Ухвала суду № 62848304, 16.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р.Справа № 820/5340/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю:

представників позивача Буднік А.В., Гармаш В.В., Шабельський В.В.

представника відповідача Старушкевич У.М.

представник третьої особи Тетерюк Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по адміністративній справі № 820/5340/16,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року клопотання Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" про вжиття заходів забезпечення позову Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" про визнання незаконним та скасування наказу - задоволено.

Зупинено дію Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №621 від 30.09.2016 до набрання постановою суду у справі №820/5340/16 законної сили.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" звернулися з апеляційними скаргами, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Апелянт Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вказує на не своєчасному повідомлені про розгляд судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення позову, що позбавило їх подати обґрунтовані заперечення. Вказує на не наведенні судом мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, доказів такого не надано. Приймаючи спірний наказ, який був прийнятий до порушення справи про банкрутство, а саме наказ від 30.09.2016 року, ухвала про банкрутство від 13.10.2016 року, Відповідач діяло в рамках правового поля з дотриманням законодавства, в зв'язку з чим згоди розпорядника майна в рамках справи про банкрутство, якого на час прийняття наказу ще не було, законодавством не вимагалось. Також вказує, що позивач вже звертався з подібною заявою про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, випадків повторного звернення про вжиття таких заходів законодавством не передбачено.

Апелянт ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" вказує, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції перейшов на правове поле законодавця та фактично зупинив дію ч.4 ст.105 ЦК України. Висновки суду щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, на думку апелянта є непереконливими. Спірний наказ не створює загрози підприємству та його працівникам. У апелянта наявні сумніви щодо правоздатності підписанта позову та клопотання ОСОБА_7

Представник апелянта ДП «ДНДІОМШБ», відповідача, третьої особи в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги у повному обсязі.

Інші представники третіх осіб в судове засідання не з'явились хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Неявка цих представників, явка яких обов'язковою не визнавалась, не є перешкодою для розгляду спірного питання та прийняття рішення за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, які приймали участь у розгляд справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції Позивач - Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнених вимог від 19.10.2016 року) до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати Наказ №621 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 «Про реорганізацію державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва», а також Додаток №1 та Додаток №2 до нього.

Згодом, після вирішення питання про забезпечення позову, судом першої інстанції відповідно до ухвал від 19.10.2016 року та 26.10.2016 року до участі у справі були залученні в якості третіх осіб - Профспілка працівників вугільної промисловості, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Через канцелярію суду першої інстанції 19.10.2016 від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову, а саме: забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №621 від 30.09.2016 до набрання постановою суду у справі №820/5340/16 законної сили.

За наслідками розгляду заяви, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року заява була задоволена.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи норми ГК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та беручи до уваги, що в ухвалі Господарського суду Харківської області від 13.10.2016 про порушення справи про банкрутство ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" чітко вказано про те, що рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника, приймаються в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, водночас, ще не завершено процедуру розпорядження майном боржника, в зв'язку з чим, не забезпечення позову може призвести до того, що захист прав та інтересів позивача може стати неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у випадку задоволення позову, оскільки в разі реалізації Наказу №621 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 існує очевидна небезпека заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивача (необхідність передчасного задоволення кредиторських вимог, передачі майна на баланс іншого підприємства, звільнення працівників тощо).

Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 19 жовтня 2016 року, колегія суддів у повному обсязі погоджує такі висновки виходячи з наступного.

Правові підстави, порядок забезпечення адміністративного позову, його скасування врегульовано положеннями статей 117-118 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, положеннями частини 1 ст.117 КАС України визначені підстави для забезпечення адмінпозову. Безпосередньо передбачено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частинами 3, 4 цієї статті 117 КАС України встановлено, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Частиною 5 статті визначені обмеження щодо забезпечення позову, в той же час зазначені обмеження не стосуються спору по даній справі.

Як вбачається з положень ч.ч.3, 4 ст.117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається у формах зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, або заборони вчиняти певні дії.

На думку колегії суддів, при задоволенні заяви про забезпечення позову та при обранні виду такого забезпечення, слід розглядати з урахуванням обраного способу судового захисту. Зазначений спосіб забезпечення позову повинен мати належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої, такий спосіб був спрямований.

Як вбачається з предмету позову, позивач звернувся до суду вказуючи на протиправність Наказу №621 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 «Про реорганізацію державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва», а також Додаток №1 та Додаток №2 до нього, що є наслідком його скасування.

Тому, при обранні судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як то зупинення дії Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №621 від 30.09.2016 до набрання постановою суду у справі №820/5340/16 законної сили, є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам ч.3 ст.117 КАС України.

На думку колегії суддів, зазначений спосіб забезпечення позову є належним та дієвим засобом. Крім того, у випадку задоволення позову в цій частині вимог, відповідно буде скасований такий наказ, а до того часу існує необхідність зупинення його дії. До того ж заходи забезпечення позову не є безмежними у часі, а діють лише до певного терміну. При чому не виключена можливість дострокового зняття арешту до прийняття судового рішення по суті.

Так, частиною 4 статті 118 КАС України передбачено, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим. Тобто, такі заходи мають тимчасовий характер.

Крім того, при вирішенні питання щодо забезпечення позову з урахуванням доказів, слід враховувати не тільки наявність виникнення спору між сторонами, а також існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на доводи апелянтів, пояснень представників сторін та фактичні обставини справи, колегія суддів вбачає наявні та характерні спірні правовідносини між його учасниками, в тому числі щодо повноважень керування та управління ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва", відносно якого відбуваються події, з одного боку внаслідок проведення реорганізації підприємства відповідно до наказу Міненергетики та вугільної промисловості, з іншого боку порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При чому, в кожному окремому випадку, має місце різне правове регулювання таких відносин з витікаючи з цього юридичних наслідків за своєю правовою природою.

Зазначені обставини також підтверджуються ухвалами Господарського суду Харківській області починаючи з 05.09.2016 року в межах вирішення справи про банкрутство, в яких Міненергетики та вугільної промисловості зобов'язувалось вчинити визначені судом дії під час та до вирішення цим господарським судом питання стосовно порушення справи про банкрутство. При чому за наявності таких обставин, Відповідачем приймається спірний наказ.

Доводи апелянтів з приводу того, що спірний наказ від 30.09.2016 року був прийнятий до прийняття господарським судом рішення (ухвала від 13.10.2016 року) про порушення провадження у справі про банкрутство, що підтверджує його законність, є безпідставними з огляду на те, що на даному етапі судом апеляційної інстанції не надається правова оцінка оскаржуваному наказу, що є передчасним, а вирішується питання з приводу законності чи ні щодо забезпечення позову шляхом зупинення цього наказу щодо реорганізації підприємства.

До того ж, в рамках розгляду даної справи інтереси Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" представляють уповноважені директором підприємства ОСОБА_8 представники - Гармаш В.В., Буднік А.В., та уповноважений головою комісії з реорганізації підприємства Щабельським В.В. представник - ОСОБА_10, які допущені до участі у справі.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на наявність спору між такими учасниками відносин, здійснення ними спірних дій щодо діяльності підприємства, вказує на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист яких у подальшому може стати неможливим без вжиття таких заходів, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також може мати не зворотні наслідки. Наведені доводи апелянтів щодо відсутності обґрунтованих побоювань щодо настання таких наслідків є безпідставними. Такі обставини небезпеки та ризики існують, і це вбачається з сукупності фактичних спірних обставин справи, що виникли між сторонами, такі обставини є очевидними, та у випадку реалізації цього наказу до набрання законної сили судового рішення може призвести до негативних наслідків пов'язаних такою реорганізацією. Суд першої інстанції з цього приводу дійшов правильного висновку.

При чому колегія суддів звертає увагу, що питання пов'язанні із вирішенням спірних моментів щодо законності або протиправності прийняття оскаржуваного наказу, або спору, що відбувається в межах господарського судочинства, перебувають за межами стадії розгляду спірного питання стовно забезпечення позову. Тобто, питання законності або протиправності прийнятого спірного наказу №621 від 30.009.2016 року є питанням надання правової оцінки під час розгляду та вирішення спору по суті, надання такої оцінки під час вирішення спірного питання на стадії апеляції на ухвалу з питання забезпечення позову, є передчасним, а тому не може підставою для скасування ухвали суду. Питання полягає у тому, що дію оскаржуваного наказу обмежено до часу набуття законної сили судового рішення, або до моменту скасування ухвали.

Щодо доводів апелянта ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" стосовно сумніву щодо можливості здійснювати представництво від імені підприємства, колегія суддів на даній стадії розгляду вважає безпідставними. Колегія суддів зазначає, що питання стосовно правової можливості звернення до суду в.о. директора підприємства, надання довіреностей на ведення справи в суді, фактично перебуває за межами можливості перегляду справи стосовно спірного питання щодо забезпечення позову. Зазначені питання стосовно наявності або відсутності відповідної компетенції можуть бути вирішені під час розгляду справи в суді першої інстанції по суті заявлених позовних вимог. У випадку, якщо буде встановлено судом першої інстанції відсутність такої процесуальної правосуб'єктності, то в такому випадку буде мати певні процесуальні наслідки з прийняттям відповідного рішення, як то наприклад передбаченими ч.1 ст.155 КАС України. Надання висновків стосовно цього питання під час вирішення питання в суді апеляційної інстанції щодо забезпечення позову наперед, є передчасним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначеному питанню суд першої інстанції надавав оцінку під час вирішення питання про відмову від позову заявленого головою комісії з реорганізації Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" ОСОБА_9. Так, відповідно до ухвали суду першої інстанції від 19.10.2016 року, судом було зазначено, що оскільки на час подання позову до суду ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" в особі директора ОСОБА_8, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не були зареєстровані відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення та відомості про органи управління юридичної особи, тобто зміни в керівництві, а відтак, вказана відмова порушує права, свободи та інтереси позивача, який звернувся до суду з вказаним позовом.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта стосовно фактичного переходу судом на правове поле законодавця та зупинення дії ч.4 ст.105 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

В даному випадку, здійснюючи забезпечення позову, суд жодним чином не допустив зупинення ч.4 ст.105 ЦК України, та не підмінив собою законодавця. Положення наведеної норми, суд першої інстанції не зупиняв, а зупинив оскаржуваний наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо реорганізації підприємства, що у повній мірі відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Доводи апелянта Міністерство енергетики та вугільної промисловості України стосовно не своєчасного повідомлення про розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, що позбавило їх подати обґрунтовані заперечення, що є підставою для скасування ухвали та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, законодавством встановлені скороченні терміни вирішення цього питання. Як зазначає апелянт його було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви фактично за годину до судового розгляду, що позбавило його можливості з м.Київа прибути до місця розгляду заяви. В даному випадку, суд першої інстанції в день надходження клопотання, здійснив її розгляд, що не суперечить вимогам ч.1 ст.118 КАС України, при чому суд міг в такому випадку не повідомляти сторони про це, в той же час здійснив повідомлення, що законодавством також не виключає такої можливості. До того ж, колегія суддів зазначає, що не кожне можливе порушення норм процесуального права має наслідком обов'язкового скасування ухвали суду, а лише ті, що приводить до не правильного вирішення питання, що було предметом судового вирішення. Тобто, такі дії суду не є виключними, що вплинули на саму суть складового спірного питання. Скасування ухвали раді такого скасування, не приводить до вирішення спірного питання. Основним питанням буде залишатися наявність або відсутність підстав для забезпечення позову. Суд першої інстанції зазначене питання вирішив та навів достатньо обґрунтовані мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що дає підстави для такого забезпечення.

Доводи апелянта Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про те, що законодавством не передбачено повторного звернення із заявою про забезпечення позову після відмови, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів та пояснень, Позивач під час подання позову також просив забезпечити позов, в той же час на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, у задоволенні такого клопотання було відмовлено. В той же час, колегія суддів зазначає, що з огляду на правовий зміст ст..ст.117. 118 КАС України, законодавством взагалі не встановлені будь-які обмеження щодо можливості повторного звернення до суду під час розгляду справи з відповідними заявами. Звернення та вирішення такого питання, як забезпечення позову заможливе, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, так і під час розгляду справи, при чому така можливість встановлена як за клопотанням позивача, так і за власної ініціативою суду. Крім того, при первинному зверненні із заявою про забезпечення, та при повторному, заявник наводив різні доводи, підстави, що й було враховано судом при вирішенні цих питань на відповідних стадіях.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що жодні наведені доводи апелянтів в апеляційних скаргах, не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення по суті вирішеного спірного питання.

Відповідно до ст..200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються документально, що є достатнім для прийняття рішення та надання правової оцінки характеру спірних правовідносин, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по адміністративній справі № 820/5340/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 21.11.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.