Постанова № 62848815, 16.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/531/16

Категорія: 9 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції у Миколаївській області, за участю третьої особи КП «Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2» на стороні ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування листа-вимоги №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державної фінансової інспекції у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати лист-вимогу №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у період з 5.11.2015р. по 27.01.2016р. фахівцями Державної фінансової інспекції у Миколаївській області (далі ДФІ), на підставі направлення №757 від 3.11.2015р., проведена планова виїзна ревізія Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2, за результатами якої 3.02.2015р. складено акт за №14-24/7, яким встановлено 17 порушень вимог чинного законодавства.

22.03.2016р. Миколаївською обласною психіатричною лікарнею №2 (далі Лікарня №2) отримано лист-вимогу Державної фінансової інспекції у Миколаївській області за №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р., щодо усунення вказаних порушень законодавства.

Позивач зазначив, що вищезазначена вимога підлягає скасуванню з підстав невідповідності критеріям встановленим для вимог ДФІ, оскільки остання не містить жодних визначених законодавством заходів, дій та способу усунення виявлених ревізією порушень.

Крім того, на позивача покладено неконкретизований обов'язок вчинити дії, які не має реального законодавчого механізму виконання, а також попереджено про настання негативних наслідків у разі не виконання такого неконкретизованого обов'язку.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що направляючи лист-вимогу про усунення позивачем порушень фінансово-бюджетної дисципліни Державна фінансова інспекція у Миколаївській області діяла в межах своїх повноважень, порушень не допустила, а усі викладені в листі-вимозі порушення обґрунтувала. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов помилково, не застосував ті норми матеріального права, які підлягали застосуванню, неповно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною фінансовою інспекцією у Миколаївській області згідно Плану контрольно-ревізійної роботи на ІУ квартал 2015р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 за період з 1.01.2012р. по 31.10.2015р., за результатами якої 3.02.2016р. складено акт за №14-24/7 (а.с.18-53). В акті перевірки вказано на ряд порушень фінансово-бюджетної дисципліни. Головний лікар та головний бухгалтер Лікарні №2 11.02.2016р. отримали акт ревізії, однак вказали на наявність зауважень та заперечень щодо порушень, викладених в акті ревізії (а.с.53).

За вих.№01-02.07/323 від 17.02.2016р. (а.с.54) Головним лікарем та головним бухгалтером підготовлено та направлено на адресу ДФІ заперечення на акт планової ревізії, в якому по кожному пункту виявлених порушень надані обґрунтовані пояснення (а.с.55-59).

Проте, не звертаючи уваги на подані зауваження на акт ревізії, ДФІ підготовлено та направлено на адресу Головного лікаря вимогу від 15.03.2016р. за №14-04-14-14/948 (а.с.14-16) «Щодо усунення порушень законодавства», в якій вказано на 17 порушень законодавства, які підлягають усуненню Головним лікарем в установленому законодавством порядку. Крім того, у вимозі ДФІ також вказано, що у випадку не усунення виявлених порушень у встановлений строк ДФІ буде ініціювати розгляд питання про відповідність керівника Лікарні займаній посаді.

Вважаючи, що його права, як фізичної особи порушуються, позивач звернувся в суд із відповідним адміністративним позовом.

Враховуючи, що позивач займає посаду Головного лікаря, а рішення суду у справі може вплинути на права, інтереси або обов'язки Лікарні №2, судова колегія прийшла до висновку про залучення до справи у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача КП «Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2».

Перевіряючи правомірність направлення вимоги із врахуванням порушень, вказаних у цій вимозі, з урахуванням підстав, з якими позивач пов'язує їх неправомірність, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до Положення Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, судова колегія дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Як вбачається з матеріалів справи, пункти вимоги з 1 по17 не вказують на стягнення збитків, а тому, як вказано у правовій позиції ВСУ у справі № 818/1857/14 від 23.02.2016 за позовом Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області, а також від 13.05.2014 справа №21-89а14, від 20.05.2014 справа №21-93а14, від 28.10.2014 справа №21-462а14, справа №21-967а15 від 23.06.15р. це не виключає права підконтрольної установи на їх перевірку у судовому порядку.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що фізична особа - позивач, яка є Головним лікарем, має право на перевірку в судовому порядку порушень, викладених у вимозі ДФІ від 15.03.2016р.

Так, в п.1 Вимоги вказано про неправомірність нарахування та виплату підвищення у розмірі 25% до посадового окладу у зв'язку із шкідливим та важкими умовами праці інженеру з охорони праці, бухгалтеру з фінансового обліку, бухгалтеру по розрахункам з працівниками, бухгалтеру з обліку продуктів харчування, бухгалтеру з обліку основних засобів і медикаментів, начальнику відділу кадрів, діловоду, економісту з праці.

На підтвердження правомірності нарахування та виплати підвищення, представник позивача та третьої особи надали до справи копії судових рішень Миколаївського окружного апеляційного суду та Одеського апеляційного суду від 9.01.2014р. та 29.12.2014р. відповідно, з яких вбачається, що в судовому порядку вже розглядалось це спірне питання, та встановлено, що головний бухгалтер, начальник відділу кадрів є фахівцями у своїй галузі та відносяться до фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, а отже не підпадають під виняток встановлений в п.1.5 додатку №3 Наказу Мінпраці та соціальної політики №308/519.

Крім того, в п.п.12 п.2.4.5 вказаного наказу вказані посади, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з пп.1-9, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці. До таких посад відносяться посади лікарів незалежно від їх найменування, у тому числі для обслуговування хворих у виробничих (трудових) майстернях та підсобних господарствах (за винятком посад лікарів відділень, кабінетів, палат, які не передбачені для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом та наркоманією), заступники головного лікаря з економічних питань, завідувачі господарства, професіонали, фахівці та технічні службовці, у тому числі, бібліотечні та соціальні працівники, працівники клубу, психологи, юрисконсульти.

Отже, вказаний наказ містить обмеження щодо надання надбавки лише стосовно лікарів. Разом з тим, в п.1.5 Наказу вказано, що на підвищення окладу мають право працівники структурних підрозділів закладу. До структурних підрозділів лікарні відноситься як бухгалтерія так і економічний відділ.

Законом України «Про колективні договори і угоди» визначено, якщо колективним договором передбачено встановлення надбавок зазначеним працівникам, то невиконання умов колективного договору є порушення Закону.

Виходячи з наведених норм діючого законодавства, судова колегія вважає, що позивачем доведений факт правомірності нарахування та виплати підвищення посадових окладів у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці.

В свою чергу, ДФІ не надала переконливих доказів про те, що підприємством порушенні норми фінансово-бюджетного дисципліни при нарахуванні та виплаті підвищень до посадових окладів, зазначених в п.1 вимоги.

В пункті 2 вимоги, ДФІ вказано на порушення позивачем пп.3 п.1 Постанови КМУ №859 від 19.05.1999р. «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності», оскільки цією постановою визначено, що максимальний розмір премії не може перевищувати розмір посадового окладу керівника підприємства. Однак, позивачем здійснено виплату премії собі та заступнику головного лікаря з медичної частини, заступнику головного лікаря з економічної частини у порушення вищенаведених положень.

Спростовуючи посилання ДФІ, позивач та представники третьої особи вказали на п.5.11 Наказу Мінпраці №308/519 від 5.10.2005р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів ….» в якому вказано, що преміювання працівників проводиться у межах фонду заробітної плати. Керівники закладів та установ за погодженням з профспілковими комітетами затверджують положення про преміювання працівників. Розмір премії працівників залежить від особистого внеску в загальні результати роботи підрозділу, закладу і граничними розмірами не обмежуються.

На підтвердження правомірності нарахування та виплати премії вищенаведеним працівникам лікарні, представником позивача надані Наказ №983-к від 22.09.2014р. В.о. начальника управління охорони здоров'я облдержадміністрації, положення про преміювання, накази головного лікаря №233-л від 21.07.2014р., №287-л від 21.09.2014р. про преміювання.

Наведені докази свідчать про те, що позивачем правомірно, в межах фонду заробітної плати здійснено преміювання.

Представники ДФІ не надали докази, які б спростували позицію позивача та третьої особи, щодо підстав виплати премії у визначеному розмірі.

В пункті 3 Вимоги, ДФІ вказало, що лікарнею, в порушення ст.193ГК України та ст.526ЦК України придбані товари у постачальників продуктів харчування ТОВ «Бекон-Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 за завищеними цінами без проведення процедури конкурсних торгів, що призвело до витрат бюджетних коштів у сумі 22,12тис.грн.

Спростовуючи позицію відповідача, представником позивача та представниками третьої особи надано до матеріалів справи статистичні відомості щодо середніх цін на продукти харчування, у визначений в акті період, з яких вбачається, що лікарнею не придбавались продукти харчування за завищеними цінами. Представником позивача також вказано, що органами державної статистики спостереження за змінами цін здійснюється на вибірковій основі, тобто за вибірковим переліком товарів - представників та об'єктів торгівлі. А тому наведені ціни (середні ціни) призначені лише для розрахунків індексів цін на споживчі товари та послуги і не можуть використовуватися для інших цілей.

Що стосується пункту 4 Вимоги, то ДФІ вказано, що безпідставно встановлені нарахування та виплата доплат за виконання додаткової роботи, за іншою професією (посадою) та за збільшення обсягу робіт, які не встановлюються керівникам закладів. Мається на увазі доплата начальнику відділу кадрів за ведення обліку військовозобов'язаних.

Представником позивача зазначено, що облік військовозобов'язаних за місцем роботи здійснюється на виконання ч.4 ст.34 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. та відповідно до Постанови КМУ №377 від 9.06.1994р. та Інструкції з військового обліку військовозобов'язаних на підприємствах, установах, організаціях, Затвердженою Наказом МОУ від 15.12.2010р.

Отже, військовий облік здійснюється на виконання іншого ніж трудове законодавство, не обумовлюється трудовим договором і не пов'язано з виконанням трудових обов'язків працівника.

Наказом керівника Лікарні №288-Л від1.12.2006р. начальнику відділу кадрів доручено вести облік військовозобов'язаних з доплатою до посадового окладу в розмірі 25%. Відповідно до наказу №31-Л від 8.01.2013р., №33-Л від 8.01.2014р., №35-Л від 9.01.2015р. «Про встановлення доплат та надбавок» начальнику відділу кадрів встановлена доплата 25% за «ведення військового обліку персоналу лікарні».

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи, які підтверджують правомірність нарахування та здійснення доплат за виконання додаткової роботи, а саме щодо здійснення військового обліку в лікарні.

Представники ДФІ в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не спростувати доводи позивача, не довели правомірність висновку, вказаного в п.4 вимоги.

В пункті 5 Вимоги ДФІ вказано на порушення керівництвом лікарні порядку преміювання працівників Лікарні №2, а саме щодо заступника головного лікаря з медичної частини, якому безпідставно проведено преміювання у зв'язку із нагоди ювілею, без відповідного дозволу органу вищого рівня.

Спростовуючи висновки відповідача, представником позивача зазначено, що нарахування та виплата премії заступнику головного лікаря з медичної частини здійснено відповідно до колективного договору лікарні, Затвердженого Управлінням праці та соціального захисту населення Миколаївської Державної адміністрації в області. А тому виплату премії вказаній особі здійснено у відповідності до норм діючого законодавства.

Що стосується пункту 6 Вимоги, то ДФІ було зазначено, що позивачем в порушення норм діючого законодавства, протягом червня та вересня 2013р. двом сумісникам під час перебування на лікарняному та відпрацюванням за основним місцем роботи безпідставно нарахована та виплачена заробітна плата в загальній сумі 0,49тис.грн.

Представником позивача вказано, що два працівника яким нарахована та виплачена заробітна плата - це юрисконсульт лікарні та лікарь-фтизіатор. Що стосується юрисконсульта, то існує посадова інструкція, яка визначає порядок роботи та порядок виконання трудових обов'язків. А тому перебуваючи на лікарняному юрисконсульт має право виконувати покладені на нього обов'язки і на дому. Що стосується лікаря-фтизіатра, то дійсно 24.09.2013р. було помилково проставлені години роботи, але як пояснив позивач, в подальшому вказаний працівник ці години відпрацювала в інший час.

Що стосується пункту 7 Вимоги, сторони в судовому засіданні підтвердили, що вказане порушення було усунуто, що також підтверджується наданими до справи документами.

В пункті 8 Вимоги, ДФІ вказано, що в порушення ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. та Переліку видів виплат, що здійснюється за рахунок коштів роботодавців…., Затвердженого Постановою КМУ №1170 від 22.12.2010р. , протягом 2013-2014р. та січня-вересня 2015р. бухгалтерією лікарні зайво нараховано та сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми компенсаційних виплат по звільненим працівникам, які на час нарахування єдиного внеску не перебували в трудових відносинах із установою на загальну суму 10,15тис.грн.

Представник позивача та третьої особи пояснили, що відповідно до абз.1,2 п.8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) платники єдиного внеску сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Отже, платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахуванням на рахунок одержувача».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 цього Закону базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до ЗУ «Про оплату праці».

Відповідно до абз.1 п.п.2.2.12 п.2 Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13.01.2014р., суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством входять до фонду додаткової заробітної плати.

Отже ці виплати є базою для нарахування єдиного внеску за загальними правилами, передбаченими для виплати заробітної плати.

Компенсація за невикористані відпустки не може бути віднесена до пункту 4 «вихідна допомога у разі припинення трудового договору» та пункту 5 - «Відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільнені» Постанови КМУ №1170 від 22.12.2010р. «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки ці виплати є зовсім іншими видами виплат.

Таким чином, перелік встановлений цією Постановою КМУ є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З наведених обставин можливо дійти висновку, що позивач абсолютно правомірно виконуючи вимоги діючого законодавства здійснив нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

В свою чергу, представником відповідача надані пояснення з приводу вказаних порушень, однак вони не спростовані доводами позивача та третьої особи.

Щодо порушень, викладених в пункті 9 Вимоги, то ДФІ вказало, що в порушення норм діючого законодавства лікарнею наявні випадки списання коштів з каси лікарні при відсутності підписів хворих про одержання готівки у платіжних відомостях на видачу готівки з каси, що призвело до безпідставної видачі готівки з каси за період липень та жовтень 2013р. на загальну суму 1,57тис.грн.

З приводу вказаних в п.9 порушень, представник позивача та третьої особи пояснили, що дійсно, бухгалтером при видачі готівки не було проконтрольовано наявність підписів деякими хворими у відомості. Але треба враховувати складність спілкування з психічно хворими людьми. В подальшому за заявами цих хворих (написаних та підписаних власноручно) ці кошти були передані на додаткове харчування. (заяви додаються).

На підтвердження наявності підписів, позивачем надані документи, в яких маються підписи осіб про отримання коштів, що беззаперечно підтверджує отримання цих коштів хворими та передачу їх на надання їм додаткового харчування.

В пункті 10 Вимоги, ДФІ вказало, що в порушення наведених норм діючого законодавства, лікарнею та позивачем при відсутності у затвердженому начальником управління охорони здоров'я штатному розписі лікарні по спеціальному фонду протягом періоду з 27.05.2015р. по 14.09.2015р. утримувалась 0,5 ставки посади кастелянки, що призвело до понадштатного її утримання та незаконних витрат бюджетних коштів на загальну суму 3,27тис.грн.

Спростовуючи позицію відповідача, представником позивача та третьої особи надано додатково до матеріалів справи наказ Головного лікаря №175-Л від 22.05.2015р., яким введено з 27.05.2015р. на літній період роботи бази відпочинку «Медик» до штатного розпису спеціального фонду 0,50 ставки кастелянки. На підставі прийнятого наказу внесені корективи до штатного розпису спеціального фонду, що підтверджується відомістю заміни посад від 22.05.2015р.

Крім того, як вбачається з доданих до матеріалів справи пояснень з приводу вказаного порушення, Головним лікарем було надано письмові пояснення щодо внесення коректив до штатного розпису, однак відповідачем при підготовці та направленні вимоги не були враховані вказані пояснення.

Що стосується п.11 вимоги, то відповідачем вказано, що порушення з боку головного лікаря полягає у тому, що оплата праці працівникам бази відпочинку «Медик» та працівникам лікарні задіяним у господарській діяльності здійснювалась за рахунок загального фонду оплати праці, а повинна бути здійснена за рахунок спеціального фонду.

Спростовуючи доводи відповідача, щодо вказаного в п.11 вимоги порушення, представники позивача та третьої особи пояснили, що база відпочинку і сільськогосподарська діяльність відноситься до лікувально-трудових майстерень, і не є самостійними юридичними особами, оскільки є структурним підрозділами лікарні. А тому, як пояснило Державне Казначейство України в своєму листі на звернення лікарні, оскільки структурний підрозділ не є юридичною особою і не може надавати послуги бюджетній установі (лікарні) то видатки на його утримання та здійснення виробничої діяльності проводяться у загальному порядку відповідно до затвердженого кошторису, що доданий до матеріалів справи.

Крім того, Миколаївським окружним адміністративним судом у справі № 814/4056/13-а від 09.01.2014р. та Одеським апеляційним адміністративним судом у справі № 814/4056/13-а/23653/14 від 29.12.2014р. рішеннями були встановлені певні обставини щодо вказаних порушень, де вказано, що надходження від додаткової господарської діяльності (підгрупа 2 першої групи) не можуть використовуватись на покриття витрат пов'язаних з організацією основної діяльності бюджетної установи, оскільки не відносяться до підгруп 1 та 3 другої групи.

Витрати на заробітну плату працівникам лікарні, які здійснюють свої трудові обов'язки в лікувально-трудових майстернях, виконують роботи пов'язані з організацією та проведенням трудотерапії психічно хворих лікарні, що відноситься до основної діяльністю лікарні, не можуть також здійснюватись за рахунок надходжень від підгрупи першої групи, оскільки ці надходження не є платою, що надається за послуги згідно з основною діяльністю лікарні.

Оскільки виконання трудових обов'язків працівників лікарні пов'язано з організацією та проведенням трудотерапії психічно хворих в трудових майстернях лікарні (які юридично є структурними підрозділами лікарні, що є основною діяльністю позивача), то витрати на заробітну плату цих працівників не можуть бути віднесені до витрат пов'язаних з організацією додаткової господарської діяльності, а відтак заробітна плата цим працівникам не може бути виплачена зі спеціального фонду відповідно до положень ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України.

Виходячи з встановлених обставин судовим рішенням, можливо зробити висновок про правомірність дій лікарні.

Представниками відповідача не спростовано доводи позивача та третьої сторони щодо підстав оплати праці.

В пункті 12 Вимоги, ДФІ вказало на те, що позивачем порушені умови договору та норми діючого законодавства про надання субвенцій обласному бюджету Миколаївської області для компенсації витрат лікарні, оскільки протягом липня-грудня 2014р. занижено розмір фактичних витрат на харчування хворих Одеської області, що призвело до безпідставного покриття витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 8,42тис.грн.

Під час з'ясування обставин по справі, представниками позивача та третьої особи були надані розрахунки недоотриманих коштів відшкодування по продуктам харчування. Сума недоотриманого лікарнею відшкодування не відповідає відомостям, представленим лікарнею. Лікарнею проведено перевірку фактичних витрат на харчування з урахуванням ПДВ тільки після отримання акта. Невідшкодована сума складає 3,50тис.грн. а не 8,42тис.грн. як вказано у вимозі. Після отримання акту, лікарнею неодноразово направлялись листи до Департаменту охорони здоров'я Одеської ОДА про відшкодування витрат на харчування хворих Одеського регіону, однак компенсаційні кошти не надходили.

В пункті 13 Вимоги, ДФІ вказало, що під час ревізії було встановлено не співпадіння звітів про використану ФГ та рентген плівку з кількістю проведених ФГ досліджень, внаслідок чого протягом лютого-жовтня 2015р. зайво списано ФГ-плівки в кількості 40,32м. на загальну суму 1,88тис.грн.

Вказане у вимозі неспівпадіння позивач та третя особа обґрунтували тим, що ревізорами не було враховано те, що плівка витрачається ще й на заправку апарата, і її не можна міряти тільки по квадратурі самого знімка. Між знімками є також проміжок, а тому плівки вираховується більше.

Наказом головного лікаря №109а-л від 12.03.2012р. «Про норми використання ФГ плівки» були встановлені норми використання ФГ плівки з врахуванням заправки в апарат та технологічних характеристик апарата і її розмір складає 15,5см. на одного хворого.

На думку позивача під час проведення ревізії, відповідачем не було враховано ані вказаний наказ, ані акти перевірки використання ФГ плівки від 09.03.2012р. та від 11.10.2016р., а також звіти про використання ФГ плівки, відповідно до яких взагалі не має жодних зайвих витрат ФГ плівки (додаються).

Доводи і пояснення представників позивача та третьої особи не спростовані в судому засіданні представниками ДФІ.

Щодо порушень, викладених в п.14-16, то представниками позивача та третьої особи надані до справи: шляховий лист, накладні на отримання запчастин, які спростовують безпідставне списання палива на роботу автомобіля САЗ-35-07, а також правомірність покриття витрат за рахунок загального фонду, необхідних для функціонування лікувально-трудових майстерень. При цьому, ДФІ не було враховано, що перед початком збору врожаю, проведено тарування не заправленої ПММ автомашини САЗ - 53, про що вказано в акті від 19.06.2014р. (тара 3490 кг). Під час збору врожаю додавалась вага заправленого бензину (10 літрів). Тому в реєстрах на оприбуткування зернової продукції враховувалась вага автомобіля - 3500кг.. Жодної нестачі зерна ані в бухгалтерському обліку, ані в складських документах не рахується. Не виявлено і нестачі зерна при проведені інвентаризації ревізорами.

В пункті 17 Вимоги ДФІ зазначено, що лікарнею внаслідок проведення розрахунку по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» з урахуванням працюючих інвалідів завищено обсяг асигнувань, не зумовлених потребою, на загальну суму 87,12тис.грн.

З пояснень представника позивача та третьої особи вбачається, що при проведенні перевірки та встановленні вказаного порушення відповідачем не було враховано, що при плануванні кошторису по КЕКВ 2120 розрахунок нарахувань на заробітну плату проводиться з урахуванням наявності інвалідів та лікарняних листів.

Заплановані видатки по КЕКВ 2120 додатково до розрахунку по 8,41% (інваліди) збільшуються на суму збору, яка передбачена для оплати єдиного соціального внеску (33,2%), який нараховується на лікарняні листи, що сплачуються за рахунок підприємства та ФСС з тимчасової втрати працездатності, оскільки фонд соціального страхування з ФСС з тимчасової втрати працездатності не відшкодовує суми нарахування ЄСВ на лікарні листи.

Нарахування по КЕКВ 2120 проводиться на фактично нараховану заробітну плату інвалідів у розмірі 8,41% та лікарняних листів 33,2%. Залишок по кошторису по КЕКВ 2120, при наявності, на кінець року залишається в асигнуваннях. А тому, передбачити та визначити точну кількість інвалідів які будуть працювати та кількість лікарняних в наступному році фізично не можливо, оскільки ці речі постійно змінюються та не залежать а ні волі, а ні від дій лікарні.

Виходячи з наведеного, вимоги які виставленні Держфінінспекцією в Миколаївській області не можуть бути віднесенні до порушень, оскільки згідно вищезазначеного Пояснення «вимога спрямована на корегування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства».

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивачем доведений факт дотримання фінансово-бюджетної дисципліни у своїй господарській діяльності, а тому порушення викладені у вимозі №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р. є такими, що не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи та з'ясування усіх обставин.

В свою чергу представники ДФІ не змогли довести правомірність виявлених та встановлених порушень фінансово-бюджетної дисципліни з боку позивача, викладених у вимозі №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанову суду не можливо вважати законною та обгрунтованною, а тому вона підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції у Миколаївській області, за участю третьої особи КП «Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2» на стороні ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування листа-вимоги №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р.,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати лист-вимогу ДФІ у Миколаївській області №14-04-14-14/948 від 15.03.2016р. щодо усунення вказаних в ній порушень законодавства.

Стягнути з Державної фінансової інспекції у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1657,32 грн. та судові витрати на адвоката в розмірі 500грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук