Постанова № 62848229, 15.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 р. Справа № 820/11676/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

при секретарі судового засіданні Жданюк А.О.

за участю позивача ОСОБА_2

представника відповідача-1 Сафронової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/11676/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу ( з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області, Харківського районного відділу з обслуговування Харківського району та м.Люботин Головного управління МВС України в Харківській області, треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд:

визнати незаконним його звільнення згідно з п.п.10,11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за п.64 «Г» як такого, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду за медичним висновком, та скасувати наказ про звільнення від 05.11.2015 року № 594 о/с;

поновити на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м.Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м.Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області або на рівнозначній посаді в органах міністерства внутрішніх справ України;

стягнути з ГУ МВС України в Харківській області, Харківського РВ ГУ МВС України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по день поновлення на посаді;

зобов'язати ГУ МВС України в Харківській області оформити трудову книжку відповідно до порядку ведення трудових книжок працівників та після належного оформлення видати позивачу;

зобов'язати ГУМВС України в Харківській області Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 12.05.2007 року по 06.11.2015 року з урахуванням щомісячної премії та додаткової надбавки за роз'їзний характер роботи в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час в розмірі 35 % посадового окладу, компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щоденного відпочинку та святкові дні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги для оздоровлення з урахуванням фактично виплаченого грошового забезпечення;

зобов'язати відповідачів виконати негайно постанову суду про поновлення на посаді та про виплату грошового забезпечення - у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги вмотивовані незаконністю наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05.11.2015 року № 594 о/с , яким позивача було звільнено відповідно до Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за п. 63 п. "г", що привело до порушення його трудових прав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05. 2016р. по справі № 820/11676/15 адміністративний позов задоволено частково, скасовано оскаржуваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05 листопад 2015 року №594 о/с; поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

В частині поновлення на посаді позивача постанову суду звернуто до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення частини позовних вимог, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення в повному обсязі позовних вимог, (а.с 210-217).

В апеляційних скаргах перший відповідач ГУ МВС України в Харківській області та третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи , просили скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с . 190-192, 199-201).

Представник першого відповідача проти доводів апеляційної скарги позивача під час апеляційного розгляду справи заперечувала, вважала її необґрунтованою, просила задовольнити апеляційну скаргу відповідача та третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України скасувати оскаржувану постанову та у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Позивач проти доводів апеляційних скарг відповідача та третьої особи заперечував, просив постанову суду в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, та наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного .

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 02.04.2007 року та наказом ГУМВС України від 26.06.2013 року № 228 о/с призначений на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м.Люботин).

Згідно з наказом ГУМВС України в Харківській області від 23.12.2014 року № 601 о/с на підставі медичної довідки з 23.12.2014 року по 27.11.2015 року перебував у відпустці по догляду за дитиною (а.с.43-44, 46-48 т.1)

Наказом ГУ МВС України від 05.11.2015 року № 594 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, позивача, звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів з 06.11.2015 року (а.с.11 т.1)

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення в порушенням встановленого законодавством порядку, що є достатнім підставами для скасування оскаржуваного наказу та для поновлення позивача на посаді.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції .

Підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію»(Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови.

За приписами пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що будь-якого додаткового обов'язку щодо попередження позивача про наступне звільнення з боку роботодавця МВС України не передбачено.

Так, пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року включно. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як встановлено судом, позивач звільнено з посади с дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в період знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 5 років, при цьому позивач не був працевлаштований.

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Враховуючи те, що Закон України «Про національну поліцію» не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, то в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Положеннями статей 179, 184 Кодексу законів про працю України встановлено гарантії передбачені для жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнених за ініціативою роботодавця.

Частинами 3, 7 статті 179 КЗпП України передбачено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 19 квітня 2016 року у справі № К/800/5127/16, від 02 серпня 2016 року у справі № К/800/17109/16.

Вказане положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» зазначено, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як вбачається із матеріалів справи Харківським РВ ( з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області позивача було письмово повідомлено про можливе майбутнє звільнення (а.с.195,196 т.1 ), крім того , позивач 5.11.2016 року запрошувався до керівництва ВМ (м.Люботин) Харківського РВ для надання відповідних документів у зв»язку з переводом до Національної поліції (а.с.135,141,142 т.1)

Проте колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять письмових доказів як про запропоновану посаду в Національній поліції, тобто яка саме посада була запропонована позивачу в Національній поліції, так і про відмову позивача від запропонованої посади, що могло бути оформлено відповідним актом посадових осіб про таку відмову письмово.

За таких обставин запрошення позивача до керівництва райвідділу , що підтверджується відповідними рапортами співробітників міліції не можна вважати відмовою від працевлаштування , зважаючи на те, що наказом Наказом ГУ МВС України від 05.11.2015 року № 594 о/с позивача було звільнено з посади.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, відповідачем були порушені права позивача в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, проте саме з цих підстав, в зв'язку з чим, оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача - ГУ МВС України в Харківській області про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" відповідача внесено ло Переліку органів, що ліквідовуються та з 07.11.2015 року ГУ МВС України в Харківській області не є органом внутріщніх справ та суб»єктом владних повноважень, а згідно положень наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" з 06.11.2015 скорочено всі посади ГУ МВС України в Харківській області, у тому числі й посада, яку займав позивач, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що на момент розгляду справи процедура ліквідації ГУ МВС України в Харківській області завершена, а запис про припинення юридичної особи ГУ МВС України в Харківській області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про поновлення позивача на посад дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, оскільки на момент розгляду справи процедура ліквідації Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області не завершена, запис про припинення юридичної особи - відповідача і не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

За приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Згідно із пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення 05.11.2015 року до 27.11.2015 року позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною , а отже поновленню на посаді позивач підлягає з наступного за звільненням дня, а саме з 06.11.2015 року , а стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу підлягає з 28.11.2015 року , тобто з наступного дня після закінчення відпустки по догляду за дитиною по день фактичного поновлення .

Колегія суддів приймає до уваги, що постановою Жовтневого райсуду м. Харкова від 05.11.2015 року скасована постанова старшого слідчого прокуратури Жотневого району м. Харкова про відсторонення позивача від посади дільничого інспектора Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 30.07. 2010 року , а Наказом від 07.06.2016 року №15о/с на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі позивача було поновлено на посаді дільничого інспектора міліції СДІМ відділу міліції Хм.Люботин) Харківського РВ ( з ослуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області(а.с.51, 92).

З огляду на викладене час вимушеного прогулу позивача необхідно вважати з 28.11.2015 року по 06.06.2016 року , що становить 129 робочих днів.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою КМУ 08 лютого 1995 року № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи, а якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку, а саме: в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Як вбачається з Нарахування грошового забезпечення позивача за 2014 рік(а.с.31 т.2) посадовий оклад позивача становив - 650 грн. , оклад за спец.звання 115 грн., вислуга років -23,0 грн. всього 788 грн. ; грошове забезпечення за один день відповідно до постанови КМУ №100 від 8.02.1995 року складає 18,33 грн. ( листопад 20 роб.дн., жовтень 23 роб.дн. ), а тому сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу становить 788 :43 х129=2364,57 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність під час розрахунку суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу врахувати постанову КМУ від 20 травня 2009 року №482 «Деякі питання оплати праці працівників опарату органів виконавчої влади,органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки , як вбачається із особової картки про нарахування грошового забезпечення позивача саме таке грошове забезпечення він отримував в 2014 році.

В адміністративному позові та в апеляційній скарзі позивач ставив вимоги про зобов'язання ГУ МВС України в Харківській області оформити трудову книжку відповідно до Порядку ведення трудових книжок працівників та після належного оформлення видати позивачу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі вимоги є передчасними, оскільки як на момент розгляду справи в суді першої так і під час апеляційного розгляду справи позивачем не надано доказів проте, що відповідач не здійснить належного оформлення трудової книжки позивача у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58.

На виконання постанови суду першої інстанції позивача поновлено на посаді наказом ГУ УМВС України в Харківській області від 07.06.2016 №15 о/с , при цьому доказів про те, що йому було відмовлено в належному оформленні трудової книжки, як і відмови в ознайомленні з матеріалами особової справи позивачем не надано, нащо звертала увагу представник відповідача протягом всього розгляду справи.

Щодо вимог про зобов'язання ГУМВС України в Харківській області Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 12.05.2007 року по 06.11.2015 року з урахуванням щомісячної премії та додаткової надбавки за роз'їзний характер роботи в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час в розмірі 35 % посадового окладу, компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щоденного відпочинку та святкові дні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги для оздоровлення з урахуванням фактично виплаченого грошового забезпечення, колегя суддів зазначає наступне.

Розміри і порядок виплати грошового забезпечення регулюються окремим законодавством, а саме: Законом України "Про міліцію", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від № 3460-ІУ та іншими нормативно-правовими актами.

Підставою для виплати грошового забезпечення особам рядового ,молодшого,середнього,старшого та вищого начальницького складу є наказ про зарахування на штатну посаду та встановлення конкретного розміру окладі в, надбавок,доплат тощо .

Так, згідно ст. 22 Закону України «Про міліцію», п. 21 Положення для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці у понадурочний нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства, в строгій згідності з табелями робочого часу, які складаються начальником відділу нагляду та безпеки та затверджуються начальником установи.

Організаційно-правові основи переведення особового складу на посилений варіант оперативно - службової діяльності, організація управління, особливості діяльності особового складу органів та підрозділів Міністерств внутрішніх справ України в умовах посиленого варіанту оперативно-службової діяльності визначені Інструкцією про затвердження порядку переведення особового складу органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2006 № 291.

Пунктом 4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерств внутрішніх справ України від 6 грудня 1991 року № 552, передбачено, що чисельність сил, що здійснюються до залучення посиленого варіанту, може бути збільшена за рахунок тимчасової відміни працівникам вихідних днів та виклику їх із відпусток, припинення відряджень або відкликання з них працівників, установлення для особового складу 12-годинноого робочого дня та шестиденного робочого тижня.

Служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні, може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Підставою для залучення осіб рядового і начальницького складу до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів і установ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів і установ.

За виконання особливо важливих завдань під час проходження служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ установлюється надбавка в розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується (п.п. 2.5.1, 2.5.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Особові картки позивача за період 2009 по 2014 рік не місять відомостей про накази про встановлення позивачу додаткових надбавок, крім надбавки за виконання особливо важливих завдань від 17.02.2009 року в розмірі 50% на підставі наказу №25 о/с 17.02.2009 , тобто з дати перебування на службі дільничого інспектора міліції Пісочинського СВМ сектору ДІМ Харьковського РВ УМВС уХарківській області (а.с. 93-99).

Колегія суддів приймає до уваги заперечення відповідача 2 про те, що грошове забезпечення позивачу виплачувалося в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків ( п..1.4,1.5,1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ). Позивачу було встановлено наступні види грошового забезпечення :

- посадовий оклад -625,00 грн. наказ ГУМВСУ в Х/обл. № 25 о/с від 17.02.2009 р.

- посадовий оклад - 650,00 грн. наказ ГУМВСУ в Х/обл. № 126 о/с від 10.07.2012 р.

- оклад за спеціальне звання -115,00;

- вислуга років наказ ГУМВСУ в Х/обл. № 25 о/с від 17.02.2009 р.

- надбавка 50% наказ ГУМВСУ в Х/обл. № 25 о/с від 17.02.2009 р.

- надбавка 50% наказ ГУМВСУ в Х/обл. № 126 о/с від 10.07.2012 р.

Крім того, наказом ГУМВСУ в Харківській області № 121 о/с віл 11.08.2010 позивача було відсторонено від займаної посади. Грошове забезпечення нараховувалось на підставі наказу МВС України № 499 п.3.5.1. «Особа рядового і начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та інших надбавок і доплат».

Згідно зі статтею 147 Кримінально-процесуального кодексу України „ відсторонення обвинуваченого від посади ", ОСОБА_2 було усунено від виконання посадових обов'язків на час досудового слідства з 26.06.2013 року. Виплата грошового забезпечення особам, відстороненим від виконання службових обов'язків здійснюється на підставі Інструкції про порядокs виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499(із змінами) „Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС".

Згідно з п. 3.5.3 цієї Інструкції особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, з наступного дня після відсторонення від посад за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.

Як вбачається із письмових пояснень Харківського РВ , оскільки Наказ про усунення згідно ст.147 КПКУ від виконання службових обов'язків за займаною посадою на час досудового слідства ОСОБА_2 був наданий з запізненням до СФЗБО Харківського РВ ГУМВСУ в Харківській області, що привело до зайвого нарахування грошового забезпечення в сумі 16 302,00 грн. ( з 26.06.2013- 7 629,00 грн.,2014 рік- 8673,00 грн.), про що свідчать відомості нарахування грошового забезпечення. ОСОБА_2 був повідомлений в усній формі про зайво нараховане грошове забезпечення, але кошти ним не були внесені до каси СФЗБО Харківського РВ.

З 23.12.2014 по 20.04.2015 року ОСОБА_2 була надана відпустка по догляду за дитиною до .-досягнення нею віку 4 роки 6 місяців-наказ~ ГУМВСУ в X/ обл. № 601 о/с від 23.12.2014 року , але грошове забезпечення йому було перераховано за повний місяць 20 грудня 2014 року( п. 1.15. «Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць»). Зайво нараховані кошти в грудні 2014 року в сумі 766,97 грн. також не були повернуті ним до каси СФЗБО Харківського РВ.

З 21 .04.2014 по 27.11.2015 року ОСОБА_2 була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5 років наказ ГУМВСУ в X/ обл. № 21.1 о/с від 20.05.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що питання грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ визначені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказом МВС України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31.12.2007 № 499.

Зі змісту вказаних нормативних актів вбачається, що керівникам органів внутрішніх справ надано право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше 10 % посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення; надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (підпункт 2 , 3 пункту 5 постанови № 1294); служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається ( п.3.7.3 Наказу МВС України № 499)

Колегія суддів приймає до уваги заперечення представника відповідача 1 про те, що в частині стягнення додаткових видів грошового забезпечення позивачем не надано жодного розрахунку в підтвердження своїх вимог, крім того враховує позивача було відсторонено від виконання обов»язків саме дільничого інспектора з 11.08.2010 року по 05.11.2015 року, натомість він залучався до виконання інших обов»язів працівника міліці, в тому числі і для чергування з охорони громадського порядку, отримував по липень 2014 року грошове забезпечення , виходячи з посадового окладу та інших складових та ГУМВС України в Харківськой області в теперішній час не ставить питання про відшкодування шкоди .

Крім того, позовні вимоги щодо грошового забезпечення позивач визначив за період, починаючи з 12.05.2007 року, проте , як вбачається з Послужного списку позивача , це період служби в Комінтернівському РВ , який не є стороною у справі.

Під час всього розгляду справи позивачем не доведено, що він звертався до відповідача з відповідними заявами про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні додатковими днями відпочинку, тощо.

А тому доводи апеляційної скарги в цій частині вимог не спростовують висновок суду першої інстанції про їх необґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, відповідачем були порушені права позивача в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, в зв'язку з чим, оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішивши питання про поновлення на роботі помилково дійшов висновку про відсутність вимушеного прогулу, оскільки позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною, а тому в цій частині апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині вимог нової постанови про стягнення стягнення з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2364,57 грн., допустивши до негайного виконання стягнення грошового забезпечення за один місяць.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статт1 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст КАС України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/11676/15 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/11676/15 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/11676/15 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати з прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2364,57 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/11676/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 листопада 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.