Ухвала суду № 62850536, 16.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1048/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2198/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Тисменицької РДА, відділу держземагенства в Тисменицькому районі про скасування розпорядження щодо затвердження проекту відведення, визнання незаконним і скасування державного акту, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору, визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 28 вересня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 28 вересня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Тисменицької РДА, відділу держземагенства в Тисменицькому районі про скасування розпорядження щодо затвердження проекту відведення, визнання незаконним і скасування державного акту, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору, визнання права власності.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Тисменицької РДА № 100 від 22.02.2010 року щодо надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва в АДРЕСА_1 , біля садового товариства « Надрічне» .

Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Тисменицької РДА № 99 від 22.02.2010 року щодо надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ведення індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1 , біля садового товариства « Надрічне» .

Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Тисменицької РДА № 172 від 17.03.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення індивідуального дачного будівництва на території Загвіздянської сільської ради за межами населеного пункту села Загвіздя, біля садового товариства «Надрічне».

Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Тисменицької РДА № 171 від 17.03.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва на території села Загвіздя, біля садового товариства «Надрічне».

Визнано незаконним і скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 реєстраційний НОМЕР_2 від 28.05.2010 р. із кадастровим номером НОМЕР_3, виданий ОСОБА_3.

Визнано незаконним і скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 реєстраційний № НОМЕР_5 від 28.05.2010 р. із кадастровим номером НОМЕР_6, виданий ОСОБА_3

Визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий номер НОМЕР_7, від 18.10.2010 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дорошенко О.В., за якими земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_3 відчужена на користь ОСОБА_4.

Визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий номер НОМЕР_8, від 18.10.2010 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дорошенко О.В., за якими земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_6 відчужена на користь ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0650 га, надану для ведення садівництва, що розташована за адресою: садівниче товариство «За мир» село Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, придбану за договором купівлі-продажу земельних ділянок від 12.04.2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_9, НОМЕР_10.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки загальною площею 0,0375 га, надані для садового використання в садівницькому товаристві «Надрічне», в селі Загвіздя, придбану за договором купівлі-продажу земельних ділянок від 12.04.2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_9, НОМЕР_10.

Апелянт на дане рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконним, оскільки судом порушено норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 лише 08.11.2013 року зареєстрував своє право на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0650 га в АДРЕСА_1, тоді як він зареєстрував свої дві земельні ділянки площею 0,08га та 0,1 га раніше нього -30.07.2013 року, і по цій земельній ділянці площею 0,0650 га накладки не виявлено, оскільки їй присвоєно кадастровий номер.

Однак, по земельній ділянці загальною площею 0,0375 га договір купівлі-продажу від 20.04.2007 р. не містить її кадастрового номеру, на відміну від земельної ділянки площею 0,065 га. не присвоєний він і за період до 2013 року, в архіві відсутня необхідна документація із землеустрою, тому ця земельна ділянка не проведена в державному реєстрі земель, не проведено державної реєстрації прав на цю земельну ділянку за ОСОБА_2, відтак право власності на земельні ділянки загальною площею 0,0375 га в розумінні ст. 125 ЗК він не набув.

Саме з земельною ділянкою загальною площею 0,0375 га позивач пов'язував порушення своїх прав рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Тисменицькому р-ні у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, тоді як суд безпідставно вказав у рішенні, що всі земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 по майже всій своїй площі накладаються з його земельними ділянками.

При цьому суд не звернув уваги, що земельна ділянка площею 0.0375 га за договором купівлі-продажу від 20.04.2007 р. значиться в садівничому товаристві «За мир» сад №5 на території Загвіздянської сільської Ради , тоді як обидві земельні ділянки апелянта площею 0,08 га та 0,1 га відповідно до Державних актів на ОСОБА_3 знаходяться біля садівничого товариства «Надрічне» в с.Загвіздя. Інших ідентифікаційних ознак земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0375 га не вбачається.

Апелянт зазначає, що він є добросовісним набувачем і від нього майно може бути витребувано лише власником і у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Тому, право власності на спірні земельні ділянки виникли у апелянта з моменту державної реєстрації - 30.07.2013 р., тоді як позивач не набув права власності на земельні ділянки загальною площею 0,0375 га, не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельних ділянок від 18.10.2010 року, його право не підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2.

Вислухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_6, НОМЕР_3) ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва на території Загвіздянської сільської ради біля садового товариства «Надрічне» був виготовлений державним підприємством «Івано-Франківський НДПІ землеустрою» у 2010 році. Земельні ділянки відводилися ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Також судом встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_2, які знаходяться в межах ділянок, що передані у власність ОСОБА_3, мають з 1996 року цільове призначення - для ведення садівництва.

Зокрема, земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,0650 га, яка відповідно до Публічної кадастрової карти та рішень державного реєстратора ДЗК знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6, була придбана у 2007 році за договором купівлі-продажу в ОСОБА_6 Вказана ділянка належала ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки, а попередньому власнику, ОСОБА_8, на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_11, виданого Загвіздянською сільською радою 26.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів № НОМЕР_12. Цільове призначення - для ведення садівництва в садівничому товаристві «За мир» сад НОМЕР_13 на території Загвіздянської сільської ради. Технічна документація щодо земельної ділянки площею 0,0650 га із кадастровим номером НОМЕР_14 виготовлена на ім'я ОСОБА_7 у 2003 році. Державний акт попереднього власника видано у 1996 році.

Щодо земельних ділянок загальною площею 0.0375 га, то на ім'я попереднього власника - ОСОБА_7 також було видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_15, 13-11-2/1215 від 26.06.1996 року, а в 2007 році дана земельна ділянка була відчужена в користь позивача за договором купівлі-продажу.

Таким чином, обидві земельні ділянки з 1996 року перебували у власності ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та використовувались за її цільовим призначенням - для ведення садівництва. Зважаючи на те, що право власності на вказані ділянки було юридично закріплено в 1996 році, вони не могли належати до земель запасу сільської ради.

Згідно із п. 2. Розділу VII Закону України «Про державний земельний кадастр» «Прикінцеві і перехідні положення» земельні ділянки, право власності (користування),на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені земельні ділянки, на момент їх придбання ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 12.04.2007 року, вважалися сформованими і зареєстрованими.

Розпорядженням голови Тисменицької РДА надано дозвіл ОСОБА_3 на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території села Загвіздя, біля садового товариства «Надрічне» площею 0,10 га для ведення індивідуального дачного будівництва та площею 0,08 га для ведення садівництва.

Відповідно до розпорядження голови Тисменицької РДА № 172 від 17.03.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення індивідуального дачного будівництва на території Загвіздянської сільської ради за межами населеного пункту села Загвіздя, біля садового товариства «Надрічне».

Також розпорядженням голови Тисменицької РДА № 171 від 17.03.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва на території села Загвіздя, біля садового товариства «Надрічне».

На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_3 оформив державні акти - Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 реєстраційний НОМЕР_2 від 28.05.2010 р. із кадастровим номером НОМЕР_3, та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 реєстраційний № НОМЕР_5 від 28.05.2010 р. із кадастровим номером НОМЕР_6, виданий ОСОБА_3

Зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що пов'язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. До того ж, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей 116, 118 ЗК України, недійсним.

Вказане повною мірою відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, а саме, постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2013 р. у справі № 6-169цс12, в якій Верховний Суд відповідно до статті 155 Земельного кодексу України, згідно з якою, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою (частина перша та друга статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дослідженими у справі доказами доведено незаконність розпорядження голови Тисменицької РДА щодо затвердження технічної документації ОСОБА_3 із подальшим виготовленням державних актів, зважаючи на те, що по суті цими розпорядженнями передано у власність земельні ділянки, які вже у відповідності до чинного законодавства передані у власність інших осіб в порядку приватизації, тому такі розпорядження і видані на їх підставі державні акти про право власності на земельні ділянки підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що відповідно до положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність неухильного дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідності дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому, при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, необхідною умовою є обов'язкове дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також, Європейський суд з прав людини у судовій практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хенедісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

З огляду на вищенаведене, слід зазначити, що створена Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення власності,так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Правильну правову оцінку дав суд першої інстанції і позовним вимогам щодо визнання недійсними цивільно-правових угод, за якими відчужено спірні земельні ділянки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, оскільки були укладені щодо земельних ділянок, неправомірно набутих у власність ОСОБА_3

Оскільки земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_6 були незаконно передані у власність ОСОБА_3 Тисменицькою РДА, тому в момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, серія та номери НОМЕР_7, НОМЕР_8 від 18.10.2010 року, зареєстровані приватним нотаріусом Дорошенко О.В. від 18.10.2010 року, останній не мав правової підстави розпоряджатися ними на користь ОСОБА_4 чи інших осіб.

Встановивши невідповідність правочинів вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, суд обґрунтовано визнав недійсними договори купівлі-продажу даних земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_6, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Доводи апелянта та його представника про те, що обраний позивачем захист порушеного права не відповідає судовій практиці, не заслуговують на увагу, оскільки такі земельні ділянки ОСОБА_3 відчужені на користь іншої особи вперше і порушують права на користування землею законного набувача ОСОБА_2

Судом обґрунтовано задоволено позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки в порядку статті 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд правильно встановив, що отримані позивачем відмови у внесенні відомостей до державного земельного кадастру у вигляді Рішення № РВ-НОМЕР_16, № РВ-НОМЕР_17, № РВ-НОМЕР_18 від 13.03.2015 року Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Тисменицькому районі, вказують на те, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0650 га, надану для ведення садівництва, що розташована за адресою: садівниче товариство «За мир» село Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області та земельні ділянки загальною площею 0,0375 га, надані для садового використання в садівничому товаристві «За мир» сад НОМЕР_13, що розташовані за адресою: територія Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області на підставі Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 12.04.2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_9, НОМЕР_10, зареєстрованого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І.І. фактично не визнається іншими особами.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо того, що накладка згідно технічної документації на землю стосується тільки земельної ділянки площею 0,0375 га. Такі твердження спростовані запереченнями позивача та доданими до нього схемами перетину земельних ділянок, виданими відділом Держгеокадастру у Тисменицькому районі (а.с. 12-14), відповідно до яких територія перетину стосується меж земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_6 гр. ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 28 вересня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

П.І.Проскурніцький

Л.В.Ясеновенко