Ухвала суду № 62847593, 08.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2016 рокусправа № 808/1568/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року

у справі №808/1568/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування рішень від 12 квітня 2016 року №0009651304 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок в розмірі 136,00 грн.; №0009641304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 9211,59 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25 березня 2016 року №Ф-0005151304 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 52737,70 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області, відповідно до пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 25 березня 2016 року №9/1304/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: неналежне ведення документації на підставі якої нараховується єдиний внесок за 2014 рік та 2015 рік при обліку отриманого доходу від підприємницької діяльності; пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік та 2015 рік у сумі 52737,70 грн.

На підставі акту перевірки від 25 березня 2016 року Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області прийнято рішення від 02 квітня 2016 року №0009651304 про застосування до позивача штрафу в розмірі 136,00 грн. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; рішення від 12 квітня 2016 року №0009641304, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 9211,59 грн. за порушення підприємцем вимог пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 березня 2016 року №Ф-0005151304 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 52737,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення від 02 квітня 2016 року №0009651304, від 12 квітня 2016 року №0009641304 та вимога від 25 березня 2016 року №Ф-0005151304 залишені без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

При цьому, частиною 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

В свою чергу, пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що при обчисленні бази нарахування єдиного внеску отриманий підприємцем дохід (прибуток) не підсумовується за весь рік та, відповідно, не ділиться на кількість календарних місяців, як здійснюється це для визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу при розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, а розраховується за кожен місяць окремо.

З матеріалів перевірки убачається, що стосовно отриманого позивачем у 2014 році чистого доходу спору між сторонами у справі не має. Так, в акті перевірки зазначено про те, що сума чистого доходу складає 147696,01 грн., що відповідає даним платника податків.

Як свідчать дані книги доходів і витрат підприємця за 2014 рік у звітному періоді позивач отримав оподатковуваний дохід помісячно в наступних розмірах: січень - 134187,96 грн., з яких 20706,00 грн. максимальна величина на яку нараховується єдиний соціальний внесок, у лютому-квітні 2014 року отриманий чистий дохід на який нараховується єдиний соціальний внесок склав 1218,00 грн., в травні-червні - 1223,37 грн., в липні - 1221,90, в серпні - 1305,80 грн., в вересні 1226,60, в жовтні-грудні по 1218,00 грн.

В свою чергу, застосований контролюючим органом порядок розрахунку суми єдиного внеску за звітний 2014 рік не відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, висновок контролюючого органу про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014 рік на 39378,22 грн. є безпідставним.

Щодо нарахування єдиного соціального внеску за 2015 рік, судом установлено, що в акті перевірки зазначено про заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується та з якого утримується єдиний внесок за 2015 рік у сумі 38500,06 грн., внаслідок чого занижено суму єдиного внеску, нарахованого на чистий дохід.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що згідно декларацій про доходи за 2015 рік валові витрати складають 4047114,83 грн. (без ПДВ). При перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам, касових чеків встановлено наявність задекларованих, документально не підтверджених валових витрат за 2015 рік у сумі 38500,06 грн.

Також, перевіркою визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності у 2015 році встановлено його заниження у сумі 38500,06 грн. внаслідок неправомірного формування валових витрат шляхом використання та списання автомобільних шин у сумі 38500,06 грн.

При цьому, в акті перевірки не наведено ані періоди, в яких задекларовані такі витрати, ані конкретний опис вказаного порушення, зокрема, в чому саме полягає неправомірність списання та використання автомобільних шин на суму 38500,06 грн. при тому, що у звітному 2015 році витрати на автомобільні шини склали 371824,34 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом при оформленні акту перевірки, порушено підпункт 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у зв'язку з чим неможливо перевірити доводи відповідача викладені в акті, оскільки не можливо встановити ані суть порушення, ані перелік доказів, які б це підтверджували чи навпаки спростовували.

За таких обставин, відповідачем не доведено факту та обставин завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 валових витрат за 2015 рік в розмірі 38500,06 грн., та відповідно заниження оподатковуваного доходу за вказаний період на цю ж суму.

Таким чином, при обрахунку сум єдиного внеску за 2015 рік, слід виходити з того, що сума чистого доходу платника склала 15264,17 грн., а саме: січень-квітень 2015 року - 1218,00 грн., травень - 1218,17 грн., червень-серпень 2015 року - 1218,00 грн., вересень - грудень 2015 року - 1380,00 грн.

При цьому, оскільки у 2015 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу установлений: з 1 січня 2015 року - 1218,00 грн., з 1 вересня - 1378,00 грн., то максимальна величина бази нарахування єдиного внеску з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становить 20706,00 грн. (1218,00 грн. х 17), а з 01 вересня 2015 року - 23426,00 грн. (1378,00 грн. х 17).

У 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 грн., з 1 вересня - 1378,00 грн., тому розмір мінімального страхового внеску для фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становить 422,65 грн. (1218,00 грн. х 34,7 %), з 01 вересня 2015 року - 478,17 грн. (1378,00 грн. х 34,7 %).

За даними платника сума нарахованого єдиного внеску з січня по серпень 2015 року включно щомісячно складала 422,65 грн., а з вересня 2015 по грудень 2015 року включно щомісячно по 478,86 грн., що підтверджується актом перевірки.

З вище наведеного убачається, що позивачем вірно обраховано суму єдиного внеску за 2015 рік.

Отже, висновок податкового органу про заниження суми нарахованого єдиного внеску з врахуванням максимальної величини за 2014-2015 роки у сумі 52737,70 грн., в тому числі за 2014 рік на 39378,22 грн. та за 2015 рік на 13359,48 грн. є необґрунтованим та таким, що спростовується фактичними обставинами справи.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виставлена Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25 березня 2016 року №Ф-0005151304 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесеного рішення від 12 квітня 2016 року №0009641304, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 відсотків суми донарахованого єдиного внеску в розмірі 9211,59 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Тобто, базою для нарахування штрафу є сума своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Оскільки судом встановлена необґрунтованість донарахування позивачу єдиного внеску, визначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 25 березня 2016 року №Ф-0005151304, то застосування штрафу за пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також є незаконним (за відсутності бази нарахування), у зв'язку з чим рішення від 12 квітня 2016 року №0009641304 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо застосування контролюючим органом штрафу в сумі 136,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з пунктом 5 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті перевірки зазначено про те, що перевіркою встановлено, що первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є трудові договори, табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, виписки банку із платіжними дорученнями, платіжні відомості, книга обліку доходів та витрат, накладні на придбання, касові чеки.

Тобто, вказане свідчить про те, що бухгалтерські документи, на підставі яких нараховується єдиний внесок, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складались та були надані до перевірки.

Крім того, в описовій частині акту не зазначено в чому полягає допущене позивачем неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, або посилання на відсутність якихось конкретних документів, чи їх невірне заповнення тощо. Тобто, зазначене твердження здійснено контролюючим органом без будь-якого обґрунтування в чому воно полягало та якими доказами підтверджується.

Таким чином, факт порушення платником частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неналежного ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок є недоведеним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим