Постанова № 62848025, 18.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року Справа № 876/4735/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Грунського В.О.,

представника відповідача Галуненка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі за позовом іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» до митного поста «Куп'янськ-енергетичний» Енергетичногї митниці ДФС, Енергетичної митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про скасування рішення та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2016 року іноземне підприємство «Петро Карбо Хем-Мукачево» (далі - ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 903060000/2016/000018/1 від 10.02.2016 року (далі - Рішення) та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 903060000/2016/00004 від 10.02.2016 року (далі - Картка відмови), винесених інспектором митного посту «Куп'янськ-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС;

стягнути з Енергетична митниця ДФС на користь ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» безпідставно стягнуті кошти в сумі 19310,02 грн. при розмитнені товару від 10.02.2016 року та витрати по сплаті судового збору.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 807/190/16 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано Рішення та Картку відмови. Присуджено ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17734,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем Енергетичною митницею ДФС, яка просить її скасувати в частині задоволення позову ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» та прийняти нову про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час митного оформлення товару за митною декларацією (далі - МД) від 10.02.2016 року № 903060000/2016/000658 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо дійсної митної вартості імпортованого товару і для підтвердження заявлених декларантом відомостей щодо митної вартості товару позивачу було запропоновано надати додаткові документі з переліку документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), однак такі документи надані не були.

У порядку ч. 5 ст. 55 МК України з позивачем проведено процедуру консультації та повідомлено позивача про те, що документи містять розбіжності і митну вартість не можна визначити за ціною договору. 10.02.2016 року митним органом було винесено оскаржуване Рішення та винесено також Картку відмови.

При цьому за результатами проведеної перевірки інформації, зазначеної в МД країни відправлення від 06.02.2016 № 10006110/060216/0001984, встановлено, що вартість товару складає 201,38 євро/т, а вартість у рахунку на передоплату від 08.02.2016 року № 2016/00019, який наданий разом з декларацією, складає 185 євро/т.

Окрім того, згідно з інвойсом на передоплату від 08.02.2016 року № 2016/00019 кінцева дата отримання платежу 08.02.2016 року, однак банківські платіжні документи, які підтверджують сплату рахунка до митного оформлення, 10.02.2016 року не подавалися.

Також декларантом не підтверджено документально всі складові вартості товарів, зокрема, щодо транспортних витрат.

Надані позивачем документи не спростовують обґрунтованого сумніву митниці щодо недостовірності заявленої митної вартості позивачем. Тому Рішення та Картка відмови не підлягають.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» та прийняти нову про відмову у їх задоволенні.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта усними та письмовими поясненнями. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Державної казначейської служби України на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з таких міркувань.

Частково задовольняючи позов ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево», суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та компанією InterNational Business Gaz Kft. було укладено договір № PCCM-INBGas-23/10 від 23.10.2015 року куплі-продажу вуглеводневого газу (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). На виконання вказаного договору позивачем на митну територію України був ввезений товар. Згідно з інвойсом від 08.02.2016 року № 2016/00019 товар постачався за ціною 185 євро/т.

Для здійснення митного оформлення товару 10.02.2016 року позивачем до митного поста «Куп'янськ-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС було подано МД № 903060000/2016/000658 з підтверджуючими документами по формі МД-2, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 1090461,93 грн. У графі 43 МД № 903060000/2016/000658 було зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод).

Разом з МД позивач подав митному органу накладні УМВС, розрахунки ціни (калькуляція), рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір про надання послуг митного брокера, сертифікати відповідності (орган із сертифікації), інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, інші некласифіковані документи, копію МД країни відправлення, МД, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Митний орган для підтвердження митної вартості витребував такі документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На письмову вимогу митного органу декларантом було направлено відповідь про відмову в наданні витребовуваних документів з тих підстав, що таких документів у нього немає і не могло бути.

Для митного оформлення придбаного товару митному органу було надано договір між ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» та іноземною компанією Республіки Угорщина (InterNational Business Gaz Kft.), яка продала газ ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево», попередньо придбавши його у виробника товару (ООО «Газенергосєть Брянск» Росія), про що свідчили документи, які надала сторона іноземної компанії Республіки Угорщина (InterNational Business Gaz Kft.).

Відповідачем прийнято Рішення у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та видано Картку відмови.

Позивач у якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару. У свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Зі змісту оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що вони не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Виходячи зі змісту поданих представником ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» документів разом з МД, розбіжності між покупцем і продавцем відсутні, а продавцем в даному випадку виступає іноземна компанія Республіка Угорщина, а не виробник товару, на який покликається відповідач. Тому, відмовляючи у прийнятті МД та приймаючи Рішення шляхом збільшення митної вартості і застосовуючи при цьому вартість задекларованого товару виробником за ціною 201,38 євро/т, митний орган безпідставно завищив митну вартість товару, так як згідно із зовнішньоекономічним договором вартість придбаного ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» товару у продавця складає 185 євро/т.

З огляду на викладене, суд вважає, що Рішення та Картка відмови, прийнята на його основі, є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з рахунку Енергетичної митниці ДФС України на користь ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» безпідставно стягнутих коштів в сумі 19310,02 грн., то суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано встановленого порядку повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), а отже у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

За правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 4 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За правилами ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 МК України (ч. 3 ст. 58 МК України).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце лише при відсутності можливості застосування основного методу.

При цьому основний метод визначення митної вартості товарів, з урахуванням законодавчо встановлених обмежень, не застосовується лише тоді, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зазначено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи у разі наявності у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України, розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, надати на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому згідно із приписами ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до матеріалів справи 23.10.2015 року між компанією InterNational Business Gaz Kft. (Продавець) та ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево» (Покупець) було укладено договір № PCCM-INBGas-23/10 купівлі-продажу скраплених вуглеводневих газів (далі - Договір). Пунктом п. 1.1. Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець оплатити й прийняти скраплений вуглеводневий газ (далі - Товар) на умовах, вказаних в Додатках А до договору (ІКОТЕРМС-2010). Згідно із п. 2.1. Договору кількість Товару, що поставляється по Договору, вказується в Додатках А, які є невід'ємною частиною Договору.

21 січня 2016 року між сторонами було укладено Додаток № А 3 до Договору, відповідно до якого Продавець поставляє на умовах DAP скраплений вуглеводневий газ загальною вартістю 37 407,00 євро (185,00 євро/т). Згідно з інвойсом № 2016/00019 від 08.02.2016 року загальна вартість Товару, що підлягає поставці, становить 37407,00 євро (185,00 євро/т).

Декларантом для митного контролю та митного оформлення товару з метою підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, митному органу були подані такі документи:

договір купівлі-продажу № PCCM-INBGas-23/10 від 23.10.2015 року;

додаток №АЗ від 21.01.2016 року;

рахунок-фактуру № 2016/00019 від 08.02.2016 року;

накладні УМВС № 21054860, 21054896, 21054926, 21054947, 21054965, 21054965 від 06.02.2016 року;

розрахунки ціни № 160205-0001, 160205- 0002, 160205-0003, 160205-0004, 160205-0005, 160205-0006 від 05.02.2016 року;

договір про надання послуг митного брокера №01/10-2014 від 01.10.2014 року;

сертифікати відповідності, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, паспорти якості;

копію митної декларація країни відправника № 10006110/060216/0001984 від 06.02.2016 року;

копію митної декларації № 903060000.2016.000658 від 10.02.2016 року, за якою було відмовлено у випуску товарів.

На думку апеляційного суду, надані документи є достатніми для підтвердження належним чином митної вартості вказаного товару, що імпортується на митну територію України, яка визначена декларантом за основним методом - за ціною договору. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку паро те, що подані декларантом документи не містили розбіжностей та ознак підробки, у них були наявні усі необхідні числові значення для визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, виходячи із приписів ст. 53 МК України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право митного органу зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості обумовлене наявністю таких обставин:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, встановивши відсутністьдостатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити такі складові, а також які документи необхідно подати для підтвердження того чи іншого конкретного показника.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України митний орган зобов'язаний письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена, чого зроблено не було.

Разом із тим, всупереч наведеним вимогам, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару. Сам факт неподання декларантом додаткових витребуваних документів без належного обґрунтування митним органом того, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Окрім того, різниця міжрівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є сама по собі достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Даючи оцінку обґрунтованості визначення митної вартості відповідачем імпортованого позивачем на митну територію України товару за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до приписів ст. 59 МК України можливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору щодо ідентичних товарів пов'язується із наявністю таких умов: 1) неможливістю визначення вартості товарів за основним методом - ціною договору; 2) наявністю інформації про проведені раніше та прийняті митним органом операції з ідентичними товарами.

Наявність першої умови для визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору щодо ідентичних товарів була надана судом при оцінці правомірності витребування митним органом додаткових документів.

Щодо другої умови апеляційний суд звертає увагу на те, що митним органом не було надано інформації про проведені раніше операції з ідентичними товарами, ціна яких була врахована при коригуванні митної вартості товарів. При цьому за основу вартості ідентичних товарів відповідачем було взято лише інформацію з митної декларації країни відправлення, що не відповідає наведеним вимогам ст. 59 МК України.

Окрім того, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із доводами позивача про те, що виходячи із приписів ч. 2 ст. 53 МК України відсутність платіжних доручень на оплату товару може свідчити лише про наявність відповідної заборгованості, що не вказує на заниження декларантом його митної вартості, а отже не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до змісту оскаржуваного Рішення відсутність платіжних документів не була підставою для його винесення.

Щодо доводів апелянта про непідтвердження декларантом понесених транспортних витрат через відсутність доказів про доставку товару в обумовлений додатком до договору пункт призначення - Зерново, апеляційний суд враховує таке.

Виходячи із приписів п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування мають враховуватися та включатися до складу митної вартості товару лише у випадку, якщо вони не були включені в ціну договору і обов'язок по понесенню таких витрат лежить саме на декларантові.

Відповідно до Додатку № А 3 від 21.01.2016 року до Договору сторонами було обумовлено транспортування товару на умовах DAP (Зерново), що відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 означає, що продавець зобов'язаний за свій рахунок доставити товар до місця призначення, а отже свідчить про відсутність у декларанта понесення витрат на транспортування товару і врахування таких при визначенні митної вартості товару.

Окрім того, надані позивачем накладні у графі 22 (проходження товару) містять запис про станції проходження товару «Орджонікідзеград - Суземка - Зерново - Хутір-Михайлівський», що підтверджує факт доставки товару в Зерново.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними і скасування оспорюваних Рішення та Картки відмови.

У іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена у апеляційному порядку, а відтак, виходячи із положень ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для її перегляду у цій частині.

Разом із тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат та покладаючи на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу за рахунок своїх бюджетних асигнувань судового збору у розмірі 17734,93 грн., суд першої інстанції не врахував у повній мірі приписів ч. 3 ст. 96 КАС України, якою передбачено присудження позивачу судових витрат відповідно до задоволених вимог.

З урахуванням позовних вимог ІП «Петро Карбо Хем-Мукачево», задоволених судом першої інстанції, та розміру судового збору, сплаченого позивачем при звернення до суду першої інстанції із такими вимогами, апеляційний суд вважає, що на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС слід присудити судовий збір у розмірі (1378,00 + 1378,00) = 2756, 00 грн.

Таким чином, оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової. У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у цій справі слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 807/190/16 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат та прийняти у цій частині нову.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС на користь іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево» 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. сплаченого судового збору.

У решті постанову суду від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 21 листопада 2016 року.