Ухвала суду № 62848134, 16.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р.Справа № 818/1013/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -

В с т а н о в и л а:

22.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить зобов'язати відповідача - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленка О.В. (далі по тексту - уповноважена особа Фонду) сформувати додатковий перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у який включити його із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню у розмірі 106771,98 грн та подати додатковий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він, як вкладник ПУАТ «ФІДОБАНК» мав отримати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти в розмірі суми вкладу, оскільки кошти ним були внесені до моменту введення в банку тимчасової адміністрації.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Судове рішення вмотивовано тим, що спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди - заяви позивача про відкриття банківського (поточного) рахунку, у рамках норм Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, уповноважена особа Фонду виступає в даному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень. При ухваленні рішення судом враховано правову позицію Верховного суду України, викладену у постановах від 07.10.2015 року по справі № 6-1521цс15, від 16.02.2016 року по справі № 826/2043/15, від 15.06.2016 у справі № 21-286а16.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, фактично посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заперечуючи проти висновку суду про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, скаржник зазначає про хибність такого висновку, з огляду на те, що відповідно до закону уповноважену особу делегує фонд, а не банк, як сторона правочину, тому, скаржник вважає, що уповноважена особа виступає від імені фонду, і виконує делеговані функції, у зв'язку з чим є суб'єктом владних повноважень.

Заперечення проти висновку суду про те, що аналіз положень ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ст. 1 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), п. 6 ст. 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України дає підстави вважати, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, зводяться до констатації фактів прийняття Господарським судом м. Києва ухвал про відмову у прийнятті позовних заяв.

Також скаржник вважає недоречним посилання суду на приписи ст. 244-1 КАС України, яка, на його думку, не має відношення до спору, що виник між ним та відповідачем.

З посиланням на положення ст. 3, ст. 34 Закону № 4452-VІ скаржник відзначає, що не включивши його до переліку вкладників, уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень (делегованих Фондом) порушила його законні права та інтереси на повернення суми гарантованої Фондом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення, відповідно до приписів ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом установлено, що 05.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПУАТ «ФІДОБАНК» з заявою про відкриття банківського (поточного) рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 7).

Рішенням Національного банку України від 20.05.2016 року № 8 ПУАТ «ФІДОБАНК» віднесений до категорії неплатоспроможних». 20.05.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадженням у ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачу строком на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 року та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленка О.В. з 20.06.2016 року по 19.07.2016 року.

18.07.2016 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК». Ліквідаційна процедура банку не завершена.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону № 2121-ІІІ, передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 ст. 2 Закону № 4452-VІ установлено, що ліквідація банку, це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Нормами Закону № 2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону банкрутство, це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, нормами Закону № 2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 2 Закону № 2343-XII законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Колегія Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вирішила питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16.02.2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну позицію висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 15.06.2016 року по справі № 21-286а16 (826/20410/14).

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для врахування судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України (абзац 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ці доводи не спростовують зазначених висновків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Колегія суддів також зазначає, що у даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Оскільки звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, до суду у порядку цивільного судочинства.

Зазначеного висновку дійшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 09.11.2016 року № 6-2309цс16.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи положення ст. 200 КАС України ухвалене в даній справі судом першої інстанції рішення про закриття провадження у адміністративній справі скасуванню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 200). Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 200).

Колегія суддів зазначає, що визначене в судовому рішенні про можливість звернення позивача з приводу вирішення цього спору до суду господарської юрисдикції є лише рекомендацією, що не має ознак імперативного припису, і дане визначення не впливає на законність рішення про закриття провадження у справі.

Також, колегія суддів зазначає, що положення ч. 1 ст. 169 КАС України визначає право суду з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Таким чином, допущені судом описки, у тому числі, у визначенні норми КАС України, якою керувався суд приймаючи оскаржувану ухвалу, суд не позбавлений можливості виправити у порядку, встановленому ст. 169 КАС України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 204 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 по квитанції № 66 від 28.10.2016 року у розмірі 1378 грн (а.с. 43), підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 94, 185, 195, 196, 199 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - без змін

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21 листопада 2016 року