Постанова № 62843673, 15.11.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/952/16-а

Провадження №: 2-а/743/107/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді СТАШКІВА В.Б.,

при секретарі НЕРУС Н.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ШЛЯГУНА І.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду

України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ріпкинське ОУ ПФУ), в якому посилаючись на те, що на те, що вона перебуває на пенсійному обліку в Ріпкінському об'єднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», на те, що всупереч ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 р., Кабінетом Міністрів України не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державних службовців, на те, що внесені законодавчі зміни стосуються призначення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, просила:

- визнати неправомірними дії Ріпкинського ОУ ПФУ про відмову в здійсненні їй перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно листа від 08.07.2016 р. № 42/11/В-2;

- зобов'язати Ріпкинського ОУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату її пенсії призначеної відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на дату призначення пенсії) та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції чинній на дату призначення пенсії), з 1 грудня 2015 р. у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 з розрахунку 89 відсотків суми заробітної плати на посаді начальника управління статистики у Ріпкинському районі з 01.12.2015 р., включивши, як складові заробітної плати, а саме посадовий оклад в сумі 1755 грн., надбавка за 10 ранг в сумі 80 грн. надбавку в розмірі 25 % за вислугу років в сумі 458 грн. 75 коп., надбавку в розмірі 8,33 % за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в сумі 191 грн. 07 коп., премія в сумі 1954 грн. 29 коп. на підставі довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 23.06.2016 р. № 127 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.

В судовому засіданні:

- позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові. Додатково зауважила на наявність судових рішень в даній категорії справ постановлених Ріпкинським районним судом Чернігівської області та Київським апеляційним адміністративним судом, якими задоволені позови колишніх державних службовців;

- представник відповідача ШЛЯГУН І.В. заперечив проти задоволення позову, з підстав, що з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу"., а оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається. Послався на наявність судових рішень в даній категорії справ постановлених Ріпкинським районним судом Чернігівської області та Київським апеляційним адміністративним судом, якими в задоволені позовів колишніх державних службовців було відмовлено.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ШЛЯГУНА І.В., дослідивши матеріали даної справи та пенсійної справи на ОСОБА_1, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Ріпкинському районі (на даний час - Ріпкінському ОУ ПФУ) та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 02.11.2005 р.;

- до 01.11.2005 р. ОСОБА_1 працювала на посаді начальника управління статистики у Ріпкинському районі Головного управління статистики у Чернігівській області, саме з заробітної плати за цією посадою останній призначено пенсію державного службовця;

- 29 червня 2016 р. ОСОБА_1 подала до Ріпкинське ОУ ПФУ заяву про перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 89 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», надавши довідку Головного управління статистики у Чернігівській області від 23.06.2016 р. № 127, в якій вказані наступні складові заробітної плати, а саме: посадовий оклад в сумі 1755 грн., надбавка за 10 ранг в сумі 80 грн. надбавку в розмірі 25 % за вислугу років в сумі 458 грн. 75 коп., надбавку в розмірі 8,33 % за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в сумі 191 грн. 07 коп., премія в сумі 1954 грн. 29 коп.;

- листом начальника Ріпкинського ОУ ПФУ від 08.07.2016 р. № 42/11/В-2, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, виходячи з того, що з 1 травня 2016 р. набрав чинності Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» та втратив чинності Закон України від 16.12.1993 р. № 32723-12 «Про державну службу» (з подальшими змінами), тобто підстави для проведення перерахунку пенсії, призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.

Даючи правову оцінку діям відповідача, суд враховує таке.

Станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про державну службу», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати працюючих працівників.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини другої та п'ятої статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16 січня 2003 року №432-IV, яка діяла на момент набуття позивачкою права на перерахунок) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Така редакція статті 37 Закону України «Про державну службу» існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 37 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

Стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У зв'язку із прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення умов та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям делеговано Кабінету Міністрів України.

При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України) дійшов висновку, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Слід наголосити на тому, що порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 р.), було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

- пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

- іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 р.) перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які застосовуються з 01.12.2015 року, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Таким чином, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», на час звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця.

З цього випливає, що Кабінетом Міністрів України, на даний час, не лише не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям, на виконання даної статті 37-1 Закону України «Про державну службу», але й фактично своїми діями виключено положення Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які раніше визначали порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, тобто відмова держави здійснити певні дії та виключення положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які визначали порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, на думку суду, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії з огляду на ст. 22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право позивачки, передбачене ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене те, що 1 грудня 2015 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» була збільшена заробітна плата зокрема, по посаді, на якій працювала позивачка, на думку суду, наявні всі підстави для перерахунку пенсії.

Щодо посилань Ріпкинського ОУ ПФУ на те, що з 1 травня 2016 р. набрав чинності Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» та втратив чинності Закон України від 16.12.1993 р. № 32723-12 «Про державну службу» (з подальшими змінами), тобто підстави для проведення перерахунку пенсії, призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні, то суд враховує таке.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, скасування законодавчого акту, який передбачав наявність права на перерахунок пенсії, звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій державних службовців.

Щодо посилань сторін на практику Європейську суд з прав людини, то суд враховує таке.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року про визнання заяви № 43331/12 Валентина Ніканорівна Великода проти України неприйнятною міститься висновок, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

При цьому, вказана справа стосувалася механізму виплати пенсії та її розміру, однак, в ній не йдеться про повне позбавлення особи права, яке вона вже набула одного разу.

Натомість, право на перерахунок пенсії позивач набула у 2005 році і, на думку суду, з огляду на принцип верховенства права, яким має керуватися суд при ухваленні судового рішення, це право є непорушним.

Використання відповідачем для мотивації заперечення проти позову на практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у рішеннях: "Ейрі проти Ірландії" від 9 жовтня 1979 року, "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 грудня 2004 року є безпідставним, оскільки в обох випадках вони були постановлені не на користь вказаних держав і за змістом стосувалися інших казуальних аспектів.

Рішення "Ейрі проти Ірландії" від 9 жовтня 1979 року мало вузько казуальний характер і було спрямоване проти порушень Ірландією п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд, зокрема на доступ до нього) у зв'язку з тим, що держава відмовила заявниці у фінансуванні правової допомоги адвоката у цивільній справі. Дійсно в пункті 26 цього рішення вказано, що „суд розуміє, що подальша реалізація соціальних і економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі". Однак дискутуючи у наведеному рішенні, Суд у цьому ж пункті зазначив, що хоча він не має права вказувати державі як вона безпосередньо може організувати правову допомогу в судах своїм громадянам, але якщо можливість такої допомоги передбачена її законодавством, а Конвенція покликана гарантувати особі реальні права, то при вирішенні цивільних справ на державу можуть бути покладені ті ж зобов'язання, які є беззаперечними під час розгляду кримінальних справ, і держава має докласти зусиль для їх виконання.

Суд у пункті 45 рішення у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 грудня 2004 року говорячи про пропорційність і співмірність дій ісландського парламенту щодо внесення змін до законів, які регулюють призначення і виплату пенсій у зв'язку з втратою заявником працездатності, все ж таки дійшов висновку про порушення державою зобов'язань щодо приписів статті 1 (права власності) Протоколу № 1 до Конвенції (в цьому випадку право пенсіонера на пенсію як на власність) і присудив Ісландії виплатити заявнику 76500 євро компенсації за завдання матеріальних і моральних збитків.

За викладених обставин вказані справи ніяк не могли бути використані як належна аргументація заперечення відповідача проти позову.

В п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» вказано, що: «Вперіод з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, право на яку було встановлено законом (ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), яка підлягала виплаті заявникам, але жодного рішення з цього питання не було прийнято.

В даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців).

Щодо дотримання позивачкою строків звернення до суду, то судом враховується таке.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом 12 серпня 2016 р..

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Ріпкинського ОУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 1 грудня 2015 року по 11 лютого 2016 року слід залишити без розгляду

Враховуючи наведене в сукупності, те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 12 лютого 2016 року та визнати протиправними дії Ріпкинського ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язати Ріпкинське ОУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 89 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 1 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 23.06.2016 р. № 127, починаючи з 12 лютого 2016 року, за виключенням здійснених виплат за вказаний період.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ріпкинського ОУ ПФУ.

Керуючись ст.ст. 22, 58 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", ст.ст. 40, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6-12, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 1 грудня 2015 року по 11 лютого 2016 року - залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 12 лютого 2016 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 89 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 1 грудня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 23.06.2016 р. № 127, починаючи з 12 лютого 2016 року, за виключенням здійснених виплат за вказаний період.

Присудити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Код ЄДРПОУ 40378544).

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий В.Б.Сташків