Ухвала суду № 62847814, 21.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3891/16

У Х В А Л А

21 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі – Позивач, ТОВ «Комплектсервіс-2017») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач-1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Відповідач-2, ДПІ у Солом’янському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними систематичні дії Відповідачів по невиконанню умов договорів про визнання електронних документів за період з 2013 року по 2016 рік;

- зобов'язати Відповідача зареєструвати податкові накладні №№72902, 82902 від 29.02.2016 року протягом операційного дня з дня подання в Єдиний реєстр податкових накладних та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за лютий 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним неприйняття ДФС України податкових накладних від 29.02.2016 року №82902, №72902, поданих ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; приписано вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.02.2016 року №82902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року та податкову накладну від 29.02.2016 року №72902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року; вирішено вважати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, подану ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку, у день її фактичного отримання контролюючим органом: 21.03.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 17.10.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом не було до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії ухвали від 17.10.2016 року. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано Відповідачем-2 21.10.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 02.11.2016 року надійшла заява Апелянта про звільнення від сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 03.11.2016 року у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, а заяву про продовження строку для усунення недоліків задоволено та продовжено строк для усунення недоліків до 17.11.2016 року. Копію вказаної ухвали було отримано Відповідачем-2 05.11.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали ДПІ у Солом’янському районі направлено 15.11.2016 року на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій остання просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки видатки на його сплату органам ДФС станом на 2016 рік не передбачено, а чинне законодавство визначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Надаючи оцінку такому твердженню Апелянта, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов’язком суду, можливість реалізації якого пов’язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Зі змісту листа Державної судової адміністрації України від 11.08.2016 року №10-5761/16 вбачається, що обсяг видатків з Державного бюджету України на 2016 року органам ДФС України на сплату судового збору запланований у розмірі 711 млн. грн.. У той час як станом на 31.07.2016 року було використано лише 8,1 % від запланованих асигнувань, що свідчить про передчасність твердження Апелянта про неможливість забезпечення сплати судового збору.

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у ДПІ у Солом’янському районі як неприбуткової організації коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Крім того, судом враховується, що законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії – повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Степанюк А.Г.