Ухвала суду № 62852852, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Київ К/800/65890/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант» до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ТОВ «Вікант» (далі - Товариство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28 листопада 2013 року № 401000003/2013/000206/1, рішення про відмову у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару від 19 лютого 2014 року № 870/02-80-52 та стягнення надмірно сплачених платежів у розмірі 70010,87 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 28 листопада 2013 року № 401000003/2013/000206/1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 жовтня 2013 року між ВАТ «Молдавський металургійний завод» та ТОВ «Вікант» укладено зовнішньоекономічний договір № 143 поставки металопрокату (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити продукцію власного металургійного виробництва відповідно до найменування та асортименту, вказаних у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Згідно з пунктом 2.1 та пунктом 5.1. цього договору умови поставки товару та ціна товару за одну метричну тонну зазначаються у специфікаціях.

Згідно із специфікацією від 23 жовтня 2013 року № 1 до Контракту ВАТ «Молдавський металургійний завод» зобов'язується поставити для Товариства арматурний прокат класу АТ 800/28С №№ 12-16 мм кількістю 390 т за ціною 635 доларів США, загальною вартістю 247650,00 грн та арматурний прокат класу А 500С №№ 10-16 мм кількістю 585 т за ціною 575 доларів США, загальною вартістю 336375,00 грн. Умови поставки товару в редакції Інкотермс 2000: СРТ станція Вінниця, Південно-Західна залізниця.

Товариство отримало від ВАТ «Молдавський металургійний завод» товар (прокат періодичного профілю з арматурної сталі, який має ребра створені під час прокатування АРМ ПР DIN 488 ГОСТ Р 52544-2006) на умовах поставки СРТ UA ст. Вінниця.

Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом, тобто за ціною контракту на рівні 0,575 дол. США/кг.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару Митницею виявлено розбіжності у документах, які було надано декларантом для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України, а також встановлено, що документи надані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

У зв'язку з чим, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для визначення митної вартості товару, зокрема: виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість сировини, інші документи за бажанням, однак позивач відмовився надати такі додаткові документи.

28 листопада 2013 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000206/1, згідно з яким визначено митну вартість товару за другорядним методом - за резервним на рівні 0,65 дол. США за кг. При цьому, в графі 33 зазначеного рішення вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог статті 58 МК України у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, декларант відмовився від надання всіх документів , що вимагалися митним органом відповідно до пункту 3 статті 53 МК України, а також в зв'язку з невідповідністю даних в частині заявленої митної вартості та вартості операції з такими ж товарами, які було продано на експорт в Україну у максимально наближений період 27 листопада 2013 року. Було проведено процедуру консультацій відповідно до пункту 5 статті 55 МК України та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог статті 64 МК України. Митна вартість товару не може бути визначеною відповідно до статті 58 МК України, у зв'язку з тим, що декларантом не надано жодного документа, що вимагались органом доходів та зборів, а також у зв'язку з наявністю у органу доходів та зборів інформації про митну вартість такого ж товару оформленого у митному відношенні за резервним методом. Митна вартість товару не може бути визначеною за другорядними методами (стаття 59 МК України) та (стаття 60 МК України) по причині відсутності у органу доходів та зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні за основним методом. Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 МК України) та (стаття 63 МК України) не можливо з причин відсутності у органу доходів та зборів та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару є митна декларація № 209120000/3/844677 від 27 листопада 2013 року.

Товариством заявлено та митним органом оформлено вказаний товар на підставі митних декларацій від 28 листопада 2013 року № 401090000/2013/025548, від 10 грудня 2013 року № 401090000/2013/027085, від 29 листопада 2013 року № 401090000/2013/025586, від 9 грудня 2013 року № 401090000/2013/026381, від 29 листопада 2013 року №401090000/2013/025606 під гарантійні зобов'язання в розмірі 70010,87 грн, що були сплачені позивачем в повному обсязі.

Листом від 6 лютого 2014 року № 112 позивач надав Митниці документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом, зокрема: експертний висновок Торгово-промислової палати України від 11 грудня 2013 року № 0075, прайс-лист продукції ВАТ «Молдавський металургійний завод» виробництва листопад-грудень 2013 року, комерційну пропозицію від ВАТ «Молдавський металургійний завод» від 22 жовтня 2013 року № 2037-975, каталог ВАТ «Молдавський металургійний завод», платіжні доручення від 27 листопада 2013 року № 4569, від 28 листопада 2013 року № 4582, від 29 листопада 2013 року № 4607, від 2 грудня 2013 року № 4617, від 9 грудня 2013 року № 4715, від 16 грудня 2013 № 4798.

Також, позивач звернувся до Митниці із проханням винести письмове рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом, скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 28 листопада 2013 року № 401000003/2013/000206/1 та повернути сплачені за митними деклараціями фінансові гарантії в розмірі 70010,87 грн.

Відповідач листом від 19 лютого 2014 року № 870/02-80-52 повідомив про неможливість застосування заявленої Товариством митної вартості та перегляду рішень про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із таким рішенням, 10 квітня 2014 року ТОВ «Вікант» оскаржило його в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду скарги товариства повідомлено, що оскільки воно не подало документів у повному обсязі, у Міністерства доходів і зборів України відсутня можливість надати відповідь по суті.

Враховуючи надану відповідь, позивач повторно звернувся з аналогічною скаргою від 13 червня 2014 року № 460. Міністерство доходів і зборів України листом від 14 липня 2014 року № 12697/6/99-99-24-02-06-15 надало ідентичну відповідь про відсутність можливості надати відповідь по суті.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, судами встановлено, що митна вартість товару, поставленого для Товариства, визначена за основним методом, тобто за ціною, вказаною у специфікації № 1 до зовнішньоекономічного договору від 23 жовтня 2013 року № 143, на рівні 0,575 дол. США/кг.

Разом з тим, відповідач стверджує, що такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме у рахунку-фактурі від 22 листопада 2013 року № 3211 зазначено, що до ціни товару включено упаковку, навантаження, транспортні витрати, експортні формальності, проте в жодному із документів, наданих декларантом, не зазначені значення вищезазначених складових митної вартості.

Водночас, з умов Контракту (п. 7.3, 10.5, 14.1) вбачається, що вищевказані витрати включені до складу ціни товару та повинні бути сплачені покупцем.

Обґрунтовуючи рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що декларант не надав жодного документу (окрім МД країни відправлення), що вимагалися митним органом та відмовився від надання інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Судами встановлено, що позивач під час митного оформлення не подав лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання та оформлення. При цьому, такі документи були надані позивачем протягом передбаченого статтею 55 МК України 80-денного строку із відповідними заявами.

Зокрема, Товариством листом від 6 лютого 2014 року № 112 надано документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом, зокрема: експертний висновок Торгово-промислової палати України від 11 грудня 2013 року № 0075, прайс-лист продукції ВАТ «Молдавський металургійний завод» виробництва листопад-грудень 2013 року, комерційну пропозицію від ВАТ «Молдавський металургійний завод» від 22 жовтня 2013 року № 2037-975, каталог ВАТ «Молдавський металургійний завод», платіжні доручення від 27 листопада 2013 року № 4569, від 28 листопада 2013 року № 4582, від 29 листопада 2013 року № 4607, від 2 грудня 2013 року № 4617, від 9 грудня 2013 року № 4715, від 16 грудня 2013 № 4798.

Вищевказані документи додатково підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару на рівні 0,575 дол. США/кг.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді