Рішення № 62846249, 15.11.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 903/681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕТ ТРАНС

до Приватного підприємства Деревтехсервіс

про стягнення 69 000,00грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 30.09.2016р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учасників судового процесу.

У судовому засіданні 15.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕТ ТРАНС звернулось з позовом до Приватного підприємства Деревтехсервіс про повернення 69 000,00грн., перерахованих як попередню оплату за пиломатеріали на підставі рахунку №8 від 22.06.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

23 червня 2016р. на підставі договору купівлі-продажу пиломатеріалів №22/06/2016 від 12.06.2016р. (укладеного у спрощеній формі шляхом узгодження його умов через електронні засоби зв'язку) було здійснено попередню оплату в розмірі 69 000,00грн. ПП "Деревтехсервіс" за поставку пиломатеріалів хвойних обрізних.

ПП Деревтехсервіс зобов'язання не виконало, у строки, зумовлені сторонами, а саме до 01.08.2016р. (п. 5.1 договору), поставку товару не здійснило та не повідомило про можливість самостійного вивозу товару позивачем.

18.08.2016р. ТзОВ ЗЕТ ТРАНС звернулося до ПП Деревтехсервіс з письмовою претензією №18/08-2016 - вимогою про повернення отриманих грошових коштів.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України у звязку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів. Зобовязано подати суду: позивачу - докази в підтвердження визначення дати поставки пиломатеріалів, докази в підтвердження укладення договору №22/06/2016 від 12.06.2016р.; відповідачу - пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, докази поставки, докази виконання п. 6.3 договору купівлі-продажу пиломатеріалів №22/06/2016 від 22.06.2016р.

01.11.2016р. представник позивача клопотанням від 31.10.2016р. долучив до матеріалів справи вимогу від 04.10.2016р. №04/10 про виконання зобовязання про поставку товару у семиденний строк, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 07.10.2016р. за №3302706162248.

У судовому засіданні 15.11.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвал суду від 21.09.2016р., 03.10.2015р. не виконав, витребуваних доказів не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштових відправлень 07.10.2016р. №4301034341081 (а.с. 35).

Ухвала суду від 21.09.2016р. повернута органами звязку з відміткою «адресат відсутній».

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП «Деревтехсервіс» Волинська область, Любешівський район с. Великий Курінь, вул.. Червоноармійська, 61, куди і надсилалась ухвала суду (а.с. 25-28).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалою суду, що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідача не було визнано обовязковою, закінчується імперативно визначений ст.69 ГПК України строк розгляд спору, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача та визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

ПП Деревтехсервіс виставив ТзОВ «ЗЕТ ТРАНС» для оплати рахунок №8 від 22.06.2016р. (а.с. 18).

23.06.2016р. позивач перерахував відповідачу 69 000,00грн. з призначенням платежу "попередня оплата за пиломатеріали згідно договору №22/06/2016 від 22.06.2016р., рах. №8 від 22.06.2016р., в т.ч. ПДВ 20% 11 500,00", що стверджується банківською випискою по особовому рахунку від 23.06.2016р. (а.с. 19).

Позивачем до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу пиломатеріалів №22/06/2016 від 22.06.2016р. Позивач стверджує, що договір укладався у електронній формі.

У п. 12.1 договору зазначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Договір купівлі-продажу пиломатеріалів №22/06/2016 від 22.06.2016р., долучений позивачем, не підписаний сторонами та не скріплений печатками, тобто, виходячи зі змісту п. 12.1 договору, не є укладеним.

Водночас, відповідач, виставивши позивачу рахунок №8 від 22.06.2016р. на оплату пиломатеріалів в кількості 23м3 та отримавши оплату на суму 69 000,00грн., взяв на себе обовязок поставити пиломатеріали і зобовязання не виконав.

18.08.2016р., 04.10.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогами №18/08-2016, №04/10 про повернення грошових коштів в розмірі 69 000,00грн., поставку товару в 7-денний строк або повернення раніше отриманих грошових коштів (а.с. 20, 37).

Вимоги від 18.08.2016р., 04.10.2016р. відповідач отримав 22.08.2016р., 07.10.2016р., що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4421000023434, №3302706162248, проте залишив без реагування та відповіді (а.с. 21, 38).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати в результаті дій субєктів, з якими закон повязує настання правових наслідків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд встановив, що внаслідок дій відповідача по виставленню рахунка та позивача по здійсненню попередньої оплати, що стверджується рахунком №8 від 22.06.2016р. та банківською випискою по особовому рахунку від 23.06.2016р. (а.с. 18, 19), між сторонами виникло зобовязання, яке за своєю природою є договором про купівлю-продаж.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу за правовою природою кваліфікується як зустрічне виконання зобов'язання (ст. 655 Цивільного кодексу України), а частина 2 статті 538 ЦК України встановлює, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Предметом спору є вимога про повернення попередньої оплати у зв'язку з непоставкою пиломатеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вказаної норми слідує, що обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати наступає у випадку, якщо він не передав товар у встановлений строк на вимогу покупця.

Зважаючи на те, що із долучених доказів не вбачалося домовленості сторін щодо строку виконання зобовязання по поставці, 04.10.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №04/10 в порядку ст.530 ЦК України про поставку товару в 7-денний строк або повернення раніше отриманих грошових коштів (а.с. 20, 37). Вимогу від 04.10.2016р. відповідач отримав 07.10.2016р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3302706162248 (а.с. 38), проте зобовязання по поставці не виконав.

Тобто, на підставі пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати, а у відповідача - обов'язок по поверненню позивачеві сплачених коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1. ст.32 ГПК України).

Позивач в підтвердження заборгованості надав суду банківську виписку по особовому рахунку від 23.06.2016р. (а.с. 19), де вказано про сплату 69 000,00грн. з призначенням платежу "попередня оплата за пиломатеріали згідно договору №22/06/2016 від 22.06.2016р., рах. №8 від 22.06.2016р., в т.ч. ПДВ 20% 11 500,00", вимогу про поставку товарів в семиденний строк від 04.10.2016р. з доказами отримання 07.10.2016р. (а.с. 37-38).

Відповідач суму позову не оспорив, доказів поставки товарно-матеріальних цінностей не представив, суму попередньої оплати на вимогу не повернув, у зв'язку з чим позовна вимога про повернення попередньої оплати в сумі 69 000,00грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає до задоволення в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Водночас, суд зауважує на безпідставність посилання позивача в обґрунтування позовних вимог одночасно на ч. 2 ст.693 ЦК України та на ст. 1212 ЦК України з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 1212 ЦК України цей вид позадоговірних зобовязань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Внаслідок дій позивача по здійсненню попередньої оплати між сторонами виникло зобовязання, яке за своєю природою є договором купівлі-продажу, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за поставку товарно-матеріальних цінностей, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013р. №3-69гс12, №3-30гс14 від 17.06.2014р.

Зважаючи на те, що відповідач вимогу позивача про поставку товарно-матеріальних цінностей не виконав, суму попередньої оплати не повернув, суд вважає за необхідне, керуючись ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. віднести на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства Деревтехсервіс, Волинська область, Любешівський район, с. Великий Курінь, вул.. Червоноармійська, 61, код ЄДРПОУ 33837629

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ТРАНС», м. Рівне, вул.Д.Галицького, 25, код ЄДРПОУ 38914959

69 000,00грн. попередньої оплати, 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 70 378,00грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

складено 21.11.2016р.

Суддя С.Т. Філатова