Рішення № 62851678, 18.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2016 р. Справа № 911/3314/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіп Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укр ОСОБА_1»

про стягнення 48 423,33 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 10.10.2016);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіп Груп» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укр ОСОБА_1» (далі відповідач) про стягнення 48 423,33 грн заборгованості, з яких: 34 754,05 грн боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар, 13 669,28 грн пені та 367,20 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3314/16, розгляд справи призначено на 04.11.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2016 розгляд справи відкладено на 18.11.2016.

18.10.2016 та 14.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області повернулися копії ухвал господарського суду Київської області від 11.10.2016 та від 04.11.2016, які були направлені судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укр ОСОБА_1» (Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 3, офіс 145А). Примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органом поштового звязку з позначкою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, судом виконано обовязок щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 18.11.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 04.11.2016 та 18.11.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіп Груп» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укр ОСОБА_1» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л, згідно якого продавець зобовязався продавати та відпускати товар, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.3. договору продаж товару здійснюється на умовах CPT пункт призначення покупця або EXW резервувар нафтобази зберігання, вказаної продавцем у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів в редакції «ІНКОТЕРМС 2010».

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору відпуск товару згідно договору здійснюється окремими партіями, при цьому кількість та асортимент необхідного товару для кожної партії визначається у письмовому замовленні покупця. Продаж товару здійснюється у відповідності з заявкою покупця на товар (надалі заявка).

Право власності на товар переходить від продавця покупцю виключно в момент прийняття останній такого товару, що має підтверджуватись підписами та печатками уповноважених на це представників сторін на товарно-транспортних накладних (п. 4.12. договору).

Згідно п. 5.3. договору покупець на протязі 3 банківських днів з дати, зазначеної в рахунку-фактурі, має здійснити оплату товару в безготівковій формі, у повному обсязі та за вартістю, яку прописано в такому рахунку-фактурі.

Судом встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 позивачем було передано відповідачу товар згідно договору на загальну суму 36 720 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-3402 від 05.10.2015 на суму 36 720 грн та товарно-транспортною накладною від 05.10.2016 (а.с. 20-21), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Відповідач 18.09.2015 сплатив позивачу 1 965,95 грн за отриманий товар, що підтверджується карткою рахунком (а.с. 22) та банківською випискою (а.с. 23), решту боргу у розмірі 34 754,05 грн (36 720 грн - 1 965,95 грн) в порушення договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар склав 34 754,05 грн, що підтверджується карткою рахунком (а.с. 22) та банківськими виписками (а.с. 23, 34).

Предметом позову є вимоги про стягнення 34 754,05 грн боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар, 13 669,28 грн пені та 367,20 грн штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 позивачем було передано відповідачу товар згідно договору на загальну суму 36 720 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-3402 від 05.10.2015 на суму 36 720 грн та товарно-транспортною накладною від 05.10.2016 (а.с. 20-21), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач 18.09.2015 сплатив позивачу 1 965,95 грн за отриманий товар, що підтверджується карткою рахунком (а.с. 22) та банківською випискою (а.с. 23), решту боргу у розмірі 34 754,05 грн (36 720 грн - 1 965,95 грн) в порушення договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар склав 34 754,05 грн, що підтверджується карткою рахунком (а.с. 22) та банківськими виписками (а.с. 23, 34).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 34 754,05 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 34 754,05 грн боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015, позивачем за період з 09.10.2015 по 10.10.2016 нараховано 13 669,28 грн пені на суму боргу 34 754,05 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку неналежного виконання покупцем своїх зобовязань в частині здійснення розрахунків за договором, зокрема порушення п. 5.3. та 5.6. договору, покупцем сплачується на користь продавця пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення (п. 6.1. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 7), суд обмежив період нарахування пені шістьмома місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконаним. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 09.10.2015 по 09.04.2016 складає 7 700,49 грн на суму боргу 34 754,05 грн. Відтак, вимога про стягнення 13 669,28 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 700,49 грн пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 367,20 грн штрафу на підставі п.п. 6.2., 6.2.3. договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015.

Суд встановив, що зазначений в п. 6.2. договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 1 % від вартості відпущеного товару за своєю правовою природою є штрафом.

Днем нарахування штрафу вважається 11 день, що йде після дня, який вказаного у відповідній документації стосовно відпуску товару.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив вартість відпущеного товару у погоджені сторонами у договорі строки, штраф у розмірі 1 % від вартості відпущеного товару 36 720 грн (погоджений сторонами п. 6.2. договору) у розмірі 367,20 грн, відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 367,20 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1287/12.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 34 754,05 грн боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар, 7 700,49 грн пені та 367,20 грн штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укр ОСОБА_1» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 3, офіс 145А; ідентифікаційний код 39215332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіп Груп» (03680, м. Київ, провулок Радищева, буд. 6; ідентифікаційний код 39111865) 34 754 (тридцять чотири тисячі сімсот пятдесят чотири гривні) 05 коп. боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 160615 Л від 16.06.2015 товар, 7 700 (сім тисяч сімсот гривень) 49 коп. пені, 367 (триста шістдесят сім гривень) 20 коп. штрафу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 59 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 22.11.2016

Суддя П.В.Горбасенко