Ухвала суду № 62852585, 09.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2016 рокусправа № 808/2267/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 808/2267/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області , треті особи: Мелітопольське обєднане Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 808/2267/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (далі позивач) було задоволено у повному обсязі. Суд визнав неправомірними дії Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі відповідач) у зведеному виконавчому провадженні № 32822533 щодо розподілу отриманих від боржника грошових сум між стягувачами однієї черги, в результаті якого не забезпечено пропорційне із вимогами, які випливають з трудових відносин, задоволення вимог щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зобов'язав відповідача усунути допущені у межах зведеного виконавчого провадження № 32822533 порушення шляхом коригування, під час наступного розподілу стягнутих з боржника коштів, сум, належних до сплати Пенсійному фонду України та Державній фіскальній службі України, на суму, раніше недоотриману даними органами в результаті порушення принципу пропорційного розподілу грошових коштів між стягувачами однієї черги.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться відкрите в 2013 році зведене виконавче провадження № 32822533, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку». До складу зведеного виконавчого провадження входять провадження з виконання 642 виконавчих документа на загальну суму 7 926 734, 45 грн., в тому числі, про стягнення: середнього заробітку на користь працівників Позивача (44 документа на суму 1 078 621,00 грн); на користь бюджету та на користь юридичних осіб, що підтверджується листом Відповідача № 8479/7 від 01.07.2016р..

11.07.2016 з розрахункового рахунку позивача - божника № 26001702920107 в АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ" за платіжною вимогою відповідача № 398 від 05.07.2016 було списано 11 043,41 грн.. Як вбачається з банківської виписки (копія додається), відповідачем у платіжній вимозі було зазначено, що платіж призначено для виконання рішення УПФУ у м. Мелітополі та Мелітопольському районі № 03/ю-292 від 02.08.2012.

Натомість, розпорядженням № 32822533 від 18 липня 2016 року, згадані грошові кошти були розподілені відповідачем наступним чином:

- 8 250,00 грн. - на користь ОСОБА_1 згідно судового наказу № 320/2125/13-ц від 21.05.2013 р.;

- 825,00 грн. - виконавчий збір;

- 1 968,41 грн. - витрати на проведення виконавчих дій.

Вважаючи зазначений розподіл коштів неправомірним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував наступне.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 38126578 від 29.05.2013, а також рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.04.2013р. у справі № 320/2125/13-ц вбачається, що заборгованість позивача ТОВ «Товари народного вжитку» перед ОСОБА_1 у сумі 8 250,00 грн. за виконавчим листом № 320/2125/13-ц від 21.05.2013 р. (який в Розпорядженні про розподіл стягнутих з Позивача грошових коштів Відповідач помилково називає судовим наказом) є середнім заробітком за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнутим з Товариства згідно зі ст.ст.115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, тобто, є вимогою працівника, пов'язаною з трудовими правовідносинами.

Частиною 1 ст.44 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі, якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею.

Зокрема, вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами, та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задовольняються у третю чергу (після задоволення забезпечених заставою вимог щодо стягнення з вартості заставленого майна та вимог щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника, яких немає у складі зведеного виконавчого провадження щодо позивача).

Вимоги щодо сплати податків, згідно з наведеною вище статтею Закону, належать до п'ятої черги задоволення, зобов'язання перед іншими юридичними особами - до шостої.

Отже, вимоги щодо стягнення середнього заробітку (які є вимогами, пов'язаними із трудовими відносинами) та вимоги третіх осіб щодо стягнення з позивача заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є вимогами однієї черги.

Частиною 2 ст.44 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Таким чином, враховуючи відсутність у зведеному виконавчому провадженні щодо позивача вимог першої та другої черг, стягнуті з позивача грошові кошти, у разі недостатньості їх суми для повного задоволення всіх вимог стягувачів, відповідач (після погашення авансових внесків на організацію та проведення виконавчих дій, компенсації витрат державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій - ч.1 ст.43 Закону України "Про виконавче провадження") має розподілити пропорційно між працівниками Товариства (вимоги щодо стягнення середнього заробітку на загальну суму 1 078 621 грн.) та Третіми особами (вимоги щодо стягнення єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 2 905 286,32 грн.).

Враховуючи, що у загальній сумі другої черги вимог стягувачів позивача (1 078 621 грн. + 2 905 286,32 грн. = 3 983 907,32 грн.) зобов'язання щодо виплати середнього заробітку складають 27 %, а зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 73 %, відповідно до ч.2 ст.44 Закону України "Про виконавче провадження" отримані від позивача грошові кошти у сумі 11 043,41 грн., за вирахуванням виконавчого збору та, за наявності, інших витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій, відповідач мав розподілити між кредиторами третьої черги пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Натомість, як свідчать матеріали справи та встановив суд, відповідач направив грошові кошти виключно на погашення середнього заробітку.

За приписами ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.1 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата та розподіл єдиного внеску повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, ненадходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до системи державного соціального страхування через неправомірні дії Відповідача, з одного боку, призводить до порушення прав робітників позивача на отримання відповідних страхових виплат (послуг) в тому числі і на отримання пенсій, зобов'язання по забезпеченню яких (прав) покладено на позивача, як роботодавця та страхувальника, з іншого боку, призводять до збільшення дефіциту бюджету системи загальнообов'язкового державного соціального страхування та неможливості виконання даною системою своїх функцій.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів належним чином правомірність оскаржених позивачем дій, з огляду на що суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі № 808/2267/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.А. Щербак