Постанова № 62847412, 16.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.11.2016 року справа №905/533/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий: судді За участі представників сторін: від апелянта (відповідача): від позивача:Мартюхіна Н.О. Сгара Е.В., Агапов О.Л. ОСОБА_4 - за довіреністю б/н від 24.10.2016р.; Прокурор Хряк О.О. - за посвідченням №028256 від 15.08.2014р.; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід13 жовтня 2015 рокуу справі№ 905/533/15 (головуючий суддя Сковородіна О.М., судді: Колесник Р.М., Бокова Ю.В.) за позовомПрокурора м. Краматорська Донецької області, в інтересах держави, в особі - Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Краматорськ Донецької області прозобов'язання припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) та звільнити її від малої архітектурної форми ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року до господарського суду Донецької області звернувся прокурор м. Краматорська Донецької області в інтересах держави, в особі - Краматорської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) загальною площею 30 кв.м. в АДРЕСА_1 та звільнити її від малої архітектурної форми.

До початку розгляду справи по суті від прокурора м. Краматорська Донецької області надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просив суд:

- визнати недійсним Договір особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.11.2010 року, укладений між Краматорською міською радою від імені Територіальної громади м. Краматорська Донецької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0030 га шляхом знесення малої архітектурної форми площею 27,6 кв.м.

Вказана заява була прийнята господарським судом Донецької області до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15:

- визнано недійсним договір особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми №б/н від 17.11.2010 року укладений між Краматорською міською радою від імені Територіальної громади м. Краматорська, Донецької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- позов прокурора м. Краматорська Донецької області, в інтересах держави Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) та звільнення її від малої архітектурної форми задоволено;

- зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) 30 кв.м. в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку від малої архітектурної форми;

- вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених прокурором вимог, з урахуванням зміни підстав позову.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5) не погодився із рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№12/09 від 12.09.16р.), в якій просить поновити процесуальний строк, встановлений на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15 та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах держави, в особі - Краматорської міської ради до ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) та звільнення її від малої архітектурної форми у повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та неврахування судом першої інстанції фактичних обставин.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу правочину, - договору особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року, - як фактичне оформлення відносин оренди земельної ділянки.

Так, апелянт вказує, що необхідність встановлення такого сервітуту визначена п. 12 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (який діяв на той час), оскільки Краматорська міська рада погоджує та надає дозволи на розташування малих архітектурних форм на певний строк. Тобто, сторони мали врегулювати такі відносини, у зв?язку із розташуванням павільйону відповідача на земельній ділянці, що належить Краматорській міській раді на строк до 17.11.2013 року саме шляхом укладання платного строкового особистого сервітуту.

Апелянт вважає неправомірним висновок суду першої інстанції стосовно закінчення дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми, оскільки рішенням Краматорської міської ради від 12.05.2010 року №36/V-59, яким надано відповідачеві дозвіл, не визначений такий строк.

Також, апелянт посилається на те, що неможливо розглядати спірний сервітут як договір оренди землі, оскільки:

- відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки в оренду;

- відсутні істотні умови договору оренди землі визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі";

- в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про передачу відповідачеві земельної ділянки чи будь-якого іншого майна, зокрема відсутній акт приймання-передачі ділянки, докази реєстрації права сервітуту тощо. Зазначене, на думку ФОП ОСОБА_5 унеможливлює застосування реституції у вигляді повернення земельної ділянки та як наслідок визнанням недійсним договору сервітуту.

Апелянт вказує на те, що примушення демонтувати торгівельний павільйон, який є його власністю та встановлений на законних підставах, є прямим втручанням в господарську діяльність.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016 року сформовано колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у наступному складі: судді Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), Малашкевич С.А., Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року відновлено ФОП ОСОБА_5 пропущений строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначенням її розгляду на 26.10.2016 року о 12 год. 20 хв.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1452 від 25.10.2016 року, у зв'язку з відпусткою суддів членів колегії Будко Н.В. та Малашкевича С.А. через перебування останніх у відпустці на дату слухання справи було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/533/15.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.10..2016 року замінено відсутніх членів колегії та визначено новий склад суду для розгляду справи №905/533/15: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Сгара Е.В., Агапов О.Л.

25.10.2016 року через канцелярію суду від представника ФОП ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення справи в якому заявник посилався на зайнятість у іншому судовому процесі Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.11.2016 року о 12 год. 00 хв.

02.11.2016 року через канцелярію суду від Керівника рокуратури м. Краматорська Донецької області, в інтересах держави, в особі - Краматорської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вих.№(09-88)9817вих-16) в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні, призначеному на 16.11.2016 року, наполягав на доводах викладених в апеляційній скарзі, заперечив проти доводів прокурора викладених у відзиві прокурора, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15 та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

У судовому засіданні, призначеному на 16.11.2016 року, прокурор заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзв, просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15 без змін.

Представник Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області у судове засідання, призначене на 16.11.2016 року, попри належне повідомлення не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки суд не повідомив, про місце, час і день розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Враховуючи не визнання явки представника Краматорської міської ради у судове засідання обов'язковою та достатність доказів для розгляду справи колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги прокурора міста Краматорськ Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради про визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми №б/н від 17.11.2010 року укладеного між Краматорською міською радою від імені Територіальної громади м. Краматорська та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) 30 кв.м. в АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку від малої архітектурної форми.

З матеріалів справи вбачається, що між Краматорською міською радою (власником за договором) та відповідачем (сервітуарієм за договором) 17.10.2010 року був підписаний договір особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми б/н, з додатком схемою генплана (надалі - Договір).

Відповідно до змісту п. 1.1 Договору, предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно відповідачу на територію (об'єкт благоустрою) в місті Краматорську, на якій буде розміщуватися та використовуватися для провадження підприємницької діяльності мала архітектурна форма площею 30,00 кв.м.

Згідно з п. 1.2 Договору, об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_1, площею 30,00 кв.м., розташування та межі якої зазначено у додатку до цього договору схемі генплану 1:500.

Особистий строковий сервітут встановлено відповідачу на умовах, зазначених у цьому

договорі (п. 1.3 Договору).

В п. 1.4 Договору визначено, що даним договором, окрім території (об'єкта благоустрою), на яку відповідачу встановлено особистий строковий сервітут, за малою архітектурною формою відповідача закріплюється територія для благоустрою (підтримання в санітарному стані) площею 28,00 кв.м., межі якої також зазначено у Додатку №1 до цього договору. Плата за закріплену за відповідачем територію для благоустрою (підтримання в санітарному стані) не справляється. Витрати на утримання в санітарному стані закріпленою за малою архітектурною формою відповідача території здійснюється за рахунок відповідача.

Також, в п. 1.5 Договору сторони зазначили, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що строк дії договору становить 3 (три) роки з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

В пункті 2.3 Договору зазначено, що після закінчення строку дії договору відповідач має право на укладення на новий строк нового договору особистого строкового сервітуту у разі ухвалення позивачем відповідного рішення щодо розміщення (продовження розміщення) відповідачем малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.

В п. 4.3.2 Договору, відповідач має право після закінчення строку дії договору звернутися до Краматорської міської ради з клопотанням щодо укладення відповідного договору на новий строк. Сервітуарій, який протягом строку дії договору не допускав порушення його умов, в тому числі по оплаті, має по відношенню до інших осіб пріоритетне право після закінчення строку дії цього договору на укладення з ним нового договору.

Відповідно до умов п. 4.4.6 Договору після закінчення строку дії договору, якщо не буде прийняте рішення про продовження дозволу на розташування малої архітектурної форми "Сервітуарія" на новий строк або його дострокове розірвання, "Сервітуарій" повинен припинити користування територією (об'єктом благоустрою) для здійснення підприємницької діяльності та звільнити її від малої архітектурної форми.

Між тим, Краматорська міська рада листом (вих.№01.01-29/5256 від 25.11.2013р.) повідомила відповідача про те, що відповідно до п. 4.4.6 Договору він зобов'язаний припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) в АДРЕСА_1 та звільнити її від малої архітектурної форми.

Листом (вих.№01.01-29/5256 від 25.11.2013р.) Краматорська міська рада повідомила відповідача про закінчення строку дії договору особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року та просила звільнити територію від малої архітектурної форми, відповідно до п. 4.4.6 Договору особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року.

28.05.2015 року старшим слідчим СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції Тарасовим Н.Ю. був проведений огляд місця події, про що складено протокол. У результаті проведеного огляду було встановлено, що на території по АДРЕСА_1 розташований кіоск з надання послуг з реалізації продовольчої групи товарів, який працює. Під час огляду проводилась звірка зі схемою генплану міста та плану прив'язки малих архітектурних форм. Площа та місце розташування малої архітектурної форми (кіоску) повністю відповідає умовам договору особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.11.2010 року, підписаного між позивачем та відповідачем, та схемі розташування тимчасової споруди.

Даний огляд місця події за поясненням прокурора проведений в межах здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні №4201405039000112, порушеного за фактом вчинення службової недбалості посадовими особами управління охорони навколишнього середовища та управління земельних ресурсів Краматорської міської ради.

Посилаючись на недійсність договору особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми №б/н від 17.11.2010 року укладеного між Краматорською міською радою від імені Територіальної громади м. Краматорська та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, - договір оренди землі, на відсутність у оспорюваного договору ознак користування чужим майном (сервітуту), обґрунтовуючи, що відповідач продовжує безпідставно користуватися територією (об'єктом благоустрою) за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності шляхом розміщення на ньому малої архітектурної форми - кіоску для надання послуг з реалізації продовольчої групи товарів - після збігу 3-річного строку, передбаченого в оспорюваному договорі та у відповідному дозволі ради, прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням змінених підстав повозних вимог) в інтересах Краматорської міської ради про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 припинити користування територією (об'єктом благоустрою) загальною площею 30,00 кв.м. у АДРЕСА_1 та звільнити її від малої архітектурної форми.

В обґрунтування позову прокурор послався як на удаваність спірного правочину, так і на невідповідність даного договору нормам, які регулюють порядок передачі земельної ділянки в оренду та встановлення сервітуту. Обгрунтовуючи удаваність спірного договору, прокурор вказує на те, що він має ознаки договору оренди землі - а саме платне використання земельної ділянки, розмір орендної плати прив?язаний до грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки, не містить наявних ознак сервітуту, які визначені главою 32 Цивільного кодексу України.

Оскільки, на думку прокурора, оформивши спірний договір про встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності, сторони насправді вчинили правочин оренди земельної ділянки, який укладений також без дотримання встановленої законом процедури та підстав, у відповідності до наслідків визначених статтею 216 Цивільного кодексу України, спірна земельна ділянка підлягає звільненню від малої архітектурної форми, що належить відповідачеві. Крім того, прокурор послався й на обставини спливу строк дії договору та відсутність рішення ради про надання дозволу на розміщення на спірній території малої архітектурної форми про подальше користування зазначеною територією.

Місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора, визнав їх обґрунтованими і за даними підставами задовольнив позов.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні такими що відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, тому рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступних підстав.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У відповідності до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; також розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст за пунктом "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України.

За статтею 116 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону;статтею 122 цього Кодексу визначено порядок надання земельних ділянок у користування після виокремлення зазначеної земельної ділянки в натурі та з передачею землекористувачу права користування як складової права власності.

Натомість сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою, без зміни речових прав власника щодо самої речі.

Так, за змістом статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими та здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Згідно частиною 1 статті 100 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 100 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні вимоги визначені і у статті 402 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо, у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

У даному випадку земельна ділянка надавалась ФОП ОСОБА_5 не як суміжному землекористувачу для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, а для розміщення тимчасової споруди з метою здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу фактично було надано в користування земельну ділянку ("територія" згідно договору) поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки. Апелянт не спростував такий висновок суду першої інстанції, будь-яких рішень Краматорської міської ради про надання спірної земельної ділянки в користування, надання прав сервітуарія відповідачу, апелянтом також не надано та матеріали справи не містять.

Матеріалами справи не підтверджено, що здійснення підприємницької діяльності відповідачем шляхом розміщення тимчасової споруди не могло бути задоволено іншим способом, ніж розміщення її на спірній земельній ділянці, як цього вимагають наведені приписи ст. 401 Цивільного кодексу України. Апелянт цих обставин в обгрунтування дійсної наявності відносин сервітуту, у встановленому порядку також не довів.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

При тлумаченні змісту правочину необхідно брати до уваги цілий ряд обставин, які дали б змогу визначити справжню волю осіб, які вчинили правочин, його мету та сферу відносин, які сторони мали намір врегулювати.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 визначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.11 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Так, відповідно до Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З обставин справи вбачається, що оформивши 17.11.2010 року договір б/н встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми, ФОП ОСОБА_5 та Краматорська міська рада, фактично, уклали договір оренди земельної ділянки, оскільки на час укладання цього договору ст. 99 Земельного кодексу України не передбачала такого виду права земельного сервітуту, як "право на розміщення малих архітектурних форм", який був доповнений пунктом "в" статті 99 в редакції Закону №191-VIII від 12.02.2015 року.

Положеннями статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Проте, уклавши з відповідачем договір встановлення особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року б/н, Краматорська міська рада фактично надала ділянку у користування на умовах оренди.

Положеннями частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі статей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас, суд першої інстанції дослідивши умови договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 17.11.2010 року, дійшов висновку, що у даному випадку сторони договором встановлення особистого строкового сервітуту оформили відносини оренди земельної ділянки, з цих підстав зазначив про відсутність істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає за необхідне підтримати такий висновок місцевого господарського суду та виходить з наступних підстав:

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди земельної ділянки орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк за плату.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки доказів здійснення державної реєстрації договору особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року матеріали справи не містять, то колегія суддів вважає, що факт державної реєстрації договору є непідтвердженим, а відтак є недоведеним факт, що договір є вчиненим (укладеним) і що строк його дії почався з 17.11.2010 року і закінчився 17.11.2013 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що правочин укладений між Краматорською міською радою та ФОП ОСОБА_5, є за своєю природою договором оренди земельної ділянки, в якому відсутні істотні умови.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про наявність правових підстав для визнання договору встановлення особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року б/н недійсним.

Враховуючи, що договір встановлення особистого строкового сервітуту від 17.11.2010 року б/н є недійсним, тобто відповідач займає спірну земельну ділянку безпідставно, то позовні вимоги про зобов'язання припинити користуватися територією (об'єктом благоустрою) та звільнення її від малої архітектурної форми є такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія також зазначає, що прокурором надано документальні докази того, що дана земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді м. Краматорська. Зокрема, в матеріалах справи наявний лист Управління Держземагенства у м. Краматорську Донецької області від 30.03.2015 року №03-30/1014 з додатком щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок комерційного використання, до переліку яких входить й спірна земельна ділянка, яка використовується відповідачем.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом Донецької області при прийнятті оскаржуваного рішення від 13.10.2015 року у справі №905/533/15, у повному обсязі досліджено обставини, які мають значення для справи, а тому вказане рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2015 року у справі №905/533/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Е.В. Сгара

О.Л. Агапов