Ухвала суду № 62852070, 30.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

30 вересня 2016 р. Справа №805/1017/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

за участю

прокурора – Профатило О.П.

представника позивача – не з’явився

представника відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

13 квітня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі – позивач або УПФУ) до публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» (далі – відповідач або ПАТ «Маркограф»), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року у сумі 146 488,32 грн. (том 1 а.с. 4-8, том 3 а.с. 118-121, том 4 а.с. 174-177, том 5 а.с. 73-77).

Позивач – УПФУ підтримало заявлені прокурором позовні вимоги, про що свідчать його письмові пояснення (том 3 а.с. 106-109, том 4 а.с. 77-79, том 5 а.с. 81-83).

Відповідач – ПАТ «Маркограф» позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (том 1 а.с. 92-98, том 3 а.с. 176-182, том 4 а.с. 50-54, том 5 а.с. 10-14).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 КАС України.

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач через службу діловодства суду надав клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв’язку з тим, що спір не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач стверджував, що звернувшись до суду з цим позовом, прокурор порушив правила підвідомчості спорів, оскільки предмет заявленого позову та склад сторін суперечать ст. 50 КАС України, а спір є приватноправовим.

Відповідач доводив, що жодний чинний нормативно-правовий акт не встановив повноваження владного суб’єкта, в тому числі прокуратури, звертатись до господарюючого суб’єкта з вимогою про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку адміністративного судочинства, а положення п.п. 1-4 ч. 4 ст. 50 КАС України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється виключно на публічно-правові спори. Віднесення приватноправових спорів до юрисдикції адміністративних судів не передбачено.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України спори за участю суб’єктів господарювання та фізичних осіб підвідомчі господарським та загальним судам відповідно.

Посилаючись на ст. 177 Цивільного кодексу України, відповідач стверджував, що вимога про стягнення об’єкту цивільних права (грошових коштів) є майновою, має наслідком зміну майнового складу відповідача, а тому є приватноправовою.

Доводячи наявність підстав для закриття провадження, відповідач посилався на ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Кечко проти України», «Щокін проти України», «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «ВАТ «Нафтова компанія ЮКОС проти РФ», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» «Завольський та Завольська проти Республіки Чехія», які захищають право на мирне володіння майном, в тому числі від неправомірного втручання держави, відповідач стверджував.

За висновком відповідача, спір між УПФУ та ПАТ «Маркограф» має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідач доводив, що Верховний Суд України дотримується правової позиції, згідно з якою провадження в адміністративних справах, спір у яких має приватноправовий характер, підлягає закриттю. Такі спори підлягають вирішенню загальними або господарськими судами в залежності від суб’єктного складу сторін (постанови від 22 вересня 2015 року № 804/6131/14, від 30 березня 2016 року № 6-495цс16) (том 4 а.с. 88-92, том 5 а.с. 25-29).

Прокурор надав заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, сутність яких полягала у наступному.

Посилаючись на п.п. 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, ч. 1 ст. 58, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 3 КАС України, прокурор стверджував, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, а у спірних правовідносинах його територіальний орган – УПФУ реалізує владні управлінські функції щодо контролю за своєчасністю та повнотою відшкодування страхувальником фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (том 4 а.с. 202-203).

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.

П.п. 2, 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).

Вирішуючи питання про віднесення спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

П. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, пп. 6, 9 п. 4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Таким чином, справу № 805/1017/16-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Такий висновок суду підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15, від 26 січня 2016 року по справі № 818/1603/14 тощо.

З цієї причини суд не приймає доводи відповідача про приватноправовий характер спірних правовідносин. Правові висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 22 вересня 2015 року № 804/6131/14, від 30 березня 2016 року № 6-495цс16 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не стосуються питання відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Керуючись ст.ст. 17, 49, 50, 51, 133, 157, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про закриття провадження в адміністративній справі № 805/1017/16-а за позовом Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій – відмовити.

2. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

3. Повний текст ухвали виготовлений 05 жовтня 2016 року.

4. Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя Кравченко Т.О.