Постанова № 62851987, 27.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 р. Справа № 804/570/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство Дніпродзержинська теплоелектроцентраль з позовом до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016 року №0000701504, складене на підставі акту перевірки від 06.01.2016 року №13/1/04-03-15-04-10/00130820 Публічного акціонерного товариства Дніпродзержинська теплоелектроцентраль.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Дніпродзержинська теплоелектроцентраль (далі ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль) зазначило, що відповідачем винесено протиправне податкове повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення спірної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки по тремінам сплати 30.08.2013 за липень 2013 (по рішенню суду про розстроченим сумам боргу), 30.05.2015 за квітень 2015 року, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року №904/10198/15 щодо товариства було порушено справу про банкрутство. А відповідно до вимог чинного законодавства після порушення провадження у справі про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується і на зобовязання, що виникли до настання процедури мораторію. Крім того, санкції (штраф) після введення мораторію на борги, що виникли до введення мораторію, не застосовуються. Також позивач зазначив, що податкова інспекція не мала правових підстав для проведення камеральної перевірки, оскільки минули строки для її проведення, та така перевірка фактично була проведена з порушенням строків та порядку.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти заявленого адміністративного позову не надавав.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2016 року Дніпродзержинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена камеральна перевірка платника плати за землю ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 00130820) з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки по тремінам сплати 30.08.2013 за липень 2013 (по рішенню суду про розстроченим сумам боргу), 30.05.2015 за квітень 2015 року.

Ця перевірка була проведена на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України протягом граничних термінів не сплачувало суму самостійно визначених податкових зобовязань по орендній платі: за рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №5 від 29.08.2014 (2013 рік, декларація від 19.02.2013 №9007855974), сума податкового зобовязання 18124,21грн., граничний термін сплати 30.08.2013, кількість днів затримки 837, дата сплати недоїмки 15.12.2015; за 2015 рік по декларації від 20.02.2015 №1500014916 сума податкового зобовязання 1711575,75грн., граничний термін сплати 30.05.2015, кількість днів затримки 199, дата сплати недоїмки 15.12.2015грн. Фактично сплачено податкові зобовязання за платіжним дорученням №1213 від 09.12.2015 на суму 171575,75грн.

Хід та висновки перевірки були викладені відповідачем в акті перевірки від 06.01.2016 року №13/1/04-03-15-04-10/00130820.

Однак, ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль не погодилось із висновками акту перевірки та надало свої заперечення, за якими зазначило, що товариство не може нести додаткову відповідальність за несвоєчасну сплату податків, оскільки не мало змоги виконувати зобовязання своєчасно через наявність арешту всіх його рахунків. Тим більше, що товариство надавало банку платіжні доручення про сплату податку, які не були виконані банком через арешт рахунків. Однак, ці заперечення не були прийняті відповідачем до уваги, а висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016 року №0000701504, за яким ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль зобовязано сплатити штраф у розмірі 34315,15грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Позивач не погодився із цим податковим повідомленням-рішенням та оскаржує його в судовому порядку, правомірність винесення якого становить предмет доказування в цій адміністративній справі.

Так, як зазначає позивач у своєму позові, податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка платника податків. Натомість, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що службовці Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в акті перевірки взагалі не визначили її вид, а лише посилаються на загальні норми Податкового кодексу України щодо функцій та прав контролюючих органів про здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, проведення перевірок і звірок.

Хоча ст.75 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент проведення спірної перевірки) нормативно визначені види перевірок, які можуть проводити контролюючі органи, а саме: за п.75.1 ст.75 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

А згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Слід зазначити, що на момент проведення перевірки усі рахунки товариства були арештовані за постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання рішень суду. Копії вказаних постанов містяться в матеріалах справи та були надані відповідачу разом із запереченнями на спірний акт перевірки, проте не були прийняті до уваги посадовими особами податкового органу.

Також позивачем надані суду копії платіжних доручень, за якими вбачається, що останній не зміг провести спірні проплати до бюджету. Проте, за повідомленнями банку, що містяться на зворотному боці платіжних доручень, останні були повернуті позивачу без виконання, у звязку із арештом рахунків клієнта.

Крім того, 17.12.2015 року господарським судом Дніпропетровської області була винесена ухвала, справа №904/10198/15, якою в тому числі було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів 10.04.2016 року.

У відповідності до положень ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобовязують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобовязаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною пятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.

Активи боржника, які перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю органу доходів і зборів.

Отже, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржнику не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. А вимоги про сплату штрафу є похідними від наявного у товариства податкового боргу з рентної плати за період 1 квартал 2015 року, екологічного податку за 1 квартал та 2 квартал 2015 року та є протиправними з огляду на введений мораторій. Адже спірні нарахування штрафів від 21.06.2016 року були здійснені податковою інспекцією після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом, а саме: за результатами проведеної перевірки від 06.01.2016 року.

Правова позиція суду підтверджується і судовою практикою (ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.02.2015 року К/800/51590/13, постанова Верховного Суду України від 07.05.2012 року №21-289а11 тощо).

Так, зокрема, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 09.02.2015 року К/800/51590/13 зробив висновок про те, що якщо грошові зобовязання по сплаті податків виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобовязання є конкурсними, а не поточними.

Так, з матеріалів вбачається, що відповідач надав господарському суду Дніпропетровської області в рамках зазначеної справи про банкрутство ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль заяву за вх. №75 від 20.01.2016 року про визнання грошових вимог на загальну суму 51859688,13грн., у якій врахував також і орендну плату з юридичних осіб в загальному розмірі 1494582,59 з основного платежу в розмірі 1230989,53 грн., в т.ч., яка виникла в результаті несплати податкових зобовязань самостійно визначених платником податків і податкових деклараціях.

Тобто, відповідач протиправно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Також у відповідача не було жодних підстав для проведення перевірки товариства, при цьому без зазначення в акті її виду, підстав та без дотримання порядку проведення такої. Крім того, податковий орган не врахував заперечень товариства та наданих на їх підтвердження доказів.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Втім, відповідач не навів суду жодних обґрунтувань на підтвердження своєї позиції, викладеної в акті перевірки, та винесеному податковому повідомленню-рішенню. Таким чином, в ході судового розгляду справи було встановлено, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, положень Закону України Про судовий збір, сплачений ПАТ Дніпродзержинська теплоелектроцентраль судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у загальному розмірі 1378грн. (платіжне доручення №138 від 27.01.2016 року) підлягає поверненню позивачу у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Дніпродзержинська теплоелектроцентраль до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.01.2016 року №0000701504, винесене на підставі акту перевірки від 06.01.2016 року №13/1/04-03-15-04-10/00130820, за яким Публічне акціонерне товариство Дніпродзержинська теплоелектроцентраль зобовязано сплатити штраф у розмірі 34315,15грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.01.2016 року за №0000631504, винесене на підставі акту перевірки від 06.01.2016 року №12/3/04-03-15-04-10/00130820, за яким Публічне акціонерне товариство Дніпродзержинська теплоелектроцентраль зобовязано сплатити штраф у розмірі 703,70грн. за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (екологічний податок).

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Дніпродзержинська теплоелектроцентраль сплачену суму судового збору у загальному розмірі 1699,93грн. (одна тисяча шістсот девяносто девять грн. 93коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_1