Рішення № 62846999, 15.11.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 915/1034/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго, юридична адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська,40, поштова адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 94

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Миколаївзалізобетон-1, 54040, м.Миколаїв, вул. Індустріальна,1

про: стягнення заборгованості в сумі 44286,50 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності,

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору:

Позивач 26.09.2016 року звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 44286,50 грн., з яких: 24757,28 грн. - борг за активну електроенергію, 14315,69 грн. - пеня, 4059,14 грн. - інфляційні, 1154,39 грн. - 3% річні.

Позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень по справі від 09.11.2016р., ґрунтуються на підставі умов договору № 44/25 від 29.09.2009 року «про постачання електричної енергії»; актів про використану електроенергію, рахунків за грудень 2015р. - березень 2016р.; рахунків № 44/25/3/1 від 01.04.2016р., № 44/25/4/1 від 29.04.2016р., № 44/25/5/1 від 02.06.2016р., № 44/25/6/1 від 02.07.2016р., № 44/25/7/1 від 03.08.2016р., на загальну суму 27437,28 грн.; платіжного доручення № 2PL768627 від 15.07.2016 року; судових рішень по справам №№ 915/2155/15, 915/474/16; норм статей 525, 526, 529, 530, 625 Цивільного кодексу України; статті 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що, по-перше, плату за спожиту електричну енергію у період з квітня по серпень 2016р. відповідач здійснив частково, лише у сумі 2680,00 грн., чим порушив взяті на себе договірні зобовязання, а також п. 6.11 ПКЕЕ; по друге, частково сума боргу, на яку здійснено нарахування пені, 3 % річних у березні-серпні 2016р. та інфляційні витрати у лютому-травні 2016р. (які є предметом позову), були визнані господарським судом Миколаївської області в рішеннях № 915/1822/15 від 09.12.2015р., № 915/2155/15 від 09.02.2016р., № 915/474/16 від 17.05.2016р., які вступили в законну силу і не були оскаржені відповідачем по справі.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника жодного разу в судове засідання не направив, про час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 28.09.2016 року та від 25.10.2016 року, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

15.11.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

29 вересня 2009 року між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником якого згідно п. 1.1. Статуту виступає ПАТ «Миколаївобленерго») та ВАТ Миколаївзалізобетон-1 (правонаступником якого згідно п. 1.2. Статуту виступає ПАТ Миколаївзалізобетон-1) був укладений договір № 44/25 «про постачання електричної енергії» (з протоколом розбіжностей) згідно з предметом якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію відповідачу, як споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3672 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до умов пункту 2.1 договору сторони передбачили, що під час виконання умов щодо договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач зобовязався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Відповідно до п.1 додатку № 4 до договору № 44/25 сторони домовились, що споживач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 25 числа і в цей же день повідомляє про них по встановленій нижченаведеній формі, згідно зразку, підписаного «Акту про використану електричну енергію» (в оригіналі).

За змістом п. 1 та 2 додатку № 10 до договору № 44/25 розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються Актом про використану електричну енергію по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника (п. 1).

Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 2 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 05 числа поточного місяця 60%; до 16 числа поточного місяця 40%. В день надання Акту про використану електричну енергію постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планових платежів та рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартості фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікувне, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

У разі несвоєчасності оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період за який здійснюються нарахування;

- 3% річних з прострочениої суми.

При цьому сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рпахунок постачальника енергії, який вказується в рахунках (п. 7).

Строк дії договору сторонни обумовили в п. 9.4 договору, згідно умов якого цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до « 31» грудня 2009 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік ,якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за спожиту активну електричну енергію у період з квітня по серпень 2016 року, пені за період з 01.03.2016р. по 01.09.2016р. по неоплаченим рахункам з серпня 2015р. по серпень 2016р. та грошових нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про постачання.

Так, згідно приписам ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв до споживання активну електричну енергію протягом:

1)з грудня 2015 року березень 2016 року на загальну суму 44447,17 грн., що вбачається з рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2016 року по справі № 915/474/16 яке набрало законної сили;

2)з квітня 2016 року серпень 2016 року на загальну суму 27437,28 грн., що вбачається з оформлених відповідачем актів про використану електричну енергію, виставлених позивачем та отриманих відповідачем рахунків.

Згідно платіжного доручення № 2PL768627 від 15.07.2016 року, відповідач сплатив позивачу лише 2680,00 грн. за активну електроенергію по договору № 44/25 від 29.09.2009 року.

У відповідності до п. 6.11 Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р., остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії. У разі послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживача (субспоживачів) зняття показань розрахункових засобів обліку основного споживача та субспоживача (субспоживачів) має здійснюватись одночасно. Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Як вбачається з наданих суду доказів відповідач оплату за отриманими рахунками: № 44/25/3/1 від 01.04.2016р., № 44/25/4/1 від 29.04.2016р., № 44/25/5/1 від 02.06.2016р., № 44/25/6/1 від 02.07.2016р., № 44/25/7/1 від 03.08.2016р., за спожиту електричну енергію у період з квітня по серпень 2016 року не здійснив у повному обсязі, чим порушив умови договору, а отже - права та законні інтереси позивача. Отже, борг відповідача перед позивачем складає в сумі 24757,28 грн.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК україни якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 4.2.1 договору № 44/25 сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих розрахункових.

Також відповідальність за несвоєчасну оплату платежів встановлена п. 7 додатку № 10 до договору № 44/25.

Позивач просить суд стягнути з відповідача:

Пеню в розмірі 14315,69 грн. по неоплаченим рахункам з серпня 2015 року по серпень 2016 року.

3% річних в розмірі 1154,39 грн. по неоплаченим рахункам з серпня 2015 року по серпень 2016 року.

Інфляційних в розмірі 4059,14 грн. у звязку з несплатою рахунків з квітня 2015 року по травень 2016р.

З наданих позивачем доказів вбачається таке:

1) рішенням суду № 915/1822/15 від 09.12.2015р. стягнуто на користь позивача заборгованість з ПАТ Миколаївзалізобетон-1 за період червень-серпень 2015р.: активна електроенергія 14620,91 грн. (неоплачені рахунки № 44/25/6/1 від 01.07.15р., № 44/25/7/1 від 01.08.15р., № 44/25/8/1 від 01.09.15р.).

2) рішенням суду № 915/2155/15 від 09.02.2016р. стягнуто на користь позивача заборгованість з ПАТ Миколаївзалізобетон-1 за період вересень-листопад 2015р.: активна електроенергія 21732,95 грн. (неоплачені рахунки № 44/25/9/1 від 01.10.15р., № 44/25/10/1 від 02.11.15р., № 44/25/11/1 від 01.12.15р.).

3) рішенням суду № 915/474/16 від 17.05.2016р. стягнуто на користь позивача заборгованість з ПАТ Миколаївзалізобетон-1 за період грудень 2015р. - березень 2016р.: активна електроенергія - 44447,17 грн. (неоплачені рахунки № 44/25/12/1 від 01.01.16р., № 44/25/1/1 від 01.02.16р., № 44/25/2/1 від 01.03.16р., № 44/25/3/1 від 01.04.16р).

На момент звернення до суду позивача з даним позовом, вищезазначені судові рішення боржником не виконані.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобовязання.

Перевіривши протоколи розрахунків пені за спірний період, в звязку з вищенаведеними обставинами та нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (за спожиту активну та реактивну електричну енергію) у розмірі 14315,69 грн. за період з 01.03.2016 року по 01.09.2016 року.

Також за перевіркою суду, позивач на законних підставах нарахував боржнику до стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (за спожиту активну та реактивну електричну енергію) у розмірі 1154,39 грн. за період з 01.03.2016 року по 01.09.2016 року та індекс інфляції за період лютий-травень 2016 року в розмірі 4059,14 грн. по неоплаченим рахункам з квітня 2015р. по травень 2016р. на борг, який був встановлений за вищенаведеними рішеннями судів та на заборгованість, яка є предметом даного позову.

Таким чином, за висновками суду, позивач у відповідності з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України обгрунгтував належними доказами заявлені позовні вимоги, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Миколаївзалізобетон-1 (54040, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, р/р 26006010348980 в ПАТ «КБ «Фінанси та кредит», МФО 326933, код ЄДРПОУ 05514962) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (юридична адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська,40, поштова адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 94, р/р 260383011001 в Державному Ощадному банку України, МФО 326461, код ЄДРПОУ 23399393) 24757,28 грн. боргу за активну електроенергію, 14315,69 грн. пені, 4059,14 грн. - інфляційних, 1154,39 грн. - 3% річних. та 1378,00 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2016 р.

Суддя О.Г.Смородінова