Ухвала суду № 62846995, 01.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

01.11.2016 Справа № 917/1771/15

За скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина", вул. Броваря, 83, с. Олексіївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37411 на дії Гребінківського районного Відділу Державної Виконавчої Служби ГТУЮ у Полтавській області у справі № 917/1771/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", вул. Почайнинська, 45, м. Київ, 04070 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина", вул. Броваря, 83, с. Олексіївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37411 про стягнення заборгованості по кредиту, процентам, пені,

Представники:

від стягувача: не зявились

від боржника: ОСОБА_1, довіреність від 15.07.2015

від ВДВС: не зявились

Приватне сільськогосподарське підприємства "Ярина" звернулося до суду зі скаргою на дії Гребінківського районного Відділу Державної Виконавчої Служби ГТУЮ у Полтавській області, в якій просить суд визнати неправомірними та незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 12.10.2016 та щодо винесення Постанови про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 13.10.2016.

Представник скаржника (боржника) в судовому засіданні скаргу підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі. В обґрунтування скарги посилався на порушення ВДВС вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій.

ВДВС письмових заперечень по суті скарги суду не надав, надіслав копії матеріалів виконавчого провадження №152 (№ за ЄДРВП 50611450). Зазнечені документи долучено до матеріалів справи.

31.10.2016 від ВДВС надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Розглянувши матеріали справи поданої скарги, заслухавши представника боржника, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.10.2015 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт 799408,40 грн заборгованості по кредиту, 94527,30 грн заборгованості за процентами, 84741,20 грн заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів. Всього 988275,48 грн.

25.01.2016 на виконання зазначеного рішення видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 917/1771/15.

Старшим державним виконавцем Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 50611450 з виконання наказу господарського суду Полтавської області №917/1771/15.

12.10.2016 старшим державним виконавцем Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна (урожай кукурудзи 2016) на земельній ділянці, кадастровий номер 5320883200:00:001:1061, яка знаходиться на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Вищевказана земельна ділянка на підставі договору оренди землі, укладеного 26.11.2012 Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області з Приватним сільськогосподарським підприємством Ярина, використовується для виробництва сільськогосподарської продукції ПСП Ярина.

13.10.2016 старшим державним виконавцем Гребінківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 повторно винесено постанову про опис та арешт майна вищевказаної земельної ділянки.

Боржник вважає зазначені постанови про опис та арешт майна незаконними такими, що суперечать чинному законодавству України.

Зокрема, боржник зазначає, що при проведення виконавчих дій 12.10.2016 під час опису і арешту майна божника боржник (Приватне сільськогосподарське підприємство "Ярина") не був повідомлений про здійснення виконавчих дій.

Крім того, опис та арешт майна боржника, який проводився 12.10.2016 був здійснений без залучення боржника та представника земельного відділу (землевпорядника), внаслідок чого арешт було накладено на іншу земельну ділянку, що зумовило проведення повторної виконавчої дії 13.10.2016, яка також була проведена без залучення представника земельного відділу.

Як стверджує боржник опис та арешт урожаю кукурудзи відбувся без вивчення питання кому саме він належить боржнику чи іншій особі.

Також, боржник зазначає, що виконавцем при проведенні виконавчих дій по опису та арешту майна, не враховано, що в рахунок забезпечення зобовязань за кредитним договором №49/КЛ-0614 від 24.06.2014 (заборгованість за яким стягнута рішенням господарського суду від 29.10.2015 у справі № 917/1771/15) боржником укладені договори застави обладнання від 24.06.2014 № 0230-49/КЛ-0614 і договори поруки № 03/11-49/КЛ-0614 від 24.06.2014, № 02/11-49/КЛ-0614 від 24.06.2014.

Тобто, боржник має заставне майно, в рахунок якого можливо здійснити погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, виконавцем наявність заставного майна не перевірялося, виконавчих дій по виявленню зазначеного майна не проводилося.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2, п.п. 6, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч.ч. 1-6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать Постанови про опис та арешт майна боржника від 12.10.2016, від 13.10.2016 виконавцем описано урожай кукурудзи 2016 року, що належить боржнику ПСП "Ярина".

Проте, як убачається з наданих доказів, 26.02.2016 ТОВ "Олексіїївське - Агро" і ПСП "Ярина" уклали договір про спільну діяльність.

Предметом зазначеного договору є спільна господарська діяльність в сфері сільськогосподарського товаровиробництва для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання прибутку від урожаю, для досягнення яких зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Договір діє з моменту підписання до 31.11. 2027.

Учасники договору зобов'язувалися робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом одного року (або аж до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності).

Місце та площа виробництва: земельна ділянка, яка знаходиться на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області загальною площею 105,8252 га та знаходиться у користуванні ПСП "Ярина" на підставі договору оренди землі між власником земельної ділянки Гребінківською районною адміністрацією та ПСП "Ярина" від 26.11.2012, зареєстрованим в Державному земельному кадастрі за № 53208000402017, кадастровий № земельної ділянки 5320883200:00:001:1061 (п. 1.4 договору).

Крім того, відповідно до листа виконавчого комітету Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської, землі запасу, якими користувалось ПСП Ярина, знаходяться в суборенді ТОВ Олексіївське-Агро. Розпорядником земель запасу, що знаходяться за межами населених пунктів є Держгеокадастр у Гребінківському районі.

Зі змісту Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 убачається, що опис та арешт майна полягає не тільки в документальній перевірці наявності того чи іншого майна, а також перевірці фактичної його наявності у боржника.

Таким чином, під час вчинення виконавчих дій державний виконавець не встановив власника урожаю кукурудзи, описаного ним на земельній ділянці кадастровий № 5320883200:00:001:1061 боржнику чи ТОВ Олексіївське-Агро, чи іншій особі, не були визначені користувачі земельної ділянки, не встановлені межі земельної ділянки.

Відсутні докази того, що урожай, на який накладено арешт відповідно до постанов від 12.10.2016 та від 13.10.2016, належить на праві власності саме боржнику - ПСП "Ярина".

Також, слід зазначити, що предметом договору оренди земельної ділянки, укладеного Гребінківською районною адміністрацією та ПСП "Ярина" 26.11.2012, є земельна ділянка і не визначено титульного володільця посів (урожаю).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону про виконавче провадження, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста.

ВДВС на надано доказів присутності спеціаліста (землевпорядника) під час вчинення виконавчих дій 12.10.2016 та 13.10.2016, в актах опису та арешту майна боржника відсутні відповідні записи.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження №15/2 (№ за ЄДРВП: 50611450), наданого ВДВС на вимогу суду, відсутні докази повідомлення боржника про проведення виконавчих дій 12.10.2016.

Також, як досліджено судом в матеріалах виконавчого провадження, наданих ВДВС, містяться договори укладені боржником ПСП "Ярина" в рахунок забезпечення зобовязань за кредитним договором №49/КЛ-0614 від 24.06.2014 (заборгованість за яким стягнута рішенням господарського суду від 29.10.2015 у справі № 917/1771/15), а саме: договори застави обладнання від 24.06.2014 № 0230-49/КЛ-0614, договори поруки № 03/11-49/КЛ-0614 від 24.06.2014, № 02/11-49/КЛ-0614 від 24.06.2014.

Тобто, у боржника наявне заставне майно, в рахунок якого можливо здійснити погашення заборгованості за кредитним договором, про що було відомо ВДВС.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ВДВС виконавчих дій стосовно заставного майна боржника.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів, в спростування вищенаведеного ВДВС суду не надав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як розяснено у п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, враховуючи подані документи та доводи боржника, суд дійшов висновку визнати дії Гребінківського районного Відділу Державної Виконавчої Служби ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення Постанов про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 12.10.2016 та від 13.10.2016 неправомірними та незаконними.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" задовольнити.

Визнати дії Гребінківського районного Відділу Державної Виконавчої Служби ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення Постанови про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 12.10.2016 та щодо винесення Постанови про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 13.10.2016 неправомірними та незаконними.

Скасувати Постанови про опис та арешт майна Приватного сільськогосподарського підприємства Ярина від 12.10.2016 та від 13.10.2016 виконавчого провадження № 50611450.

Суддя Д.М. Сірош