Постанова № 62847390, 16.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року Справа № 904/7470/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін

від третьої особи-2 :ОСОБА_1, представник, дов. № 09-32/615 від 26.10.2015р.

ОСОБА_2, представник, дов. № 09-32/309 від 29.05.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПрАТ "АВК", на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. у справі № 904/7470/15

за позовом приватного акціонерного товариства "АВК", м. Маріуполь, Донецька область

до публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: A.V.K. CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED, CYPRUS (АВК Конфекшнарі ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, КІПР)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ", м. Київ

про визнання договору укладеним та про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2016р. справу № 904/7470/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С. Г., суддів Дмитренко Г. К., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 16.11.2016р. даною колегією суддів справу № 904/7470/15 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. ( суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "АВК" на користь публічного акціонерного товариства "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." М. ДНІПРОПЕТРОВСЬК" 12 683,52 грн. - судових витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.Рішення суду мотивовано тим що, оскільки майно, що є предметом договору знаходиться у заставі у третьої особи-2 і остання згоди на відчуження майна не давала то позовні вимоги в частині визнання договору укладеним задоволенню не підлягають. Також суд зазначив, що так як сторони Попереднього договору домовилися про нотаріальне посвідчення основного договору, такий договір не може бути визнаний укладеним в судовому порядку, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що положення частини другої статті 635 Цивільного кодексу України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями Цивільного кодексу України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути передана в майбутньому за договором про передачу відступного.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 15.09.2016р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили Договір про передачу відступного - рухомого майна між ПАТ «КФ «А.В.К.» м.Дніпропетровськ» та ПрАТ «АВК» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов частково задовольнити. В іншій частині залишити рішення без змін.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що матеріалами справи підтверджується і відповідачем визнається заборгованість перед позивачем станом на 31.07.2015р. в сумі 49 589 433, 64 грн. З метою погашення заборгованості сторони погодилися укласти договір про передачу відповідачем позивачу відступного - рухомого майна загальною балансовою вартістю 62 729 601,55 грн., у зв?язку з чим 07.08.2015рю. уклали попередній договір. Проект основного договору був додатком до попереднього договору. Оскільки сторони погодили нотаріальне посвідчення договору і відповідач ухиляється від явки до нотаріуса, то вимога позивача про визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили договору про передачу відступного рухомого майна між ПАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» та ПрАТ «АВК» не суперечить визначеним способам захисту, передбаченим ч.1 ст.16 ЦК України в судом безпідставно відмовлено в її задоволенні.

Скаржник не погоджується із висновками суду про те, що рухоме майно стосовно якого виник спір є заставним майном, переданим відповідачем в заставу ПАТ «ПромінвестБанк». В заставу банку було передано лише частину рухомого майна, проте, яке майно є обтяженим заставою, а яке ні - судом не зясовано. Більш того, частина рухомого майна, зазначеного в балансовій довідці відповідача станом на 30.06.2015р. має балансову вартість 0 грн. та є списаною і не існує в натурі.

Висновок експерта у справі № 904/7470/15 не містить обґрунтованих відповідей на перше та третє запитання, які були поставлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015р. що робить неможливим розцінювати його як доказ, який містить інформацію про обставини справи. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, що призвело до неповного зясування обставин справи.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представники в судовому засіданні вказали, що рухоме майно, щодо якого виник спір, надано було відповідачем в заставу банку за договорами застави №20-2582/3-1 від 28.09.2011р., з наступними змінами, та № 20-0593/3-1 від 24.04.2015р. Пунктом 4.1.3. Договорів було заборонено заставодавцю відчужувати майно, передавати в заставу, обтяжувати іншими зобов??язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди банку. Тому судом першої інстанції було правильно зазначено, що задоволення позову порушуватиме норми ч.2 ст.586 ЦК України, ст..17 Закону України «Про заставу» та п.4.1.3. Договорів застави. Договір про передачу відступного - рухомого майна за своєю правовою природою не вимагає нотаріального посвідчення. Але оскільки сторони в договорі передбачили його нотаріальне посвідчення, то згідно ч.4 ст.639 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. А отже такий договір не може бути визнаний укладеним в судовому порядку.

Вимоги про визнання права власності на спірне майно є безпідставними оскільки такі вимоги не відповідають можливим способам захисту прав позивача у спірних правовідносинах, так як відповідач не є власником майна. Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа-1 відзив на апеляційну скаргу не надали. Своїм правом, як і позивач, на участь в судовому засіданні не скористалися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

07.08.2015р. між Приватним акціонерним товариством "АВК" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." М. ДНІПРОПЕТРОВСЬК" (боржник) укладено попередній договір про передачу відступного-рухомого майна, згідно якого п.1 якого, станом на дату укладення цього Договору у Боржника перед Кредитором наявна заборгованість у загальній сумі 49 589 433,64 грн., а саме: по договору № 189/00270 оренди автомобілів від 22.05.2012р. в сумі 635,78 грн.; по договору № УФ 25/00004 купівлі-продажу від 01.01.2014р. в сумі 13 176,63 грн.; по договору № УФ88/00139 оренди обладнання від 01.03.2014р. в сумі 44 545 072,71 грн.; по договору № 00282 оренди транспортних засобів від 26.08.2014р. в сумі 1 633,65 грн.; по договору № 00019 оренди транспортних засобів від 29.12.2014р. в сумі 92 181,02 грн.; по договору № 00020 від 29.12.2014р. в сумі 25 661,25 грн.; по договору №00021 від 29.12.2014р. . в сумі 71 523,41 грн.; по договору № 00025 від 29.12.2014р. в сумі 7 692,64 грн.; по договору № 00017 від 21.04.2015р. в сумі 158 096,00 грн.; по договору № 00125 від 22.05.2015р. в сумі 4 673 760,55 грн.

Згідно п.п. 2 та 5 Попереднього договору, сторони зобов'язалися 13.08.2015р. укласти та нотаріально посвідчити основний договір, предметом якого є передача Відповідачем у власність Позивача рухомого майна загальною балансовою вартістю 62 729 601,55 грн. в рахунок погашення заборгованості Відповідача за Договорами, зобов'язання за якими припиняються внаслідок передачі відступного (далі - Договір про передачу відступного, Основний договір).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» передано 11.08.2015р. Відповідачу заяву Позивача про місце, дату та час підписання договору про припинення зобов'язань шляхом передачі відступного. Заяву отримано під розпис генеральним директором Відповідача ОСОБА_3, про що свідчить заява та свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 13.08.2015.

До приватного нотаріуса з'явився представник позивача. Представник відповідача до нотаріуса не з'явився, в звязку з чим нотаріус склав відповідне свідоцтво.

У звязку з тим, що відповідач ухиляється від укладання договору і не визнає право власності позивача на рухоме майно, останній, в порядку ч.3 ст.182 Господарського кодексу України, звернувся з позовом про визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили Договору про передачу відступного-рухомого майна між публічним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" та приватним акціонерним товариством "АВК" в редакції, яка наведена в прохальній частині позовної заяви; та визнання права власності приватного акціонерного товариства "АВК" на рухоме майна в кількості 1826 шт., перелік якого наведений в прохальній частині позовної заяви, що і стало причиною спору.

Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст..182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Таким чином вимога позивача про укладання договору в судовому порядку ґрунтується на нормах права.

Розглядаючи дану справу господарським судом було встановлено, що майно, відносно якого виник спір, знаходиться в заставі ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ОСОБА_5» в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011 (далі - Кредитний договір про відкриття кредитної лінії), на підставі наступних договорів, укладених з ПАТ "КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "А.В.К." м. Дніпропетровськ" (надалі - Договори застави):

1. Договору застави № 20-2582/3-1 від 28.09.2011р. (з урахуванням договорів про внесення змін від 25.07.2012р., 03.09.2012р., 26.12.2013р.), нотаріально посвідченого за реєстровим №1086, предметом якого є основні засоби в кількості 1274 шт.

2. Договору застави № 20-0593/3-1 від 24.04.2015р., нотаріально посвідченого за реєстровим № 265, предметом якого є основні засоби в кількості 528 шт.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про заставу", заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частино 2 статті 586 ЦК України також встановлено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1.3. Договорів застави № 20-2582/3-1 від 28.09.2011р. (з урахуванням договорів про внесення змін від 25.07.2012р., 03.09.2012р., 26.12.2013р). та № 20-0593/3-1 від 24.04.2015р. заборонено заставодавцю відчужувати майно, передавати в заставу, обтяжувати іншими зобов?язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди банку.

Оскільки відповідач не отримував письмової згоди банка на відчуження заставленого майна то і не мав права передавати це майно позивачу за договором про передачу відступного рухомого майна.

Згідно ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З даних норм права випливає, що з позовом про визнання права власності може звернутися до суду лише власник майна, який набув право власності на законних підставах.

Оскільки позивач не є власником майна на яке він просить визнати право власності то і позовні вимоги в частині визнання права власності не підлягають задоволенню.

З наведених підстав господарський суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню також з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, господарський суд виходив з того, що позивач не позбавлений був права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою-пятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена позивачем.

Зважаючи на це, а також те, що встановлений законом двохмісячний строк розгляду справи закінчувався 15.09.2016р., господарський суд правильно розглянув справу 15.09.2016р. за відсутності представника позивача.

Посилання апелянта на те, що суд не дослідив, яке майно є обтяжене заставою, а яке ні, не приймається до уваги, оскільки позивач просив визнати укладеним договір та визнати право власності на майно яке перебуває у заставі банку. Суд не вправі виключати частину майна, що є предметом договору з договору, оскільки це буде внесенням змін. В даному випадку сторони мають право самі визначати предмет договору, а не суд. І саме позивачу надано право на зменшення позовних вимог.

Клопотання позивача про призначення повторної експертизи правильно не задоволено судом, оскільки вирішення питання наявності на рухомому майні заводських та інвентарних номерів не потребує спеціальних знань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВК", м.Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016р. у справі № 904/7470/15залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.11.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_6