Постанова № 62847614, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 року

справа № П/811/752/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №П/811/752/16 за позовом обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення №00001912203 від 07.06.2016р., -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000191203 від 07.06.2016р., яким зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 39154,07грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що податковий орган при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі 10% за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань не прийняло до уваги те, що вказаний штраф не може бути накладено за результатами проведення камеральної перевірки. Також зазначає, що перевірка даної декларації з податку на прибуток вже проводилася, а тому податковий орган не мав правових підстав для проведення повторної перевірки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову. Заявник апеляційної скарги з посиланням на судову практику Вищого адміністративного суду вважає, що камеральна перевірка не може визначати порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2016 року повноважною особою Кіровоградської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток №9079296154 від 28.01.2015р., за результатами якої складено акт від 27.05.2016 року №10/1203/03346822.

На підставі висновків викладених в Акті перевірки від 27.05.2016 року №10/1203/03346822 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 року №0000191203 яким до обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» застосовано штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов’язання – 39154,07 грн. (а.с.12).

Під час перевірки встановлено, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток 30.10.2015 року, проте фактично сплачені лише 19.11.2015 року, тобто із затримкою 19 днів.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а факт порушення термінів сплати грошового зобов’язання позивачем не заперечується.

Суд апеляційної інстанції не погоджується зх. такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Посилання суду першої інстанції в якості підтвердження правомірності дій контролюючого органу на позицію Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 26.04.2016 року є безпідставним, оскільки вказана постанова не має преюдиційного значення в межах розгляду даної справи, винесена у справі між тими самими сторонами, проте з іншого предмета спору.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на вищезгадану постанову, не звернув уваги на те, що з неї вбачається, що податкова декларація з податку на прибуток №9079296154 від 28.01.2015 року вже була предметом попередньої перевірки.

Положеннями Податкового кодексу України передбачена можливість проведення контролюючими органами повторної перевірки платника податків з того самого питання за той же самий період лише у випадку, коли контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (підпункт 78.1.12 п.78.1 ст.78)

В межах розгляду даної справи, колегією суддів не встановлено, що під час попередньої перевірки податкової декларації з податку на прибуток №9079296154 від 28.01.2015 року, яка була проведена 20.11.2015 року, було виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства. Не встановлено й того, що відносно посадових осіб контролюючого органу, які проводили перевірку, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №П/811/752/16 скасувати.

Адміністративний позов обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення №0000191203 від 07.06.2016р., винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 39154,07грн., - визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211-212 КАС України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова