Постанова № 62852111, 21.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року о/об 09 год. 34 хв.Справа № 808/3037/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 Альошаєвича

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 Альошаєвича (надалі позивач або ОСОБА_1А.) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач або ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3-13 від 29.06.2016, яким позивачу визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. 00 коп.

У позові зазначено, що позивачу на праві власності належить автомобіль LEXUS LХ 570, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач отримав податкове повідомлення-рішення №3-13 від 29.06.2016, яким йому визначено податкове зобовязання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб 18011001» у сумі 25000 грн. 00 коп. Транспортний податок є елементом податку на майно. Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків. Податкові зобовязання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобовязань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Розглянувши матеріали справи, суд зясував наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль LEXUS LХ 570, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 5663 куб.см., з датою першої реєстрації 15.04.2011, наступною реєстрацією 27.01.2016 (а.с.9).

За матеріалами справи відповідач податковим повідомленням-рішенням №3-13 від 29.06.2016 податкове зобовязання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. 00 коп. визначив позивачу на 2016 рік.

У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є складовим податку на майно.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Як зазначено у пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016), у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

За матеріалами справи відповідач визначив позивачу податкове зобовязання з транспортного податку за 2016 рік на підставі пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2016.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що податкові зобовязання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо орган місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок.

При цьому, визначення податкових зобовязань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку.

Відповідно до п.1, п.2 Рішення Запорізької міської ради №8 від 15.01.2015 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)» Запорізька міська рада вирішила встановити на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині транспортного податку) та затвердити Положення про податок на майно (в частині транспортного податку) (а.с.39-40).

Згідно з п.1 Рішення Запорізької міської ради №31 від 26.02.2016 «Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8» Запорізька міська рада вирішила внести зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 (а.с.41).

Як зазначено у пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Враховуючи зазначене, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок із змінами у м.Запоріжжі, є 2017 рік.

Звідси, правила стосовно визначення податкового зобовязання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України), не можуть застосовуватися раніше 2017 року.

Про неможливість у 2016 році застосування пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2016 свідчить і наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за №66 затверджено «Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» (набрала чинності 19.02.2016).

Згідно з п.13 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої 18.02.2016 Постановою Кабінету Міністрів України №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, станом на 01.02.2016 норми «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» ще не були чинними.

Також, відповідачем не доведено, що визначення позивачу податкового зобовязання з транспортного податку на 2016 рік відбулось з урахуванням приписів «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів».

Звідси, позивачу податкове зобовязання з транспортного податку на 2016 рік визначене відповідачем з порушенням приписів пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2016.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №3-13, прийнято 29.06.2016 відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висвітлена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 у справі №К/800/14598/16 та від 30.08.2016 у справі №К/800/8077/16.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки субєктом владних повноважень у справі є ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені Квитанцією №108 про сплату 26.09.2016 судового збору у сумі 551 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №3-13 від 29.06.2016, яким ОСОБА_1 Альошаєвичу визначено податкове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. 00 коп.

Присудити на користь ОСОБА_1 Альошаєвича з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у сумі 551 грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.11.2016.

Суддя О.О. Прасов