Постанова № 62847483, 16.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р.Справа № 926/3650/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді:Данко Л.С.,

Суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол», б/н від 31.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5213/16 від 07.11.2016 р.),

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року

про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 926/3650/16 (суддя Паскарь А.Д.),

порушеній за позовом

Позивача: Чернівецької обласної ради, м. Чернівці,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол», с. Берегомет, Кіцманського району, Чернівецької області,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство «Центр комунального майна», м. Чернівці,

Про звільнення орендованого майна шляхом передачі балансоутримувачу, як уповноваженому представнику за актом приймання-передачі та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю б/н від 15.08.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю № 01-11/08-6 від 11.01.2016 р.;

від третьої особи: не прибув;

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України, представникам сторін розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2016 року, справу № 926/3650/16 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Кузь В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол», б/н від 31.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5213/16 від 07.11.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.11.2016 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулося 16.11.2016 р., представник апелянта/відповідача - прибув, доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав зазначених у апеляційній скарзі, зокрема, зазначив, що спірне майно перебуває в іншому стані ніж те, яке було передано за договором, крім того, скаржником було виготовлено технічну документацію та отримано декларацію на початок реконструкції спірного майна. Також апелянт зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята з урахуванням позиції позивача, однак, позицію та заперечення апелянта/відповідача до уваги взятою не було, відповідно до наведеного представник апелянта просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року про задоволення клопотання про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання.

Представник позивача в судове засідання - прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали від 08.11.20116 р. подав: лист № 01.11./1012 від 15.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8252/16 від 16.11.2016 р.) з додатками: копією витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Чернівецької обласної ради; Відзив на апеляційну скаргу № 01-11/15-1009 від 14.11.2016 р., надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол» залишити без задоволення, ухвалу місцевого суду - без змін.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - повноважного представника у судове засідання не направила, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали від 08.11.20116 р., подано лист № 104 від 15.11.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8251/16 від 16.11.2016 р.) з додатками: копією витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ОКП «Центр комунального майна» та Відзив на апеляційну скаргу № 103 від 14.11.2016 р. У відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жентол» у задоволенні апеляційної скарги.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол», б/н від 31.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5213/16 від 07.11.2016 р.) до провадження та розгляд справи призначено на 16.11.2016 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 16.11.2016 р., представник третьої особи - не прибув.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/3650/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника третьої особи, який був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, надіслав Відзив на апеляційну скаргу № 103 від 14.11.2016 р., втяг з ЄДРПОУ, (а.с. 75, 76-78, 79-80, 81-82).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали оскарження подані відповідно до частини третьої ст. 106 ГПК України (матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 р. по справі № 926/3650/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол») та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 р. у справі № 926/3650/16 (суддя Паскарь А.Д.) клопотання позивача задоволено, ухвалено заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жентол» (код 31595484) здійснювати будь-які дії направлені на будівництво або реконструкцію нерухомого майна автозаправної станції, яка складається з трьох блок пунктів (автозаправні колонки І), розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 (пункт 1-ий та 2-ий резолютивної частини ухвали) (матеріали оскарження, а. с. 10/зворот).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 27.10.2016 р. у даній справі, Апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Жентол») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року про задоволення клопотання про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи та при винесенні оскаржуваної ухвали суду було допущено порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали суду першої інстанції, що підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевим господарським судом ухвалюючи оскаржувану ухвалу помилково прийшов до висновку, що відповідач/апелянт умисно створює перешкоди в передачі орендованого майна, а здійснення будівельних робіт ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову чи майно може бути знищене або знецінено.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки, взявши до уваги тільки ті обставини, що Чернівецька обласна рада звернулась з позовом до ТзОВ «Жентол» про зобовязання звільнити орендоване майно, а саме автозаправну станцію, яка складається з трьох блок пунктів (автозаправні колонки 1) за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 та передати балансоутримувачу, як уповноваженому представнику по акту приймання-передачі обґрунтовуючи свої позовні вимоги тільки тим, що 30.09.2016 р. сплив термін дії договору оренди від 15 жовтня 2008 року, що є підставою для його припинення.

Вищенаведене на думку апелянта спростовується тим, що згідно п. 1.3. договору оренди № 10/08 від 15.10.2008 р. майно було передано саме для реконструкції та розміщення автозаправної станції, про що в подальшому апелянтом було замовлено та виготовлено проектну документацію на реконструкцію існуючої АЗС та отримано дозвіл на початок будівельних робіт. Крім того, в подальшому на користь скаржника позивачем було прийнято ряд рішень, якими надано дозвіл на реконструкцію спірного орендованого майна та затвердження незалежної оцінки вартості спірного приміщення, яке в подальшому було запропоновано приватизувати спірний обєкт шляхом викупу, про що було надіслано скаржнику проект договору купівлі-продажу спірного майна.

Апелянт також в апеляційній скарзі покликається на те, що в місцевому господарському суді існує окремий спір щодо укладення договору купівлі-продажу, яким було придбано спірне майно, та покликається на норми закону, щодо укладення та виконання договорів та на практику європейського суду з прав людини, щодо правочинів, в яких випадках може бути позбавлено право на майно, а саме тоді коли таке майно має інтерес суспільства.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що реконструкція спірного приміщення була розпочата під час дії договору оренди № 10/08 від 15.10.2008 р., а договорі оренди був припинений не у звзяку із його закінченням строку, а у звязку з приватизацією спірного майна шляхом викупу.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт вважає, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд не викликав апелянта/відповідача для дачі своїх доводів та заперечень, чим позбавив останнього на захист своїх прав та обовязків.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів оскарження, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву Чернівецької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство «Центр комунального майна», про звільнення орендованого майна шляхом передачі балансоутримувачу, як уповноваженому представнику за актом приймання-передачі та стягнення судових витрат (матеріали оскарження, а. с. 2) та розгляд справи призначено на 10.11.2016 р.

Також, одночасно, із поданням позовної заяви до місцевого суду, позивачем було подано клопотання про забезпечення позову № 01-11/11-951 від 26.10.2016 р. (вх. № 3651 від 26.10.2016 р.), яке місцевим господарським судом задоволено (матеріали оскарження, а. с. 10/зворот, 11-13).

З оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, місцевим судом було взято до уваги те, відповідач/апелянт умисно створює перешкоди в передачі орендованого майна, а здійснення будівельних робіт ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову чи майно може бути знищено або знецінено. Проведення будівництва відповідачем на місці розміщення орендованого майна за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці без належних правових підстав, позивач підтверджує Актами складеними представниками орендодавця та балансоутримувача від 04.10.2016 р., 05.10.2016 р., 06.10.2016 р., 07.10.2016 р., 10.10.2016 р., 11.10.2016 р., 18.10.2016 р., 19.10.2016 р., що не заперечувалося представником апелянта у судовому засіданні.

Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянула та дослідила наявні в матеріалах оскарження документи, зібрані судом, оцінила їх в сукупності, погоджується з таким висновком місцевого суду та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження, 15 жовтня 2008 року між Чернівецькою обласною радою (Орендодавець за договором, Позивач у справі) та Приватним підприємством «ЖенНафта» правонаступником якого є ТзОВ «Жентол» (Орендар за договором, Відповідач у справі) було укладено договір оренди № 10/08 (надалі - Договір) (матеріали оскарження, а. с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду автозаправну станцію, яка складається з трьох блок пунктів (надалі майно), розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, що є на балансі обласного комунального підприємства «Інватранс», вартість якого визначена згідно Звіту про оцінку майна і становить 52258,00 грн.

Згідно п.1.2. Договору, даний договір укладався строком на 2 роки 364 дні - з 15 жовтня 2008 р. до 13 жовтня 2011 р. включно. Однак, відповідно до п. 6.4 Договору він, неодноразово, продовжувався сторонами, а саме: Додатковою угодою від 10.06.2011 р. до 12.10.2013 р. включно (матеріали оскарження, а. с. 17), Додатковою угодою від 11 жовтня 2013 р. до 12.10.2014 р. (матеріали оскарження, а. с. 20), Додатковою угодою від 10.10.2014 р. до 12.10.2015 р. (матеріали оскарження, а. с. 22), Додатковою угодою від 05.10.2015 р. до 30.12.2015 р. (матеріали оскарження, а. с. 23), Додатковою угодою від 29.12.2015 р. до 30.03.2016 р. (матеріали оскарження, а. с. 24) та Додатковою угодою від 29 березня 2016 року термін дії договору встановлено до 30.09.2016 року (матеріали оскарження, а. с. 25).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що майно передавалось в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.

Згідно п.10.4. Договору, ч.2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів оскарження також вбачається, що Орендодавець листами від 29.08.2016р. № 01-14/39-741, від 11.10.2016 р. № 01-14/39-893 та листом балансоутримувачу орендованого майна ОКП «Центр комунального майна» від 30.09.2016р. № 82, повідомляв Орендаря та Балансоутримувача про припинення Договору оренди нерухомого майна з додатками до нього та про неможливість його подальшого продовження, попереджав, що після закінчення дії договору оренди, орендні правовідносини з орендарем продовжуватись не будуть, і вимагав звільнити орендоване майно та здати його балансоутримувачу за актом приймання-передачі (матеріали оскарження, а.с. 26, 28, 30), докази надсилання вказаних вище вимог позивача по-пошті підтверджується описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками (матеріали оскарження, а.с. 27, 29).

Однак, станом на дату звернення позивача до суду із позовом ТзОВ «Жентол» орендоване майно не звільнив, що представником скаржника у судовому засіданні не заперечується.

Не зважаючи на те, що Договір оренди 30.09.2016 р. припинив свою дію, орендар, ТзОВ «Жентол» не звільнив орендоване майно, та проводить будівельні роботи, що підтверджується Актами представників орендодавця та балансоутримувача майна від 04.10.2016 р., 05.10.2016 р., 06.10.2016 р., 07.10.2016 р., 10.10.2016 р., 11.10.2016 р., 18.10.2016 р., 19.10.2016 р. (матеріали оскарження, а. с. 31-38), та не заперечувалося представником апелянта у судовому засіданні.

Як пояснив представник апелянта у судовому засіданні, ТзОВ «Жентол», 02.09.2016 р. повідомило позивача про намір приватизувати вказаний обєкт шляхом викупу та, 02.09.2016 р. направив на адресу Чернівецької обласної ради проекти договору купівлі-продажу підписані зі сторони ТзОВ «Жентол», після отримання якого, Чернівецька обласна рада, не надала відповіді чи протоколу розбіжностей до цього проекту договору, тому вважає, що договір купівлі-продажу майна, яке було в оренді ТзОВ «Жентол», згідно договору оренди від 15 жовтня 2008 року є укладеним, стверджує, що має право мирно володіти своїм майном, покликаючись на аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції з прав людини, в т.ч. проводити будівельні роботи.

Відповідно до вищенаведеного, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що відповідач по справі ТзОВ «Жентол» проводить будівництво на місці розміщення орендованого майна за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці, без належних правових підстав, чим порушуються права орендаря, оскільки, як вбачається з матеріалів оскарження, спірне майно належить на праві власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області на будівлі в цілому, що знаходяться в оперативному управлінні Чернівецької обласної ради, форма власності: спільна комунальна, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 433129 від 29.06.2006/ виконавчий комітет Чернівецької міської ради на підставі рішення № 119/3 від 13.06.2006 р., що підтверджується витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації (матеріали оскарження, а.с. 40).

Відповідно до наведеного вбачається, що покликання апелянта, на п.1.3. Договору оренди № 10/08 від 15.10.2008 р., що майно було передано саме: для реконструкції та розміщення автозаправної станції, про що в подальшому апелянтом було замовлено та виготовлено проектну документацію на реконструкцію існуючої АЗС та отримано дозвіл на початок будівельних робіт, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки дозвіл на реконструкцію, проведення інших робіт з орендованим майном, а також укладання договору купівлі-продажу цього майна, є похідним від договору оренди.

У п.п. 1, 3, 5, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011р. № 16 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що вчинене судом забезпечення позову, в свою чергу, також захищає майнові інтереси самого апелянта, оскільки останній на місці вказаного обєкта оренди розпочав будівельні роботи, тим більше, що з приводу укладення договору купівлі-продажу між сторонами існує спір, так як Господарським судом Чернівецької області 27.09.2016 р. було порушено провадження у справі № 926/3042/16, за позовом ТзОВ «Жентол» до Чернівецької обласної ради про визнання договору купівлі-продажу укладеним, що підтверджується ухвалою про порушення провадження у справі № 926/3042/16 (матеріали оскарження, а.с. 73) та, 18.10.2016 р. зазначена справа була скерована за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Рішення по справі № 926/3042/16 ще не прийнято, як і не прийнято рішення у даній справі № 926/3650/16.

Статтею 66 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах оскарження є свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.06.2006 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (матеріали оскарження, а. с. 39-40) з якого вбачається, що автозаправна станція, яка складається з трьох блок пунктів (автозаправні колонки І) є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в оперативному управлінні Чернівецької обласної ради.

Відповідно до вищенаведеного вбачається, що обраний місцевим господарським судом захід забезпечення позову не має наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання тобто ТОВ «Жентол», а зазначений вид забезпечення позову запобігає порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади сіл, селищ міст Чернівецької області як власника майна, та крім того є мірою тимчасовою, у зв'язку із чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалюючи рішення про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Жентол» (код 31595484) здійснювати будь-які дії направлені на будівництво або реконструкцію нерухомого майна автозаправної станції, яка складається з трьох блок пунктів (автозаправні колонки І), розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична,2.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами оскарження.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 р. про забезпечення позову по справі № 926/3650/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27 жовтня 2016 року про забезпечення позову у справі № 926/3650/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали оскарження повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Кузь В.Л.

16.11.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 18.11.2016 р.