Ухвала суду № 62842212, 17.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7903/14-ц

Провадження № 4-с/645/52/16

УХ В А Л А

іменем України

17 листопада 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на незаконні та неправомірні дії державного виконавця Фрунзенського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій,

В С Т А Н О В И В :

Заявники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду зі скаргою, якою просять визнати неправомірними дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанов, та скасувати усі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат, повязаних з проведенням виконавчих дій, а також постанов про звернення стягнення на пенсію та інші види доходів боржників для погашення виконавчого збору та стягнення витрат, повязаних з проведенням виконавчих дій.

Скарга мотивована тим, що постановами старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 02.08.2016 року відкриті виконавчі провадження ВП № 51830032, ВП № 51830161, ВП № 51828750, ВП № 51829523 за виконавчими листами № 2/645/34/16, які були відправлені тільки 16.08.2016р., а заявниками отримані рекомендованим листом лише 17.08.2016р., що унеможливило їм скористатись правом, на добровільне виконання рішення у семиденний строк, передбачений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, заявники просять визнати неправомірними дії Фрунзенського відділу ДВС ХМУЮ щодо винесення постанов та скасувати усі постанови про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про звернення на пенсію та інші види доходів боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за виконавчим листом № 2/645/34/16:

-постанову від 10.08.2016р. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 в сумі 2,23 грн. за виконавчим листом № 2/645/34/16 (ВП № 51829523) про стягнення судового збору 22,25;

-постанову від 11.08.2016р. про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2, проводження утримання у розмірі 20% щомісячно до погашення судового збору 22,25 грн., виконавчого збору, 2,23грн., витрат на проведення виконавчих дій 79,22 грн. за виконавчим листом № 2/645/34/16 (ВП № 51829523 про стягнення судового збору 22,25 грн.;

-постанову від 10.08.2016р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 79,22 грн. за виконавчим листом № 2/645/34/16 (ВП № 51829523) про стягнення судового збору22,25 грн.;

-постанову від 11.08.2016р. про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2, проводження утримання у розмірі 20% щомісячно до погашення боргу 8431,80 грн., виконавчого збору 843,18 грн. витрат на проведення виконавчих дій79,22 грн. за виконавчим листом № 2/645/34/16 (ВП 51828750) про стягнення суми боргу за теплопостачання у сумі 8431,80 грн.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3, яка також діє на підставі довіреностей представником заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_4, від яких надала суду заяву про розгляд скарги за їх відсутністю, скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Представник Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ст.. державний виконавець Клавкін А.В. в судовому засіданні з доводами, викладеними у скарзі не погоджувався, посилаючись на їх необґрунтованість, а оскаржувані постанови винесені законно у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК), незалежно від місця виконання судового рішення.

10.02.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води.

Даним рішенням позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 8431,80 грн. заборгованості за послуги за опалення та підігрів води за період з 27.11.2010 року по 01.08.2014 року. Також стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору у розмірі 66,76 грн. з відповідачів (по 22,25 грн. з кожного).

Рішення набрало законної сили.

Постановами старшого державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 02.08.2016 року відкриті виконавчі провадження ВП № 51830032, ВП № 51830161, ВП № 51828750, ВП № 51829523 за виконавчим листом № 2/645/34/16.

Заявники просять скасувати дані постанови.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону).

Частинами першою та третьою статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною першоюстатті 28 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваних постанов передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другоюстатті 25 цього Законудля самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьоїстатті 11 Законудержавний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону.

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано,а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Згідно з приписамистатті 32 Законузаходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Оскільки боржниками в добровільному порядку рішення суду у встановлений законом строк не виконане, державним виконавцем було вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання.

Посилання заявника ОСОБА_3, про несвоєчасність отримання ними постанов про відкриття виконавчого провадження є нікчемними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заявникам будо відомо про рішення суду від 10.02.2016р. про стягнення з них заборгованості за опалення та підігрів води, та вже 01.04.2016р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була подана заява про надання розстрочки виконання рішення, яка ухвалою від 14.04.2016р. за заявою заявників залишена без розгляду.

11.08.2016р. заявники знов звертаються до суду з аналогічною заявою, та ухвалою суду від 29.08.2016р. заяву задоволено, розстрочено виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.02.2016р..

Відомостей про те, що ухвала від 29.08.2016р. про розстрочку виконання рішення знаходиться на виконанні у Фрунзенському ВДВС ХМУЮ, суду не надано.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 209, 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на незаконні та неправомірні дії державного виконавця Фрунзенського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -