Ухвала суду № 62852591, 08.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2016 рокусправа № 804/14474/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон-Трейдінг до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.09.2015 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2016 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України № НОМЕР_1 від 15.09.2015 року.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій і вони відповідають вимогам діючого законодавства, крім того в наявності є придбаний в межах таких операцій товар, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що не підтверджено отримання товару позивачем від контрагента ПП «Сервіс-Газ», оскільки до перевірки не надано документів, які підтверджують якість товарів: сертифікати або паспорта якості на товари не надані.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Рубікон-Трейдінг з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Сервіс-Газ за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт № 77/28-01-50/20273272 від 28.08.2015 р.: перевіркою встановлено порушення Товариством «Рубікон-Трейдінг» вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, визначеного до сплати в бюджет, на загальну суму 80 596,92 грн. за жовтень 2014 року. На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.09.2015 р. про збільшення Товариству Рубікон-Трейдінг грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 120 895,38 грн., у тому числі 80 596, 92 грн. за основним платежем, та 40 298,46 грн. за штрафними санкціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами діяльності ТОВ Рубікон-трейдінг за КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель, а отже, роботи, що виконувалися за договором з ТОВ Ерідан-Болдінг та з ПП БМК Будсервіс-2000, відповідають напрямку його господарської діяльності. Також, позивач, який у спірних правовідносинах виступає генпідрядником будівельних робіт, має ліцензію на виконання будівельних робіт серії АВ № 588397 від 04.11.11 р. При цьому, слід зазначити, що необхідною умовою для отримання ліцензії на здійснення будівельної діяльності є відповідність Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності у будівництві, повязаної із створенням обєктів архітектури, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 27.01.2009 р. № 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 226/16242 від 11.03.2009 р.

За договором генерального підряду № 4/РС-14 від 03.06.2014 р. та додаткової угоди до нього від 16.06.2014 р., між замовником ТОВ Арсенал-Резерв та генпідрядником ТОВ Рубікон-Трейдінг, останній взяв на себе зобовязання здійснити у відповідності з проектною документацією якісні та вчасні будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи по обєкту: Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12 (а.с. 210-223).

02.10.2013 р. між ТОВ Рубікон-Трейдінг (покупець) та ПП Сервіс-Газ укладено договір постачання товару від № 02/10/13 (а.с. 45-48). Згідно додаткової угоди № 1 від 02.10.2013 р. до договору від 02.10.2013 р. № 02/10/13, поставка товару здійснюється на умовах DDP та/або EXW Інкотермс 2010. Факт поставки товару постачальником підтверджується накладною на товар. До кожної партії товару постачальник надає на адресу покупця супровідні документи на товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, товарно-супровідну накладну (а.с. 50). Предметом поставки за вказаним договором є різноманітні будівельні матеріали: блоки дверні та віконні з комплектуючими, електрообладнання, труби, стінові облицювальні та стінові панелі, профілі, поріжки, краска, ущільнювачі, шурупи та інші розхідні матеріали.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ПП Сервіс-Газ, позивачем до проведення перевірки податковому органу надано наступні первинні фінансово-господарські документи: копії видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи. (а.с. 51-89). Результати взаєморозрахунків між ТОВ Рубікон-Трейдінг та ПП Сервіс-Газ за період з 01.01.2014 р. по 25.11.2015 р. оформлені актом звірки, до якого увійшли й розрахунки за поставлений товар у жовтні 2014 року (а.с. 184-187). Якість поставленого на адресу ТОВ Рубікон-Трейдінг з боку ПП Сервіс-Газ товару підтверджено наданими копіями сертифікатів та декларацій відповідності з додатками до них на поставлену продукцію (а.с. 102-119).

Щодо пункту відвантаження товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що поставка товару на користь позивача здійснювалась за договором на транспортне обслуговування від 01.05.2013 р. ТОВ Рубікон-Моноліт (а.с. 188-190). Згідно товарно-транспортних накладних на товар за період з 02 по 13 жовтня 2014 р., пунктом відвантаження товару зазначено обєкт будівництва у м. Запоріжжі, що узгоджується з договором генерального підряду № 4/РС-14 від 03.06.2014 р. між ТОВ Рубікон-Трейдінг та ТОВ Арсенал-Резерв на проведення будівельних робіт по обєкту: Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12 та не суперечить умовам додаткової угоди № 1 від 02.10.2013 р. до договору від 02.10.2013 р. № 02/10/13 між ТОВ Рубікон-Трейдінг та ПП Сервіс-Газ.

Також, відповідальною особою ТОВ Рубікон-Трейдінг за отримання товарно-матеріальних цінностей за цим договором згідно кільцевої довіреності призначено ОСОБА_3, якого наказами ТОВ Рубікон-Трейдінг № 44-46 в період часу з 01.10.14 по 14.10.14 було відряджено до м. Запоріжжя для супроводження та передачі будівельних матеріалів на обєкти будівництва, де ТОВ Рубікон-Трейдінг виступає в якості генпідрядника (а.с. 49, 90-92). При цьому, на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 у відрядженні у вказані дати позивачем надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с. 93-101).

Використання поставленого ПП Сервіс-Газ на адресу позивача товару підтверджено відомостями про найменування витрат на будівельні роботи по обєкту: Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12 (а.с. 221-223).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначеним первинним документам, по взаємовідносинам Товариства Рубікон-Трейдінг з контрагентом ПП Сервіс-Газ, податковим органом не було надано належної оцінки. Посилання податкового органу в акті перевірки на невідповідність зазначеного у товарно-транспортних накладних пункту розвантаження товару умовам договору поставки, укладеного з ПП Сервіс-Газ, а також відсутність у ТОВ Рубікон-Трейдінг документів про відрядження матеріально-відповідальної особи до м. Запоріжжя, не знайшли свого підтвердження за вищенаведеними підставами.

При цьому, стосовно посилань відповідача на матеріали перевірок ПП Сервіс-Газ, оформлені актом ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 02.02.2015 р. № 332/22-03/33856311 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства Сервіс-газ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин постачання товарів (робіт, послуг) до ТОВ Рубікон-Трейдінг, ТОВ Рубікон-Моноліт, ТОВ ВТФ Електор та ТДВ Дніпропетровське АТП 11259 за жовтень 2014 року та попереднього їх придбання, реальності та повноти відображення в обліку, а також актом № 1857/22-04/33856311 від 19.06.2015 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Сервіс-Газ (а.с. 136-159), слід зазначити наступне.

Податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників. Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобовязань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обовязків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки-застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обовязків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обовязку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, надані позивачем до перевірки документи, відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, заперечень з цього приводу в акті перевірки податковим органом не наведено. Податкові накладні, виписані ПП Сервіс-Газ за жовтень 2014 року на адресу ТОВ Рубікон-Трейдінг, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ Рубікон-Трейдінг сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. Придбаний товар використано у власній господарській діяльності позивача зокрема, на будівництві обєкта, та списано по бухгалтерському обліку.

Інших обставин для невизнання права ТОВ Рубікон-Трейдінг на податковий кредит спірного періоду, відповідачем у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не здійснено, оцінки всім наданим позивачем первинним документам не надано. Позивач у періоді, що перевірявся сформував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав вважати, що податкова звітність позивача з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.А. Щербак

Суддя:Н.П. Баранник