Ухвала суду № 62847585, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 жовтня 2016 рокусправа № 804/2637/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська в якому просила визнати незаконним рішення відповідача про відмову у реєстрації її як незайнятої особи, викладеного у листі № 3659 від 22.10.2015 та зобов'язати Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська зареєструвати її як незайняту особу та надати статус безробітного.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 адміністративний позов було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статті 106 КАС України, зокрема, відсутності документу про сплату судового збору та не подання додатків до позовної заяви.

В мотивувальній частині вказаної ухвали судом зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано належних доказів які б підтверджували її скрутний матеріальний стан. При цьому, резолютивна частина ухвали не містить вирішення вказаного клопотання позивача.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 21.06. 2016 подано до суду адміністративний позов з додатками у двох екземплярах та клопотання про відстрочення оплати судового збору.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвалою суду від 13 травня 2016 року було відмовлено у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору, що було обґрунтовано незадовільним матеріальним становищем, а на підтвердження інших обставин, що свідчать про незадовільний матеріальний стан позивач доказів не надав. За таких обставин суд дійшов висновку, що у зазначений строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме не надав документ, що підтверджує факт сплати судового збору в розмірі, визначеному чинним законодавством України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовувалось клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі, позивачем було надано до суду першої інстанції належні письмові докази на підтвердження відсутності можливості сплати судового збору на час подання позову. Проте судом не надано оцінки доводам та доказам наданих позивачем та взагалі не розглянуто клопотання по суті. При цьому, судом не розглянуто і заявлене позивачем клопотання про продовження терміну для виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху для усунення недоліків, у разі визнання судом відсутності можливості відстрочення позивачеві сплати судового збору, яке було обґрунтовано необхідність отримання додаткових доказів матеріального становища позивача, які з незалежних від неї причин стало неможливим подати у термін встановлений судом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зроблено висновок, що ухвалою суду від 13 травня 2016 року було відмовлено у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору, що було обґрунтовано незадовільним матеріальним становищем, а на підтвердження інших обставин, що свідчать про незадовільний матеріальний стан позивач доказів не надав. За таких обставин суд дійшов висновку, що у зазначений строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме не надав документ, що підтверджує факт сплати судового збору в розмірі, визначеному чинним законодавством України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, позивачем на виконання ухвали суду про залишення позову без руху було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що через відсутність роботи позивач не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, також у зв'язку з незаконним звільненням та незаконною відмовою у реєстрації як незайнятої особи є боржником банківської установи; на обліку у державній службі зайнятості не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує.

Також позивач посилалась на те, що на підставі судового рішення ухваленого на її користь, визнано таким, що підлягає негайному виконанню виплата заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, отже після негайного виконання вказаного рішення у найближчий час позивач зможе оплатити судовий збір. Також вказувала на неможливість вчасно отримати довідку з податкового органу про відсутність доходів та заявлено клопотання про витребування судом такої довідки за необхідності.

У вказаному клопотанні позивачем також викладено прохання у разі відсутності у суду впевненості у відсутності у позивача доходів, продовжити термін встановлений судом на виконання ухвали від 13.05.2016 у зв'язку з учбовим процесом у м. Києві з 13 по 25 червня 2016 року, докази на підтвердження чого будуть надані додаткового.

В прохальній частині вказаного клопотання позивачем викладено клопотання, зокрема, про відстрочення оплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі; про продовження терміну виконання ухвали від 13.05.2016 на один місяць. ( а. с. 24-26)

До вказаного клопотання позивачем надано письмові докази: копія вступної резолютивної частини постанова суду від 28.04.2016; копія довідки центру зайнятості; копія кредитного договору; копія листа установи банку. ( а.с. 26-31)

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про повернення позову з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, не навів жодних мотивів неприйняття доводів та доказів наданих позивачем в обґрунтування заявленого клопотання, судом не надано їм жодної оцінки.

Посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на те, що ухвалою суду від 13 травня 2016 року вже було відмовлено у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було обґрунтовано незадовільним матеріальним становищем, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки, по перше, мотивувальна частина ухвали від 13.05.2015 не містить наведення мотивів, з яких суд виходив, при ухваленні рішення та відсутня будь-яка оцінка доводам та доказам наданих позивачем. При цьому, резолютивна частина ухвали не містить вирішення вказаного клопотання позивача.

По друге, при зверненні до суду з позовом позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, що відображено і у мотивувальній частині ухвали від 13.05.2016 про залишення позову без руху, проте у клопотанні поданому на виконання ухвали суду від 13.05.2016, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, що по суті є іншим клопотанням, яке підлягає окремому вирішенню.

Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали суду від 24 червня 2016 року судом першої інстанції фактично не вирішено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та клопотання про продовження терміну на виконання ухвали суду від 13.05.2016 про залишення позову без руху.

З огляду на викладене, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 199, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини 2 статті 211 КАС України, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко