Постанова № 62846059, 21.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2016 року № 826/4431/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного нотаріуса ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» №0000911306 від 23.02.2016р.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2016р. №Ф-22У та рішення №0000931306 від 23.02.2016р. про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку позивача за результатами якої 05.02.2016р. складено Акт №330/26-58-12-01-17-НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 52 004,95грн.; порушення п. 178.2, 178.3 статті 178 ПК України у результаті чого визначено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 23 830,45грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 23.02.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000911306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 29 788,06грн., у тому числі основний платіж - 23 830,45грн. та штрафні санкції - 5 957,61грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22У на суму 52 004,95грн. та рішення №000931306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6 432,78грн.

Вважаючи рішення від 23.02.2016р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю - приватним нотаріусом та здійснює свою нотаріальну діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 12 січня 2011 року за НОМЕР_2 та Реєстраційного посвідчення від 11 березня 2011 року за реєстраційним НОМЕР_3, місце розташування нотаріальної контори: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2.

Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку НОМЕР_1.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою (приватним нотаріусом) ОСОБА_1 завищено витрати за перевіряємий період на загальну суму 29 788,06грн., а саме: до складу витрат включено витрати, не пов'язані з нотаріальною діяльністю та не зазначені в переліку витрат, визначеному в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1185, а саме витрати за наслідками укладання договору купівлі - продажу від 26.05.2013р. №б/н, укладеного з ФОП ОСОБА_3; договору купівлі - продажу від 11.11.2014р. №б/н, укладеного з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Листом Міністерства юстиції від 02.02.2006 №31-35/20 визначено перелік документально підтверджених витрат, пов'язаних з організацією роботи приватних нотаріусів.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:

- оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;

- страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;

- технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:

а) охоронна та пожежна сигналізація;

б) металеві двері або металеві ролети;

в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;

г) металеві шафи;

д) вогнестійкий сейф;

е) інформаційна вивіска;

є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);

ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;

з) телекомунікаційні послуги;

и) меблі;

- програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства;

- встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами;

- виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів;

- витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою;

- витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);

- витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства;

- проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);

- оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);

- сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);

- витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статті 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки встановлені Податковим кодексом України.

Самозайнятою особою, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є платник податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 укладались наступні договори:

- договір купівлі - продажу від 26.05.2013р. №б/н, укладеного з ФОП ОСОБА_3;

- договору купівлі - продажу від 11.11.2014р. №б/н, укладеного з ФОП ОСОБА_3

З Акту перевірки та з матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджено виконання вказаних договорів, відповідно до наданих прибуткових касових ордерів №15/308 від 26.05.2013р. на придбання меблів на замовлення в кількості 12 шт. на суму 39 760,00грн.; №28 від 11.11.2014р., №28/2 від 05.12.2014р. на придбання офісних меблів на замовлення в кількості 8 шт. на суму 90 000,00грн.; товарний чек на суму 650,00грн. (фосфорний напис «нотаріус»), в сумі 2300,00грн. (поліграфічні послуги), в сумі 6000,00грн. (світлова вивіска «лайтбокс») від ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_4).

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що відповідачем досліджувались вищезазначені договори, товарні та касові чеки; акти прийому - передачі товару. Будь-яких зауважень щодо правильності їх оформлення останнім не зазначено.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами вказано на те, що вищезазначені документи не приймаються до складу валових витрат за відповідні періоди так, як до перевірки позивачем не було надано специфікації товару, видаткові накладні, в договорах купівлі-продажу не вказана ідентифікація товару. Крім того, ФОП є платниками єдиного податку та за 2014 рік до податкових інспекцій декларацію платника єдиного податку подано не було.

Вищезазначені посилання не є обґрунтованими, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб.

Відповідно до статті 9 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Крім того, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Крім того, судом не беруться до уваги вказані посилання відповідача на ознаки фіктивності договорів укладених між позивачем та контрагентами, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки встановлювались обставини щодо порушення позивачем вимог статті 178 Податкового кодексу України щодо завищення валових витрат та заниження оподаткованого доходу за перевіряємий період.

Отже, суд приходить до висновку, що вище зазначені витрати, понесені позивачем за перевіряємий період підтверджуються матеріалами справи і здійснені ОСОБА_1 виключно у зв'язку з провадженням нотаріальної діяльності, а тому їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування відповідає приписам статті 178 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000911306 від 23.02.2016р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказаною нормою встановлюються і особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Так, відповідно до пункту 5 частини першої зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: нотаріальною діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Отже, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 №1628/24160.

Пунктом 3.4. даного Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Судом встановлено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012, 2013 та 2014 роки, а саме: таблиця 3 Додатку №5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, приватним нотаріусом ОСОБА_1 до контролюючого органу подано у строки, передбачені законодавством України. При проведенні перевірки жодних зауважень з боку податкового органу щодо своєчасності та форми подання звітів не висловлено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

На підставі статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було прийнято наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 №1628/24160.

Згідно з пунктами 3.4 даного Порядку звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою, згідно з таблицею 3 Додатка №5 до Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка №5 названого Порядку має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Суд дійшов до висновку про те, що позивачем вимоги пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №454, згідно яких у графі 3 таблиці 3 Додатку №5 вказано як база для нарахування єдиного внеску суму чистого оподатковуваного доходу відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки, виконано.

Визнаючи правомірність нарахування та сплати єдиного внеску позивачем, суд також вказує, що Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання вказаної норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" видано спільний лист Міністерства доходів та зборів України та Пенсійного фонду України від 27.12.2013 №21052/5/99-99-17-03-01-16, №36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляє, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України "Опис формату звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються незалежною професійною діяльністю, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 додатка №5 до Порядку. У графі 2 таблиці 3 Додатка №5 "Сума доходу, заявлена в податковій декларації" відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року. При цьому слід зазначити, що у графі 3 таблиці 3 додатка №5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року".

Поданий приватним нотаріусом ОСОБА_1 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012, 2013 та 2014 роки заповнений з урахуванням вказаних вище вимог та відповідає приписам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, на спростування позиції відповідача щодо правомірності дій державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо застосування для розрахунку недоїмки частин 2 та 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд наголошує на тому, що встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачав, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. При цьому, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності повинна співпадати із загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

У даному випадку, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності співпадає з загальними річними показниками, а контролюючим органом жодних зауважень щодо встановленої обставини не висловлено. У той же час, висновок державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про нарахування єдиного внеску на суму, що визначається шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, жодним нормативним актом чи методичною логікою не підтверджується.

Отже, суд вважає, що позивачем правильно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2016р. №Ф-22-У є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також бере до уваги і той факт, що процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована положеннями статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з пунктом 3 частини 11 якої передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки у даному випадку встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства в частині нарахування єдиний внесок, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій. Відтак, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000931306 від 23.02.2016р., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного нотаріуса ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 882,26грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2016р. №Ф-22У.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 23.02.2016р. №0000931306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.02.2016р. №0000911306.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Приватного нотаріуса ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 882,26грн. (вісімсот вісімдесят дві гривні, 26 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко