Ухвала суду № 62852862, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м.Київ К/800/25736/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунальної третьої міської клінічної лікарні на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Комунальної третьої міської клінічної лікарні до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Душека Ігора Михайловича Управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», Львівська міська рада, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Комунальна третя міська клінічна лікарня звернулася з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Львівської міської ради, в якому просила скасувати рішення від 09 березня 2012 року №36196836 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» спільної часткової власності у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Комунальна третя міська клінічна лікарня звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі вказує про неврахування судами того, що процесуальні строки звернення до суду слід обчислювати не з часу прийняття Державним реєстратором рішення від 09 березня 2012 року №36196836, а з 17 травня 2016 року, тобто з моменту прийняття рішення №29631330 про відмову у скасуванні запису про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» спільної часткової власності на об'єкт нерухомості, як такого, що суперечить положенням ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обмежень».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних у даній справі за позовом Комунальної третьої міської клінічної лікарні є скасування рішення державного реєстратора від 09 березня 2012 року № 36169836 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» спільної часткової власності у розмірі 77/100 будівлі (літера «Б-2») загальною площею 933,9 кв.м. по АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про скасування рішення господарського суду, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права часткової власності за третьою особою на об'єкт нерухомості - будівлю колишнього гінекологічного відділення, та порушення його прав як балансоутримувача цього об'єкта.

Залишаючи позов без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

При цьому, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори юридичних та фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

Спірні відносини у даній справи виникли щодо прав на об'єкт нерухомого майна, позов заявлений позивачем як балансоутримувачем та орендарем спірної будівлі з підстав порушення прав на вказаний об'єкт; у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення щодо оформлення права власності на майно, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності такого акта та набуття особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

З урахуванням вищенаведеного, а також правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 29 березня 2016 року у справі №21-5430а15, від 17 травня 2016 року у справі № 21-331а16, від 14 червня 2016 року у справі № 21-5022а15, слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунальної третьої міської клінічної лікарні задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити, що даний спір підлягає розгляду господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді