Рішення № 62847191, 17.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р.Справа № 922/3301/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Харківський національний університет мистецтв імені І.П.Котляревського про визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

прокурора - Перегонцева Н.С.(посвід.№044395 від 04.10.2016 року)

позивача - Голіна О.Ю. (дов.№61 від 20.04.16);

відповідача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1);

відповідача - Дундуков В.В. (адв.свідоцтво НОМЕР_2 від 08.08.07, договір №161011/ЮП від 11.10.16);

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди від 24.02.2006 р. за №2360-Н, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та додаткові угоди до нього: №1 від 10.05.2007, №2 від 15.02.2008, №3 від 24.11.2008, №4 від 05.11.2009, №5 від 30.06.2010, №6 від 21.09.2010, №7 від 20.09.2011, №8 від 21.09.2011, №9 від 13.08.2012, №10 від 19.06.2013, №11 від 09.10.2014, №12 від 09.10.2014, №13 від 14.05.2015, №14 від 04.03.2016;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (і.к.НОМЕР_3) звільнити нежитлові приміщення - антресолі, площею 12,5 кв.м, підвалу, площею 41,2 кв.м, та першого поверху, площею 108,3 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури учбового корпусу №2 Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, загальною площею 162 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (вартістю 1 790 000,00 грн.) та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (ЄДРПОУ 23148337);

- судовий збір у сумі 28228,00 грн. стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2016 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.10.2016 року, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 18.10.2016 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 18.10.2016 року до 25.10.2016 року, та з 25.10.2016 року по 01.11.2016 року.

25.10.2016 року від прокуратури Харківської області, через канцелярію суду (вх.№35211) надійшли письмові пояснення , вказані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи .

25.10.2016 року від представника відповідача (Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1) надійшли додаткові пояснення до заперечення (вх.№35123), вказані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2016 року, розгляд справи відкладено до 17.11.2016 року.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 17.11.2016 року підтримували заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 17.11.2016 року представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, через канцелярію господарського суду (вх.№38998 від 16.11.2016 року) надав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких зокрема, посилається на те. що статутом ХНУМ передбачається можливість передачі в оренду майна, що закріплене за ним на праві господарського відання, що також передбачено п.28 розділу Статуту Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, у вищевказаних поясненнях, представник третьої особи наголошує про відсутність порушень щодо передачі в оренду приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та використовуються відповідачем в сфері громадського харчування та розміщення загальнодоступної їдальні.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 24.02.2006 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області укладено з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди №2360-Н, відповідно до якого передано в строкове платне користування наступні нежитлові приміщення :антресоля, площею 12,5 кв.м, підвалу, площею 41,2 кв.м та першого поверху, площею 108,3 кв.м, усього загальною площею 162 кв.м, в нежитловій будівлі пам'ятки архітектури учбового корпусу №2 Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Актом приймання-передачі орендованого майна від 24.02.2006, який є додатком №2 до договору №2360-Н від 24.02.2006 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області вищезазначене майно передано в строкове платне користування ФО-П ОСОБА_1

Передані в оренду приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1, перебувають на балансі Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського та передані ФО-П ОСОБА_1 з метою розміщення загальнодоступної їдальні.

В подальшому сторонами у спірному договорі укладено додаткову угоду № 1 від 10.05.2007 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006, якою пункт 3.1 розділу 3 «Орендна плата» добавлено абзацом щодо перерахунку орендної плати.

Додатковою угодою № 2 від 15.02.2008 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір оренди продовжено строком на 11 місяців з 22.12.2007 по 21.11.2008.

Додатковою угодою № 3 від 24.11.2008 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 останній продовжено строком на 11 місяців з 21.11.2008 по 21.10.2009.

Додатковою угодою № 4 від 05.11.2009 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.10.2009 по 21.09.2010.

Додатковою угодою № 5 від 30.06.2010 до договору оренді! №2360-Н від 24.02.2006 частково змінено преамбулу договору.

Додатковою угодою № 6 від 21.09.2010 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.09.2010 по21.08.2011.

Додатковою угодою № 7 від 20.09.2011 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 п.п.1 розділу 1 «Предмет договору» викладено в новій редакції: Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 24.06.2011 і становить 1515600,00 грн. та пункт 3.1 розділу 3 «Орендна плата» викладено в новій редакції щодо перерахунку орендної плати.

Додатковою угодою № 8 від 21.09.2011 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.08.2011 по 21.07.2012.

Додатковою угодою № 9 від 13.08.2012 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.07.2012 по 21.06.2013.

Додатковою угодою № 10 від 19.06.2013 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.06.2013 по 21.10.2010.

Додатковою угодою № 11 від 09.10.2014 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 п.1.1 розділу 1 «Предмет договору» викладено в новій редакції: Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 21.05.2014 і становить 1790000,00 грн. та пункт 3.1 розділу 3 «Орендна плата» викладено в новій редакції щодо перерахунку орендної плати.

Додатковою угодою № 12 від 09.10.2014 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців з 21.05.2014 по 21.09.2011.

Додатковою угодою № 13 від 14.05.2015 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 21.08.2012.

Додатковою угодою № 14 від 04.03.2016 до договору оренди №2360-Н від 24.02.2006 договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 21.07.2013.

Згідно висновку про вартість оцінюваного майна, затвердженого21.06.2014. начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, ринкова вартість оцінюваного майна на дату оцінки 21.05.2014 складає 1 790 000,00 грн.

Відповідно до листа першого заступника начальника регіонального відділенням Фонду державного майна України по Харківській області від 17.12.2015 за №31-5730, адресованого до ФО-П ОСОБА_1, за результатами вивчення стану збереження та цільового використання суб'єктами підприємницької діяльності об'єктів оренди, балансоутримувачами яких є заклади освіти, фондом встановлено, що згідно звіту про оцінку вищевказані приміщення використовуються під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» (італійська та японська кухня), що є порушенням вимог ст.63 Закону України «Про освіту» та недотримання п.п. 1.1., п.п. 5.1. договору оренди від24.02.2006за №2360-Н. тобто використання спірних приміщень не за призначенням.

Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вважає, що договір оренди є недійсним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства щодо недопустимості використання об'єкту освіти з іншою метою, ніж пов'язаною із навчально-виховним процесом, тобто у зв'язку з укладенням спірного договору належні навчальному закладу об'єкти освіти використовуються для здійснення відповідачем підприємницької діяльності, а не з метою, пов'язаною із навчально-виховним процесом, тобто використовуються не за призначенням, а тому зв'язку з укладенням спірного договору порушено вимогу ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту щодо цільового використання об'єкту освіти.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, одним із способів якого є визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд проаналізував умови договору оренди та дійшов висновку, що під час укладення договору оренди майна № 2360-Н від 24.02.2006р. сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про освіту" встановлено, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Відповідно до преамбули Закону України "Про освіту", освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти, а отже і метою діяльності навчальних закладів, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту").

Відповідно до п. 3.1. Статуту, Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського є юридичною особою публічного права - державною установою , яка здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості .

Відповідно до п. 3.1. Статуту, університет набуває статусу вищого навчального закладу з моменту отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності .

Відповідно до п. 3.1. Статуту університет має самостійний баланс, бюджетні рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України та/або поточні та депозитні рахунки в установах державних банків, штампи, печатку зі своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і обов'язків, бути позивачем і відповідачем у суді.

В матеріалах справи знаходиться сертифікат на акредитацію Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського відповідно до рішення ДАК від 21.07.2011 року протокол №89.

Обумовлені спірним договором приміщення знаходяться на балансі у третьої особи - Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського.

У відповідності до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Разом із тим, чинне законодавство дозволяє передачу в оренду приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Частиною 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість фінансування закладів освіти за рахунок надання в оренду приміщень, споруд, обладнання".

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє суду зробити висновок, що як додаткове джерело фінансування навчальних закладів абзацом 5 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Нормами абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону України "Провищу освіту" прямо передбачено, що передача в оренду державними і комунальними вищими навчальними закладами закріплених за ними на праві господарського відання об'єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №38 "Про затвердження послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (яка діяла на момент укладення Договору оренди) та абзацом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (яка діє на час дії Договору оренди та укладення додаткових угод до нього) передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Здійснивши аналіз діючого законодавства, суд констатує про право вищих державних навчальних закладів надавати в оренду тимчасово вільні приміщення за умови дотримання чітко регламентованої процедури оренди державного та комунального майна прямо передбачено нормами як загального (Закон України «Про освіту»), так і спеціального (Закон України «Про вищу освіту», Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010р. №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної комунальної форми власності») законодавства.

З письмових пояснень Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського вбачається, що відповідач використовує приміщення для розміщення їдальні, що є складовою навчально-виховного процесу та невід'ємною частиною життєвих і соціальних потреб людей, що здобувають освіту.

Суд зауважує, що майно, передане в оренду, перебуває в господарському віданні третьої особи відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту», який набрав чинності 06.09.2014 року, за якою майно закріплюється за державним або комунальним вищим навчальним закладом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу, крім випадків, передбачених законодавством.

Передача в оренду державними і комунальними вищими навчальними закладами закріплених за ними на праві господарського відання об'єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Отже, спірні приміщення могли бути об'єктом оренди, виходячи з вищевказаних положень Закону України про Вищу Освіту , постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №38 "Про затвердження послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Слід зазначити і те, що суду під час розгляду справи не надано доказів того, що передача орендованих приміщень в оренду будь-яким чином ускладнює або робить неможливим надання Харківським національним університетом мистецтв імені І.П. Котляревського освітніх послуг. Натомість, за поясненнями даної третьої особи наявність на території учбового містечка закладу громадського харчування надає можливість повноцінно поснідати або пообідати студентам у перерві між заняттями у гарно затишних приміщеннях цього закладу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського , як об'єкт освіти, використовується відповідно до свого призначення, а оспорюваний Договір жодним чином не впливає на виконання даною особою своїх функцій.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора про визнання Договору недійсним недоведеними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Також задоволенню не підлягають і вимоги про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення та повернути його позивачу, які є похідними від вимоги про визнання Договору недійсним.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.10.2016 р.

Суддя О.О. Присяжнюк