Постанова № 62848834, 08.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1209/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі ТУ ДСА в Миколаївській області) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому підвищену на 50 відсотків заробітну плату за час перебування в районі проведення антитерористичної операції (далі АТО), а саме за період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на Постанову Кабінету Міністрів України №522 від 22 липня 2015 року "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведенні антитерористичної операції", відповідно до якої працівникам установ, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні АТО безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищуються на 50 відсотків.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що не відряджав позивача до району проведення АТО, в нього відсутні документи з цього приводу, а тому не можуть йому нараховувати підвищену заробітну плату.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Указом Президента України "Про призначення суддів" №302/2013 від 23 травня 2013 року ОСОБА_2 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.

Указом Президента України "Про переведення суддів" №81/2015 від 14 лютого 2015 року ОСОБА_2 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

30 січня 2015 року відповідно до Указу Президента "Про часткову мобілізацію" №15/2015 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією.

Військову службу за мобілізацією в особливий період ОСОБА_2 проходив у військовій частині польова пошта В1688.

В період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

29 квітня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15".

12 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ТУ ДСА України в Миколаївській області з заявою про перерахунок його заробітної плати за час перебування в АТО у відповідні періоди, однак, управління відповідний перерахунок не здійснило.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач брав участь у проведенні АТО в зазначені періоди саме як військовослужбовець, а не працівник бюджетної установи, у відповідача відсутні підстави для нарахування йому підвищеної заробітної плати на 50%. Крім того він не був направлений у службове відрядження, а з моменту призову позивача до ЗСУ, відповідач взагалі не сплачує йому заробітну плату, а тому не може її підвищити на 50%.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 119 КЗПП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" (набрала чинності 29 липня 2015 року) встановлено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

Рекомендовано керівникам інших суб'єктів господарювання передбачити в колективних договорах норму щодо виплати їх працівникам підвищеного розміру заробітної плати за участь у забезпеченні проведення АТО безпосередньо в районах її проведення.

Таким чином, з аналізу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" вбачається, що по-перше, вказані гарантії оплати праці носять загальний характер і стосуються всіх працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, та які беруть участь у забезпеченні проведення АТО безпосередньо в районах її проведення; по-друге, вказана Постанова не містить будь-яких застережень щодо можливості застосування вказаних норм до працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів підтвердження участі позивача у забезпеченні проведення АТО до суду надано, зокрема, довідку в/ч пп В1688 №3325/1 від 29 квітня 2016 року (а.с. 14), згідно якої майор юстиції ОСОБА_2 дійсно у період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року включно, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року включно, з 18 лютого 2016 року по 10 березня 2016 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі АТО на території Донецької та Луганської областей.

Підстава: Накази командира Вч В1688 від 02 листопада 2015 року №257, від 24 грудня 2015 року №301, від 17 лютого 2015 року №35.

З огляду на те, що позивач є працівником установи, що фінансується з бюджету, та приймав участь у забезпеченні проведення АТО безпосередньо в районах її проведення, що підтверджується довідкою військової частини, судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на отримання підвищеної заробітної плати згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".

Також, судова колегія вважає необґрунтованими посилання ТУ ДСА в Миколаївській області на лист роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики від 17 серпня 2015 року №12443/0/14-15/13 (а саме, що нарахування працівнику підвищеної заробітної плати здійснюється після його повернення з відрядження із зони АТО з підтвердними документами про фактичний час перебування в цій зоні. Підтвердженням про фактичний час перебування працівника в районі проведення АТО, має бути відмітка в посвідченні про відрядження про прибуття (вибуття) працівника в пункт (із пункту) призначення, підписана (завірена) відповідальною особою), у зв'язку з чим, відповідач вважає, що до довідки про участь особи в АТО, яка надана позивачем до ТУ ДСА 12 травня 2016 року (а.с. 4) для здійснення нарахування та виплати, необхідно додавати підтверджуючі документи про фактичний час перебування працівника в районі проведення АТО, зазначені у вищевказаному листі роз'ясненні.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 17 серпня 2015 року №12443/0/14-15/13, оскільки положення вказаного листа не спростовують права апелянта на додаткові гарантії оплати праці, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції", а вказаний лист не є нормативно-правовим актом, за своєю природою носить інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер і не повинен встановлювати нових правових норм.

Крім того, на думку суду першої інстанції, проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією виключає можливість оформлення службовим відрядженням відсутності працівника на роботі.

Натомість, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач направлявся на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що середній заробіток не є заробітною платою, суперечить Закону України "Про оплату праці", порядок обчислення якої встановлений ст. 27 вказаного Закону.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області вжити заходи для нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: за період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.