Постанова № 62847356, 17.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року Справа № 904/6149/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів Виноградник О.М., Антоніка С.Г.

при секретарі Логвиненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1655 від 09.06.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6149/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 15540858 грн. 30 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року (суддя Рудь І.А.) з комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 2051804 грн. пені, 9 372 256 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 609379 грн. 62 коп. 3% річних, 187339 грн. 72 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні інфляційних втрат, та просить в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 2051804 грн. пені і 1455613 грн. 19 коп. інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено. В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що інфляційні нарахування здійснені публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за договором купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків у розумінні ч.2 ст.224 Господарського кодексу. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що нарахуванню згідно інфляційних процентів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів, посилаючись при цьому на методику розрахунків, викладену у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також зазначає, що судом першої інстанції не виконані вимоги закону щодо оцінки майнового стану обох сторін, які беруть участь у зобовязанні, та не враховано інтереси позивача. Крім того позивач посилається на недоведення винятковості обставин як підстави для зменшення пені.

Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які обєктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобовязань позивач зазнав збитків.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради 609379 грн. 62 коп. 3% річних, 4 103 607 грн. 99 коп. пені, 10827870 грн. 69 коп. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року №2416/14-КП-4 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, що встановлено у рішенні господарського суду від 15.09.2015 року у справі № 904/6462/15. У зв'язку з невиконанням комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради рішення у справі №904/6462/15 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період, що слідує за періодом, за яким стягнуто такі суми рішенням господарського суду від 15.09.2015 року у справі № 904/6462/15.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року у справі № 904/6462/15 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31021417 грн. 11 коп. заборгованості, 2318577 грн. 84 коп. пені, 658171 грн. 91 коп. 3% річних, 7795586 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 73080 грн. судового збору. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" в доход Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 904/6462/15 залишено без змін.

В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду від 15.09.2015 року у справі № 904/6462/15, в якій сторони є ті ж, що і у даній справі, - № 904/6149/16, встановлено факт неналежного виконання міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року №2416/14-КП-4 в частині розрахунків за отриманий природний газ.

Крім основної заборгованості з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" судовим рішенням у справі № 904/6462/15 стягнуто 2318577 грн. 84 коп. пені, 658171 грн. 91 коп. 3% річних за природний газ, поставлений у період з січня 2014 року по грудень 2014 року, нарахованих до 23.03.2015 року, та 7795586 грн. 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих по січень 2015 року. Ці періоди зазначені у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 904/6462/15.

Предметом позову у даній справі є стягнення 4 103 607 грн. 99 коп. пені за загальний період прострочення з 24.03.2015 року по 14.07.2015 року (за кожною поставкою окремо), 609379 грн. 62 коп. 3% річних за період з 24.03.2015 року по 17.11.2015 року та 10827870 грн. 69 коп. інфляційних втрат з березня 2015 року по вересень 2015 року.

Оскільки доказів погашення заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року у справі № 904/6462/15 відповідачем не надано, позивач має право на стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних в силу наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання та обґрунтовані розрахунки позивача, вимоги про стягнення з відповідача 609379 грн. 62 коп. 3 % річних з 24.03.2015 року по 17.11.2015 року обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Посилання позивача щодо невірного перерахунку судом першої інстанції інфляційних втрат визнаються колегією суддів безпідставними з огляду на таке.

У п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, обґрунтовано визнано судом першої інстанції неправильним через те, що законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу разом із нарахованою інфляцією, а можливо лише нарахування індексу інфляції безпосередньо на суму основного зобовязання.

Належна до стягнення сума втрат від інфляції (9372256 грн. 70 коп.) господарським судом визначена правильно, з урахуванням розяснень, викладених у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у звязку з чим доводи позивача про те, що нарахуванню згідно інфляційних процентів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів, колегією суддів відхиляються.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, який перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним, сума пені за прострочення виконання відповідачем зобовязання по оплаті поставленого природного газу за загальний період з 24.03.2015 року по 14.07.2015 року складає 4103607 грн. 99 коп.

25.08.2016 року комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 50% (т.1, а.с. 68-81).

Судом першої інстанції задоволено клопотання комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" та зменшено суму нарахованої пені на 50%, тобто із 4103607 грн. 99 коп. судом стягнуто 2051804 грн.

В силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції враховано інтереси сторін та правомірно зменшено суму пені на 50%.

Відповідно пояснень відповідача, наведених у клопотанні про зменшення штрафних санкцій від 25.08.2016 року, міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" є соціально значущим підприємством для життєдіяльності міста, предметом господарської діяльності якого, згідно п.2.2 Статуту, є забезпечення безперебійного постачання споживачів тепловою енергією для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Отже, відповідач є підприємством, яке було створено органами місцевого самоврядування саме для забезпечення надання вищеперелічених послуг.

Відповідач зазначає, що здійснення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ залежить від розрахунків споживачів за надані відповідачем послуги з теплопостачання. Враховуючи неналежне виконання зобовязань споживачів теплової енергії перед відповідачем, останній з порушенням встановлених договором строків здійснює сплату заборгованості на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

Згідно наявної у матеріалах справи довідки станом на 01.07.2016 року комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" має дебіторську заборгованість за теплову енергію в сумі 263555477,36 тис. грн., з яких:

209920282,69 грн. заборгованість населення;

21655110,41 грн. бюджет;

31980084,26 грн. госпрозрахунок (а.с. 93).

Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" вживаються заходи щодо зменшення дебіторської заборгованості.

Згідно наданої відповідачем інформаційної довідки від 07.07.2016 року № 378 за період з 01.01.2014 року по 01.07.2016 рік до господарського суду Дніпропетровської області подано 244 позовні заяви на суму 16309,07 тис. грн.; прийнято судом 206 рішень щодо стягнення заборгованості на суму 9530,08 тис. грн.; предявлено на примусове виконання до районних відділів Державної виконавчої служби 260 наказів (у тому числі повторно) на суму 14888,08 тис. грн.

До судів загальної юрисдикції за період з 2003 року по 01.07.2016 року було подано 29302 заяви на видачу судових наказів та позовних заяв на суму 107107,14 тис. грн. Прийнято рішень та видано судових наказів щодо стягнення заборгованості на суму 70294,36 тис. грн. Предявлено на примусове виконання до районних відділів Державної виконавчої служби 29991 виконавчих листів та судових наказів на суму 105673,59 тис. грн. Повернуто без виконання районними відділами Державної виконавчої служби у звязку з неможливістю виконання 18989 наказів на суму 69646,94 тис. грн., які повторно предявлені до виконання (а.с. 99).

Також на підтвердження збитковості комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2016 року (а.с. 97-98) та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2016 року, згідно якого збиток підприємства складає 150472000 грн. (а.с. 94-96).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано інтереси публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та не виконані вимоги закону щодо оцінки майнового стану обох сторін, які беруть участь у зобовязанні.

З такими доводами позивача колегія суддів не погоджується з огляду на те, що позивачем не надано жодних фінансових та бухгалтерських документів, зокрема, баланс річний (звіт про фінансовий стан підприємства), річний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), що характеризують його фінансовий стан.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що отриманий природний газ використовувався комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" не для власних виробничих потреб, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено суму пені за порушення відповідачем грошового зобовязання на 50%.

Відповідно п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 року у справі № 904/6149/16 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя С.Г. Антонік

повний текст постанови виготовлений 21.11.16р.