Рішення № 62851715, 17.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 911/2853/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Фермерського господарства «Плай»

про стягнення 4 008,66 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.06.2014);

від відповідача 1: не зявились;

від відповідача 2: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Фермерського господарства «Плай» (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 2 434,28 грн пені, 1 167,10 грн інфляційних втрат, 407,28 грн 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 1 860,61 грн витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007 та договором поруки № 07-04-2014-15 від 07.04.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2016 порушено провадження у справі №911/2853/16 та призначено справу до розгляду на 06.10.2016.

26.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог №23-3/09 відд 23.09.2016 (вх. №19715/16) та супровідний лист №23-2/09 від 23.09.2016 (вх. №19737/16) з доданими до нього документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/2853/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.11.2016.

09.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №09-1/11 від 09.11.2016 (вх. №23183/16), згідно якої позивач збільшив позовні вимоги та просив солідарно стягнути з відповідачів 7 173,31 грн пені, 4 131,39 грн інфляційних втрат, 501,12 грн 3% річних та 1 860,61 грн витрат на послуги адвоката.

Судом встановлено, що зазначена заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду.

Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

В судовому засіданні 17.11.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідачів в судове засідання 17.11.2016 не зявились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача-1 та представника відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро (Продавець) та Фермерським господарством „Плай (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ, згідно якого продавець зобовязався передати товар згідно умов договору, а покупець прийняти товар та провести оплату за товар в строк та на умовах договору.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд встановив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010 (суддя Юзіков С.Г.), яке набрало законної сили, у справі № 3/100-10(11/19-10) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро до Фермерського господарства „Плай про стягнення 9 426,29грн., встановлено, що борг відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007 становить 4 534,25грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 4 534,25 грн основного боргу, 2 565,22грн курсової різниці, 859,50грн пені, 148,59грн 3 % річних, 557,70грн збитків від інфляції, 680,13грн штрафу, 101,13грн витрат по сплаті державного мита та 233,98грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро (Первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено угоду № К-34-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством „Плай (Боржник) зобовязання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 угоди вартість зобовязання, що відступається за угодою, становить 2 629,35грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1, що відступається згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р, є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 04.11.2009 по 21.10.2011, розмір яких становить: 825,23грн інфляційних втрат, 272,08грн 3 % річних, 1 532,04грн пені.

Згідно п. 3.2. угоди новий кредитор зобовязаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобовязання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Відповідно до п. 6.1 угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за угодою.

05.08.2013 на виконання угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 21.10.2011 ТОВ „Тридента Агро надіслало на адресу ФГ „Плай повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, що підтверджується фіскальним чеком №8589 від 05.08.2013 та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2013.

02.07.2012 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (Новий кредитор) укладено угоду № 97/07-12 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством „Плай (Боржник) зобовязання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007 та згідно угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011, у звязку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди від 02.07.2012 вартість зобовязання, що відступається за угодою, становить 3 260,30грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1, що відступається згідно договору 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007, є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 04.11.2009 по 02.07.2012, розмір яких становить: 870,58грн інфляційних втрат, 368,60грн 3 % річних та 2 021,12грн пені.

Згідно п. 3.2. угоди від 02.07.2012 новий кредитор зобовязаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобовязання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Відповідно до п. 6.1 угоди від 02.07.2012 угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за угодою.

05.08.2013 на виконання угоди від 02.07.2012 ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу ФГ „Плай повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, що підтверджується фіскальним чеком № 8590 від 05.08.2013 та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2013.

07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (Кредитор) укладено договір поруки № 07-04-2014-15, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязку ФГ „Плай щодо виконання грошового зобовязання щодо сплати розміру інфляційних витрат, у звязку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки № 07-04-2014-15 від 07.04.2014 під основним договором в договорі розуміють угоду № 97/07-12 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 5 000грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки № 07-04-2014-15 від 07.04.2014 у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обовязку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1 договору поруки № 07-04-2014-15 від 07.04.2014 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2014 у справі №911/2692/14 солідарно стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФГ «Плай» на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС за період з 04.11.2009 по 01.07.2014 - 2 431,74 грн пені, 1 167,10 грн інфляційних втрат, 406,87 грн 3 % річних, стягнуто з ТОВ ПК Трейдсервісгруп на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 249,82 грн витрат на послуги адвоката та 912,83 грн судового збору; стягнуто ФГ ПЛАЙ на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС 249,82 грн витрат на послуги адвоката та 912,83 грн судового збору.

Проте зобовязання згідно договору №368.12.2007/БФ від 12.12.2007 на день прийняття рішення не виконані, відтак позивач скористався своїм правом та нарахував на суму боргу пеню, інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу за період з 02.07.2014 по 09.11.2016.

Предметом позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 7 173,31 грн пені, 4 131,39 грн інфляційних втрат, 501,12 грн 3% річних та 1 860,61 грн витрат на послуги адвоката.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що до позивача згідно угоди № 97/07-12 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору поруки № 07-04-2014-15 від 07.04.2014 перейшло право вимоги до відповідачів, у звязку з неналежним виконанням останніми договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007; станом на момент судового розгляду справи відповідачами позивачу борг у сумі 7 099,47 грн не сплачено.

У звязку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобовязання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 02.07.2014 по 09.11.2016 нарахована пеня в розмірі 7 173,31 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.2. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007 за прострочення виконання грошових зобовязань покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007 передбачено, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за договором, здійснюється без обмежень строку.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 02.07.2014 по 09.11.2016 складає загалом 6 736,48 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 5 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2014 у справі №911/2692/14 стгянуто солідарно з відповідачів 2 431,74 грн пені, 1 167,10 інфляційних втрат та 406,87 3% річних, що загалом становить 4 005,71 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідальність поручителя обмежуються 5 000,00 грн, а рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2014 у справі №911/2692/14 вже було стягнуто 4 005,71 грн, солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2 підлягає 994,29 грн пені, в іншій частині, а саме в розмірі 5 742,19 грн, підлягають стягненню з відповдіча 2.

У звязку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобовязання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року нараховано 4 131,39 грн інфляційних втрат та за період з 02.07.2014 по 09.11.2016 нараховано 501, 12 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року та 3 % річних, нарахованих за період з 02.07.2014 по 09.11.2016 складає 5 357,46 грн інфляційних втрат та 502,99 3 % річних відповідно.

Оскільки відповідальність відповідача 1 обмежена 5 000,00 грн, стягнення на які вже відбулось згідно рішення господарського суду Київської області від 01.08.2014 у справі №911/2692/14 та частковому стягненню суми пені у розмірі 994,29 грн, відтак, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4 131,39 грн інфляційних втрат та 501,12 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме суд дійшов висновку стягнути з відповідача 2 на користь позивача 4 131,39 грн інфляційних втрат та 501,12 грн 3% річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 860,61 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №18-1/05-15 від 18.05.2015, акт прийому-передачі документів від 18.05.2015, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.08.2016, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, платіжне доручення № 791 від 19.05.2015 на суму 1 067,11 грн та платіжне доручення №792 від 21.05.2015 на суму 793,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013, передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини пятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини пятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові на позивача, а при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У звязку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 1 860,61 витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 791,76 грн, які підлягають стягненню з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення з відповідачів 7 173,31 грн пені, 4 131,39 грн інфляційних втрат, 501,12 грн 3%, підлягають частковому задоволеню, а саме, суд задовольняє вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 994,29 грн пені, стягнення з відповідача-2 на користь позивача 5 742,19 грн пені, 6 736,48 грн інфляційних втрат та 501,12 грн 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній обовязок щодо солідарної сплати судових витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці третьому п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014р. у справі № 904/7731/13.

У звязку з викладеним, судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) в частині солідарного стягнення пені покладаються на відповідачів порівну, а в іншій частині пропорційно.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) та Фермерського господарства „ПЛАЙ (51473, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Межиріч, вул. Шевченко, буд. 165; ідентифікаційний код 20218505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 994 (девятсот девяносто чотири гривні) 29 коп. пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства ПЛАЙ (51473, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н., с. Межиріч, вул. Шевченко, буд. 165; ідентифікаційний код 20218505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 5 742 (пять тисяч сімсот сорок дві гривні) 19 коп. пені, 6 736 (шість тисяч сімсот тридцять шість гривень) 48 коп. інфляційних втрат, 501 (пятсот одну гривні) 12 коп. 3% річних, 1 713 (одну тисячу сімсот тринадцять гривень) 41 коп. витрат на послуги адвоката та 1 317 (одну тисячу триста сімнадцять гривень) 74 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 78 (сімдесят вісім гривень) 35 коп. витрат на послуги адвоката та 60 (шістдесят гривень) 26 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 22.11.2016

Суддя В.М. Антонова