Ухвала суду № 62849710, 21.11.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

201/8287/16-ц

провадження 2-з/201/259/2016

УХВАЛА

21 листопада 2016 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 червня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 «СК «Інгосстрах» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року обєднано в одне провадження позовні вимоги цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та зустрічний позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

По справі призначено проведення судового засідання, розглядаються клопотання, справа по суті не слухалася, виносилися ухвали.

ОСОБА_1 18 листопада 2016 року до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій воно просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 «СК «Інгосстрах», та грошові кошти, які знаходиться на розрахункових рахунках цього відповідача, у межах ціни позову, оскільки в провадженні перебуває вище вказана справа та на даний час ціна позову щодо вимог майнового характеру складає 12343838,19 грн., що є значною, а тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить в подальшому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову в ній не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, який зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ідентифікаційний номер фізичної особи та юридичних осіб (позивача та відповідача), оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що він повинний містити також індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути позивачу, оскільки її була подано без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя