Ухвала суду № 62847612, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № 808/1130/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представників сторін:

позивача : - Буря Я.В., дов. від 30.03.16

відповідача: - Жовтоножко Д.В., дов. від 29.08.16, № 2718

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі № 808/1130/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕЙТГЛОБАЛ"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕЙТГЛОБАЛ" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області :

- № 0001602201 від 21.10.2015 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 666 572,50 грн.;

- № 0001612201 від 21.10.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 13 718 362 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення чинного податкового законодавства, оскільки належне ведення господарської діяльності та податкового обліку Товариства підтверджується оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі № 808/1130/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано відсутністю доведеності відповідачем правомірності висновків акту перевірки стосовно зафіксованих порушень вимог податкового законодавства позивачем.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі № 808/1130/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник, наводячи норми податкового законодавства, якими регулюються спірні питання, а також, вказуючи на акт перевірки, наполягає на правомірності та обґрунтованості висновків податкового органу.

ТОВ "ІСТЕЙТГЛОБАЛ" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що оскаржена постанова від 30 червня 2016 р. винесена судом при з'ясуванні всіх необхідних обставин та є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. При наданні пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції, представники сторін підтримали визначені по справі правові позиції по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №1030/08-28-22-01/36053130 від 02.10.2015 (т.1, а. с.19-41).

В подальшому ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя оформлено Додаток «Про внесення коригувань до акту перевірки та висновків до акту перевірки» № 16405/10/08-28-22-0121.10.2015 (т.1, а. с.42-45).

21.10.2015 на підставі вказаних акту перевірки та додатку до нього ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001602201, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 666 572,50 грн., з яких: 533 258 грн. - основний платіж та 133 314,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.46);

- № 0001612201, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 13 718 362 грн. (т.1, а. с.47).

ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ», вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернулось до адміністративного суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням закріпленого ст.9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому за приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, за висновками акту перевірки від 02.10.2015 з урахуванням додатку до нього від 21.10.2015 Товариством у 2014 році допущені декілька порушень вимог податкового законодавства, які стосуються оподаткування податком на прибуток.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній, а спірним є питання правомірності висновків відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 ПК України, яке привезло до заниження податку на прибуток всього на суму 533 258 грн., а також до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13 718 362 грн. за 2014 рік.

Щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 533 258 грн. (п.п.3.1.2 акту перевірки)

1) В акті перевірки від 02.10.2015 зазначено про фінансово-господарські відносини ТОВ «ІСТЕИТГЛОБАЛ» з ТОВ «Зовнішторгтранс-1» відповідно до договору про надання послуг з сертифікації вантажу від 29.07.2014 № 29/07-14, витрати за яким податковим органом не визнаються з огляду на приписи п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України та на відсутність документального обґрунтування собівартості товарів, що включені до собівартості реалізованих товарів на суму 416 739 грн., ненадання документів, які б свідчили про формування собівартості на 416 739 грн. за 2014 рік, а також не підтвердження використання послуг в господарської діяльності Товариства.

Так, у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділ ІІІ ПК України визначає порядок оподаткування податком на прибуток, а стаття 134 ПК України (яка включена до вказаного розділу) визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Згідно п.п.1341.1.1 п.134.1 цієї статті об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України).

В свою чергу, у п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що витрати визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 ПК України визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Так, за приписами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 16 "Витрати", затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

В свою чергу, у п.9 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого Наказом Мінфіну України від 20.10.99 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044 (далі - П(С)БО 9 "Запаси"), первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Крім того, за положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства мають бути фактично понесені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції та її відповідність дійсному економічному змісту такої операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, укладений договір про надання послуг по сертифікації вантажу № 29/07-14 від 29.07.2014 між ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» (Замовник) з ТОВ «Зовнішторгтранс-1» (Виконавець) (т.1, а. с.66-69).

За умовами даного договору (мовою оригіналу):

- « 1.1. Предметом настоящего договора являєтся обеспечение проведення государственной сертификации зернових грузов в службах ГИСХ с выдачей госудирстченного сертификата, Государственной ветеринарной и фитосанитарной службы с выдачей фитосанитарного сертификата, ветеринарного исследования грузи, с выдачей ветеринарних свидетельств (ф-2), регистрация их в службе ПГВСКН (Пункте государственного ветеринарио-санитариого контроля и надзора), а также представление интересов Заказника в государственных организациях Украйни, а также в других организациях в связи с исполнением обязанностей по данному Договору, в том числе оформление провозних документов (Ж/Д накладние) и ЗГІУ на вагоны».

- « 3.1. Вознаграждение "Исполнителю" устанавливается по договоренности между сторонами для каждого вида груза отдельно путем подписания дополнительного соглашения, являющегося неотьемлемой частью данного договори. Оплата производится на оснований виставляемьіх "Исполнителем " счетов. В ставку тарифа включается: стоимость услуг "Исполнителя", расходы, необходимые для оформчения сертификации и проведеним первичного досмотра, исследование груза, видача государственных сертификатов (свидетельств), оформление провозних документов и ЗПУ".

- « 3.3. Факт оказания услуг «Исполнителем» подтверждается Актом приема-передачи

оказанных услуг, подписанный Сторонами».

Згідно ч.1 ст.9 Закону України ''Про залізничний транспорт" від 04.07.96 № 273/96-ВР (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) передбачено, що встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.04.2009 за № 340/16356, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, з якого вбачається, що визначення плати за вантажні перевезення у складі поїздів здійснюється за тарифними схемами для перевезення (розділ IV Збірнику тарифів).

У доказ виконання вищевказаного договору № 29/07-14 від 29.07.2014 позивачем надано суду акти виконаних робіт, посвідчення про якість зерна, протоколи випробувань, карантинні сертифікати, залізничні накладні, що підтверджують отримання позивачем від ТОВ «Зовнішторгтранс-1» послуг з сертифікації та наявності додаткових витрат по залізниці.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Так, відповідачем не спростовується надання позивачем до перевірки цих документів, отриманих від ТОВ «Зовнішторгтранс-1», але, водночас, зазначається про ненадання позивачем документів, які підтверджують витрати ТОВ "Зовнішагротранс-1" з проведення послуг сертифікації, (рахунки, накладні, акти, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору з проведення сертифікації вантажу, які дають змогу отримати протокол випробувань вантажу, карантинного сертифікату, посвідчення про якість зерна, що перевозиться залізницею.

Проте, податковим органом не вказано положення договору № 29/07-14 від 29.07.2014 та положення чинного законодавства, з якого б вбачався обов'язок надавача послуг, яким у контексті даних правовідносин є ТОВ "Зовнішторгагротранс-1", передавати замовнику послуг документи, які підтверджують витрати надавача послуг з проведення сертифікації (рахунки, накладні, акти тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору з проведення сертифікації вантажу.

Також відповідачем не доведено, що включені до складу витрат послуги з сертифікації, не пов'язані з провадженням господарської діяльності Товариства.

Тобто наведені відповідачем доводи колегія суддів не вважає такими, що можуть свідчити про порушення позивачем приписів п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України.

2) В акті перевірки від 02.10.2015 зазначено про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат відсотків за кредитними коштами, сплаченими за кредитним договором з ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на те, що кредитні кошти отримані позивачем під заставу купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур №10-1 від 23.10.2013 з ТОВ «Приват-Агроцентр», але в подальшому придбання зернових не здійснилось, а відтак кредитні кошти не були задіяні в господарській операції за цільовим призначенням та не направлені на отримання прибутку Товариства.

Сторонами у справі не заперечується і підтверджуються матеріалами справи обставини щодо укладення між ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» (Позичальник) та ПАТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор) договору кредиту № DNHSLKI04411 від 05.11.2013 на суму 300 000 000 грн. (т.3, а. с.26-30) та декларування Товариством у складі фінансових витрат суму нарахованих та сплачених Банку за вказаним договором відсотків за користування кредитом за 2013-2014 р.р. у загальному розмірі 12 800 000 грн.

З п.А.5 договору позики та п.1 Договором застави №DNHSLKI04411/DZ (майнових прав на товар) від 05.11.2013 (т.3, а. с.34-36) вбачається, що зобов'язання Позичальника забезпечуються Договором застави (майнових прав на товар) № 10-1 від 23.10.2013, укладеним між Заставодавцем та ТОВ «Приват-Агроцентр» на придбання зернових в асортименті, а після отримання Заставодавцем товару - він стає предметом застави.

Водночас, сторонами справи не заперечується, що позивачем вказані кредитні кошти розміщені на депозитному рахунку і виплата відсотків за Депозитним договором №NDNH1-096-АН від 19.11.2013 на поточний розрахунковий рахунок Товариства 27.03.2014 становила 12 700 034,79 грн.

При цьому за період з 19.11.2013 по 31.12.2014 Товариством повернуто ПАТ КБ «ПриватБанк» всю суму кредитних коштів у сумі 300000000 грн., а господарську операцію з купівлі зернових у ТОВ «Приват-Агроцентр» за договором купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур №10-1 від 23.10.2013, укладеним між ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» (Покупець) та ТОВ «Приват-Агроцентр» (Продавець) (т.3, а. с.39-40), не здійснено.

Тобто кредитні кошти були депозитними у періоді з 19.11.2013 по 27.03.2014 з дати надходження коштів по дату їх повернення.

Так, різниця між сплаченими відсотками за кредит та доходу від депозиту складає 12 700 034,79 грн.-12 800 000 грн. = - 99 965,21 грн., тобто ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» отримано збиток за цією господарською операцією, що, за позицією відповідача, свідчить про те, що господарська операція з отримання кредитних коштів для придбання зерна та в подальшому сплата відсотків за їх користування є завідомо збитковою операцією, що не являється господарською діяльністю ст.142 ГК України, в якій термін «дохід» ототожнюється з прибутком.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, на передані за умовами договору кредиту №NDNH1-096-АН від 19.11.2013 кредитні кошти позивач набув право власності і розмістив на депозитному рахунку.

При цьому відповідачем не наведено норму чинного законодавства, яку б у даному випадку порушив позивач і контроль над якою здійснювався б органами ДФС, оскільки застосування наслідків використання позивачем кредитних коштів не за призначенням, визначеним у вищевказаних договорах кредиту та застави, укладених між суб'єктами господарювання, не є сферою діяльності органів ДФС.

Отже, наведені відповідачем доводи про здійснення позивачем операцій, що не узгоджуються з умовами кредитного договору, на думку колегії суддів, не свідчать про вчинення позивачем операцій, які не використовуються у власній господарській діяльності Товариства.

Також колегія суддів вважає безпідставними і доводи відповідача про не пов'язаність вказаних операцій з безпосередньою діяльністю страховика з огляду на те, що Товариством отримано збиток за такими операціями, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, господарською діяльністю є діяльність, яку самостійно, на власний ризик здійснює суб'єкт підприємницької діяльності, з метою отримання доходу. При цьому напрямок такої діяльності, її вид, обирає саме суб'єкт підприємницької діяльності на власний розсуд, але з обмеженням того, що така діяльність не повинна бути заборонена Законом.

При цьому положення Податкового кодексу України не містять застережень щодо необхідності формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації, а також не містять вимог щодо необхідності коригувати витрати у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною, нижчою собівартості.

Разом з тим, Податковий кодекс України не містить і застережень щодо відображення у податковій декларації з податку на прибуток від'ємного значення об'єкта оподаткування, про що свідчить положення абз.1 п.150.1 ст.150 ПК України.

За визначенням, наведеним у п.1 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

За визначенням п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п.п.14.1.56 п.14 ст.14 ПК України).

За приписами п.135.4 ст.135 ПК України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі під час зменшення зобов'язань.

Таким чином, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнають у розмірі договірної (контрактної) вартості. Винятками є товарообмінні (бартерні) операції, порядок визначення доходу від яких передбачено п.153.10 ст.153 ПК України.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, і продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, неможна розглядати як операцію, вчинену поза межами його господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про непов'язаність спірних операцій з господарською діяльністю позивача, а відтак і про право позивача на віднесення сплачених процентів за користування кредитом до складу витрат.

3) В акті перевірки від 02.10.2015 відповідач зазначив про порушення позивачем п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 ПК України, яке полягає у тому, що ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» неправомірно віднесло до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 06.3 «Фінансові витрати відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) нараховані та сплачені проценти на отримані кошти по Кредитному договору № КП461-Г від 20.03.2011, які у подальшому були перераховані на поточні депозити у зв'язку з тим, що перерахування грошових коштів не є господарська діяльність у розумінні норм Податкового кодексу України, а саме, що ці операції не пов'язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Сторонами у справі не заперечується і підтверджуються матеріалами справи обставини щодо укладення між ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» (Позичальник) та ПАТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор) кредитного договору № КП461-Г від 20.03.2011 на суму 32000000 грн., повернення яких забезпечується договором застави корпоративних прав (т.3, а. с.3-9).

Товариством надано Попередній договір купівлі-продажу нерухомості від 15.01.2013, згідно якого ТОВ «Приват Комплект» (Продавець) та ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» (Покупець) зобов'язались у майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі у м.Запоріжжі, майдан Інженерний, 1, яка має загальну площу 9196,9 кв. м (т.3, а. с.14, 15).

При цьому отримані від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти Товариство перерахувало на депозитні рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» (Договори про розміщення грошових коштів на поточному депозиті № 176680 від 11.02.2013, № 247177 від 14.02.2014, № 263301 від 25.04.2014) та на депозитний рахунок у ПАТ «А-Банк» (Договір №184124 про розміщення грошових коштів на поточному депозиті від 28.03.2013) (т.3, а. с.16-19, 20-24, 122, 124-127), а укладання між Товариством та ТОВ «Приват Комплект» договору купівлі-продажу нерухомого майна (у відповідності до вищевказаного Попереднього договору) не мало місця.

Також, як зазначено позивачем і не спростовано відповідачем, між сплаченими Товариством по кредиту процентах та отриманими ним процентах за депозитами є позитивна різниця, яка складає 445 193,83 грн. (т.1, а. с.11).

У відповідності до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Так, у податковому обліку ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» нараховані проценти по вищезазначеному кредитному договору включені до рядка 06.3 «Фінансові витрати відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

Посилання ж відповідача на те, що з огляду на відсутність угоди про купівлю-продаж нерухомого майна, витрати з відсотків, сплачених Товариством за користування кредитом, не пов'язані з господарською діяльністю позивача колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів вважає законодавчо не доведеним висновок відповідача про непов'язаність спірних операцій з господарською діяльністю позивача, а відтак і про право позивача на віднесення сплачених процентів за користування кредитом до складу витрат у відповідності до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України.

Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (п.п.3.1.3 акту перевірки)

В Акті перевірки від 02.10.2015 (п.п.3.1.3) зазначено:

- перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 встановлено його заниження у розмірі 533 258 грн.

- перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 13 718 362 грн.

При цьому зазначено, що завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 13 718 362 грн. мало місце в результаті порушень, які відображено у п.п.3.1.2 акту перевірки.

В свою чергу, як вбачається з вищевикладеного, зафіксовані у п.п.3.1.2 акту перевірки від 02.10.2015 порушення стосуються тих висновків податкового органу, що були предметом дослідження під час розгляду даної справи (відносно витрат за послуги з сертифікації і додаткових витрат по залізниці, а також відносно витрат з відсотків за кредитними угодами) і правомірність цих висновків не знайшла свого підтвердження.

Таким чином, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено суду наявність законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.10.2015 №0001602201 від про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 666 572,50 грн. та № 0001612201 від 21.10.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 13 718 362 грн.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі № 808/1130/16 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі № 808/1130/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко