2016р. (а.с.47).

Судом з'ясовано, що відповідно до розписки від 27.07.2011р. ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_1 7000,00грн., які зобов'язалась повернути протягом трьох місяців з моменту написання розписки (а.с.14).

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Абзацом першим частини першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27.07.2011р. було укладено договір позики, на підставі якого перша передала у власність другої грошові кошти у розмірі 7000,00грн.при цьому друга зобов'язалась повернути ці грошові кошти протягом трьох місяців, тобто до 27.10.2011р.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень ОСОБА_1 та її представника, зобов'язань з повернення до 27.10.2011р. ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7000,00грн. ОСОБА_3 не виконала.

Проти зазначеної обставини представник ОСОБА_3 не заперечив, а подана ним заява від 19.10.2016р. про застосування строку позовної давності вказує на те, що ця обставина ним фактично визнається.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ґрунтується на вимогах законодавства України.

Щодо заяви представника ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, Суд зазначає наступне.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином перебіг позовної давності за зобов'язанням ОСОБА_3 щодо повернення до 27.10.2011р. ОСОБА_1 позики у розмірі 7000,00грн. розпочався 28.10.2011р. та сплинув 29.10.2014р.

Як зазначалось вище, з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернулась у березні 2016р., тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ОСОБА_1 та її представник просили визнати поважними причини пропущення позовної давності, посилаючись на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір від 28.02.2012р. довічного утримання. Під час виконання цього договору ОСОБА_1 здійснювала забезпечення ОСОБА_3, зокрема, щомісячно втрачала на її утримання власні грошові кошти, що б забезпечити належне утримання ОСОБА_3. ОСОБА_1 був відомий скрутний матеріальний стан ОСОБА_3, а тому вона не вимагала погашення заборгованості за розпискою від 27.07.2011р., виходячи з того, що у ОСОБА_3 відсутній кошти, та, крім того, зважала на договір від 28.02.2012р. довічного утримання, на підставі якого вона набула право власності на належні ОСОБА_3 2/3 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, пров.Котовського, 15, та враховувала це як компенсацію за борг за розпискою від 27.07.2012р. Між тим, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.08.2015р. у справі №274/1448/15-ц договір від 28.02.2012р. довічного утримання було розірвано та припинено право власності ОСОБА_1 на 2/3 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, пров.Котовського, 15.

Суд зазначає, що обставини щодо укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору від 28.02.2012р. довічного утримання та його розірвання у судовому порядку з припиненням права власності ОСОБА_1 на 2/3 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, пров.Котовського, 15, підтверджуються копіями цих договору та рішення (а.с.15, 19 20).

Обставини щодо виконання ОСОБА_1 умов договору від 28.02.2012р. довічного утримання до січня 2015р. випливають з рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.08.2015р. у справі №274/1448/15-ц, у якому зазначено, що ОСОБА_1 не виконувала обов'язки за цим договором з січня 2015р.

Зважаючи на наведене, Суд визнає поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності, а відтак її порушене право підлягає захисту, оскільки як вказувалось вище, її позов ґрунтується на вимогах законодавства України.

Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з наведених норм Цивільного процесуального кодексу України, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підлягають стягненню у якості відшкодування судових витрат 551,20грн. (судовий збір, а.с.2, 3).

Керуючись статтями 1 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 60, 64, 79, 88, 208, 209, 212 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Визнати поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000,00грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 551,20грн.

Роз'яснити, що:

рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В.Корбут