Ухвала суду № 62848812, 16.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/481/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дікергофф Цемент Україна» до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000593600, №0000573600, №0000583600 від 13.05.2011р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011р. ПАТ «ЮГцемент» (правонаступник ПАТ «Дікергофф Цемент Україна») подано позов до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011р. за №0000593600, №0000573600, №0000583600.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ним правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних та в його діях відсутні порушення норм податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012р. апеляційну скаргу розглянуто, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р. залишено без змін.

Позивачем подана касаційна скарга у встановленому законом порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 лютого 2016р., постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування попередніх рішень стали висновки ВАСУ про те, що під час розгляду справи по суті попередні суди не з'ясували рух активів у процесі здійснення господарських операцій, не встановили спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, та не встановили зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку (т.2 а.с.199-202).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000593600, №0000573600, №0000583600 від 13.05.2011р.

Присуджено на користь ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» судовий збір у сумі 3,40грн. (три гривні 40 коп.), сплачений платіжним дорученням №5545 від 29.08.2011р. за рахунок бюджетних асигнувань СДПІ з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС України.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операцій по усім контрагентам, підтверджено використання придбаних послуг у своїй господарській діяльності.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався за грудень 2010р., 22.04.2011р. складено акт за №499/36/00293031. В акті перевірки вказано на порушення позивачем: - п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7. ст.7 ЗУ від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПАТ «ЮГцемент» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. у сумі 5172грн.; - п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого ПАТ «ЮГцемент» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 100000грн.; - п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого ПАТ «ЮГцемент» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у сумі 121005грн.

На підставі виявлених та встановлених порушень податкового законодавства, ДПІ 13.05.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення: - №0000583600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5172грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.; - №0000573600, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121005грн.; - №0000593600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 100000грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що по господарським операціям з ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» штучно сформований ПК, оскільки відомості вказані в первинних документах є недостовірні, а господарські операції проведені без мети настання реальних наслідків; по підприємству ТОВ «Нордстар», яке здійснювало будівельно-монтажні та ремонтні роботи позивачу власними силами та залучало інших суб'єктів господарювання для виконання таких робіт, однак по контрагентам другого ланцюгу не підтверджено реальність господарських операцій; по ТОВ «Дікергофф України» безпідставно включено до складу ПК з ПДВ консультативні послуги, які документально не підтверджені належними первинними документами та не підтверджено фактичне використання вказаних послуг в господарській діяльності платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підстави, з якими платник податку пов'язує їх скасування, судова колегія виходить з наступного.

За правилами ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України

Аналіз норм Податкового кодексу свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльність відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Як визначено в пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.200.1 - 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Нордстар» позивачем надано до справи договір підряду№27 від 1.12.2010р. (т.2 а.с.21-29), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати по приведенню сховища корпусу платника податку до стану необхідного для прийняття осіб. Факт проведення та виконання робіт підтверджується: актом прийняття виконаних робіт (т.2 а.с.30-40, 43-51); довідкою вартості виконаних робіт (т.2 а.с.41,42,52,53); реєстром перепусток (т.2 а.с.54); платіжними доручення про оплату виконаних робіт (т.2 а.с.55-60); податковими накладними (т.2 а.с.61-63); фотоальбомом щодо обсягу виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв» платником податку надано: податкові накладні (т.2 а.с.117-124); витратні накладні (т.2 а.с.83-90); приходні накладні (т.2 а.с.91-98); акти приймання матеріалів (т.2 а.с.99-105); звіт про рух товару по складу (т.2 а.с.109-112).

На підтвердження господарських операцій з ТОВ з ІІ «Дікергофф (Україна)», до суду апеляційної інстанції надано первинні документи, а саме: договір про надання управлінських послуг №8-70 від 10.04.2008р., за умовами якого клієнт отримує від компанії відповідні управлінські послуги, визначені договором та додатковими договорами; додаток №1 до договору про надання управлінських послуг №8-70 від 10.04.2008р.; акт №ДК-0000082 про прийняття робіт (послуг) щодо управлінських послуг; звіт про надання управлінських послуг протягом листопада 2010р., в якому перелічені надані послуги; податкову накладну від 30.11.2010р. щодо отримання управлінських послуг.

Так, відповідно до умов договору про надання управлінських послуг №8-70 від 10.04.2008р., предметом якого є надання позивачу щомісячного комплексу управлінських послуг вказаної вартості. Пунктом 1.1 Договору визначено, що протягом терміну його дії ТОВ «Дікергофф Україна» надає позивачу щомісячний комплекс послуг, які складаються з послуг, викладених в додатку №1 до цього договору. Надання та приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг, які відносяться до первинних документів на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Мета цих послуг, як визначено в п.1.2 договору, сприяння діяльності товариства та підвищення ефективності, прибутковості позивача. Форма надання послуг, згідно з п.1.4 договору - усні або письмові консультації, поради, рекомендації та\або безпосередня участь представників ТОВ «Дікергофф Україна» в нарадах, засіданнях, обговореннях тощо.

Зі змісту наданих позивачем актів, складених на виконання умов вказаного договору, вбачається, що постачальник надав управлінські послуги (за певний місяць), що відповідає наведеному змісту зазначеного договору від 10.04.2008р. за №8-70; сторони підтвердили відсутність взаємних претензій, що є підтвердженням надання послуг в повному обсязі.

Під час з'ясування обставин по справі, представник ДПІ пояснив, що дійсно усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, але не знайшло своє підтвердження реальність господарських операцій, оскільки контрагенти ТОВ «Восток-Серві-Миколаїв» та ТОВ «Нордстар» по ланцюгу постачання не надавали звіт за формою 1-ДФ, мають ознаки фіктивності, що позбавляє права на формування податкового кредиту по цим постачальникам.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ з ІІ «Дікергофф (Україна)», то в судовому засіданні представником ДПІ було зазначено, що в актах прийняття виконаних робіт не вказані більш конкретні послуги, які надавалися підприємством, а тому вказані документи не можуть бути підставою для підтвердження наданих послуг.

Порушення на які посилається в акті перевірки ДПІ, щодо правомірності формування податкового кредиту по вищенаведеним контрагентами, вплинули на визначення від'ємного значення з ПДВ за січень 2011р. та бюджетного відшкодування за вказаний період.

Виходячи з наведеного та з урахуванням позиції ВАСУ, судова колегія вважає за необхідним зауважити, що порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства, у ланцюгу постачання, не може бути підставою для висновку про порушення самим платником податку вимог законодавства щодо формування податкового кредиту. Платник податку (покупець) товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Питання податкової дисципліни поширюється на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом інших платників податків.

Судова колегія вважає за необхідним констатувати, що представником ДПІ не доведений факт того, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами, платник податку був обізнаний щодо поведінки контрагента, яка на думку відповідача полягає у порушенні контрагентами податкового законодавства щодо належного оформлення первинних документів та взагалі реальності здійснення таких операцій.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «Восток-Сервіс-Миколаїв», ТОВ з ІІ «Дікергофф (Україна)» та ТОВ «Нордстар» спрямовані на реальне настання наслідків зумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Послуги та товар, який придбавалися позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук