Рішення № 62846837, 15.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/14934/16

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до відповідача-1: Міністерства оборони України

відповідача-2: Військової частини 3017

про відшкодування шкоди в розмірі 20 609,99 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Шуплякова С.Б. (представник за довіреністю)

від відповідача-1 Остапенко В.В. (представник за довіреністю)

від відповідача-2 Печенізький В.С.(представник за довіреністю)

В судовому засіданні 15 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", 15 серпня2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 3047/15.852 від 11 серпня 2016 року до відповідача, Міністерства оборони України, про відшкодування шкоди в розмірі 20 609,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.14.2248463 від 01.10.2014 року внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія відповідача-2, позивачем виплачено страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля марки "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому до позивача відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто до відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/14934/16 та призначено розгляд справи на 13.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року розгляд справи відкладено на 04.10.2016 року та залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Військову частину 3017.

В судовому засіданні 04.10.2016 року оголошено перерву до 18.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року судом, за клопотанням представників позивача та відповідача-2, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2016 року.

Через відділ діловодства суду 15.11.2016 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 15.11.2016 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_4 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.14.2248463 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір).

Об'єктом договору є транспортний засіб "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхового випадку, зокрема - пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 30.06.2015 року на перехресті вул. Пушкінська - вул. Весніна у м. Харкові, а саме: ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, змінюючи напрямок в русі не надав дорогу автомобілю марки «ЗАЗ Vida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по смузі, на який він мав намір перестроїтися, внаслідок чого вчинив з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою з місця пригоди та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 67314462, виданими органами МВС України (копія довідки наявна в матеріалах справи).

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 10.3 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.07.2015 у справі № 640/12261/15-п (н/п 3/640/1663/15), якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, як водій Військової частини 3017, на момент ДТП на законних підставах керував автомобілем МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується нарядом на використання машин на 30.06.2015 року та шляховим листом № 3145 (копії містяться в матеріалах справи).

За автомобілем МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 водія Військової частини 3017 - ОСОБА_5 було закріплено на підставі наказу командира Військової частини 3017 від 03.03.2015 року № 167 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ ЗАЗ Vida, держномер НОМЕР_1 від 28.07.2015 року, складеного оцінювачем ТОВ «Євро Асистанс» - ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 07.06.2008 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_4 від 28.05.2015 року) вартість відновлювального ремонту, завданого власникові транспортного засобу "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 905,45 грн.

Судом встановлено, що зазначений звіт про оцінку КТЗ ЗАЗ Vida, держномер НОМЕР_1 від 28.07.2015 року складений за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

В матеріалах справи також наявна ремонтна калькуляція № 1213 від 28.07.2015 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 21 905,45 грн.

30.06.2015 року власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 15.07.2015 року та 27.07.2015 року було складено та підписано страхові акти № 3.15.852-1 та № 3.15.852-2, згідно з якими пошкодження транспортного засобу автомобіля "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальній сумі 20 609,99 грн.

На підставі складених страхових актів № 3.15.852-1 від 15.07.2015 року та № 3.15.852-2 від 27.07.2015 року позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.14.2248463 від 01.10.2014 року, сплатив страхувальнику за договором суму страхового відшкодування в загальному розмірі 20 609,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 24177 від 15.07.2015 року на суму 18 089,61 грн. та № 24442 від 28.07.2015 року на суму 2520,38 грн.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, з огляду на те, що транспортний засіб МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 закріплений за військовою частиною 3017 на праві оперативного управління відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України».

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що солдат ОСОБА_5 наказом командира Військової частини 3017 від 29.09.2014 року №53 був зарахований в списки особового складу частини та призначений водієм 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 6-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення Військової частини 3017, втім наказом командира Військової частини 3017 від 04.08.2015 року № 226 солдата ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу частини відповідно до Указу Президента України «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову служби під час мобілізації, на особливий період», тому водій 2-го взводу роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_5 не перебував з Військовою частиною 3017 в трудових відносинах, а був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією, у зв'язку з чим повинен нести відповідальність за завдану шкоду.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» унормовано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до положень ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Військовій частині 3017, що підтверджується технічним талоном транспортного засобу (копія міститься в матеріалах справи).

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, має нести відповідач-2 як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав технічних ушкоджень.

В статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначено, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»).

За приписами ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Статтею 137 Господарського кодексу України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Тобто, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України, покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, відповідачем-2 повинна бути відшкодована майнова шкода, заподіяна транспортному засобу "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді.

У зв'язку з тим, що позивач за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.14.2248463 від 01.10.2014 року є страховиком транспортного засобу "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та враховуючи що позивачем відшкодовано страхувальнику суму страхового відшкодування, право вимоги про відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло до позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України транспортний засіб МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 та який належить Військовій частині 3017 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (30.06.2015 року) застрахований не був та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач-2 не мав.

Відповідно до ст. 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В ст. 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог до Військової частини 3017 (відповідача-2) про стягнення страхового відшкодування в сумі 20 609,99 грн., у зв'язку з тим, що транспортний засіб МАЗ - 5434, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "ЗАЗ Vida", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Військовій частині 3017, в задоволені позовних вимог до Міністерства оборони України (відповідача-1) відмовити, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Військової частини 3017 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини 3017 (код ЄДРПОУ 39309315; адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (код ЄДРПОУ 36086124; адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2) страхового відшкодування - 20 609,99 грн. (двадцять тисяч шістсот девять гривень 99 копійок) та судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.

3. В задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.11.2016 року.

Суддя О.С. Комарова