Постанова № 62839575, 18.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20667/16-а

Провадження №2-а/522/1036/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2016 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2016 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні, нарахуванні та виплаті йому пенсії за вислугу років неправомірною та скасування рішення за № 402 від 10.10.2016 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити розрахунок та призначення йому пенсії з 06.10.2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області №561 від 06.10.2016 року; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору; та звернення постанови суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.06.1997 року по теперішній час працює в органах прокуратури Одеської області. Його стаж роботи на посадах прокурора та слідчого складає 20 років 9 місяців. Крім того, він закінчив юридичний інститут при Одеському державному університеті імені Мечникова І.І. у 1997 році (період навчання з 01.09.1992 по 24.05.1997 - 4 роки 8 місяців 24 днів) половина строку навчання у якому зараховується до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, тобто 2 роки 4 місяців 12 днів. Таким чином він має загальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років 23 роки 11 місяців 1 день і пенсія повинна розраховуватись із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Проте, рішенням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 10.10.2016 року №402 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої пенсії.

Представником Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на адресу суду 17.11.2016 року надійшли заперечення проти адміністративного позову, згідно яких представник УПФУ в Приморському районі м.Одеси заперечував проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»від 02.03.2015 року №213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та просив відмовити у задоволенні пред'явленого позивачем адміністративного позову.

Розглянувши справу в порядку скороченого провадження (ст.183-2 ч.1 п.2 КАС України) одноособово, дослідив надані сторонами документи та матеріали справи, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, за наслідками чого дійшов висновків про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За обставинами справи позивачем заявлено вимоги про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років неправомірною та скасування рішення №402 від 10.10.2016 року.

Згідно з рішенням № 402 від 10 жовтня 2016 року, за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.10.2016 року № 5813 та доданих до неї документів щодо призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», в призначенні пенсії останньому відмовлено.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 01.01.2007 року - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

При цьому судом встановлено, що загальний страховий стаж роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугою років становить 23 роки 11 місяців 1 день, а стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури становить 20 років 9 місяців.

Як встановлено судом, згідно з рішенням № 402 від 10 жовтня 2016 року, за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.10.2016 року № 5813 та доданих до неї документів щодо призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», в призначенні пенсії останньому відмовлено.

Згідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим зі стажем роботи на цих посадах не менше 10 років пенсія повинна призначатись у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

У редакції від 15 липня 2015 року Закону України № 1789-ХІІ Про прокуратуру, що діяла станом на день звернення позивача до відповідача з клопотанням йому призначити пенсію, зазначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 01.10.2015 року по 30.10.2015 року вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси у відмові в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії суперечить частині 2 статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також ст. 58 Конституції України, яка гарантує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першої статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Застосоване при проведенні перерахунку пенсії правило, встановлене ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 3668-VІ від 15 липня 2015 року, згідно з яким пенсійне забезпечення працівникам органів прокуратури за вислугою років призначається у разі, якщо на день звернення вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців, не підлягало застосуванню для врегулювання правовідносин щодо перерахунку пенсії, оскільки дія цієї норми права поширюється на факти, події, що виникли після набрання чинності Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», тобто при вирішенні питання пенсійного забезпечення прокурорських працівників, які були прийняті на роботу до органів прокуратури після 01 жовтня 2011 року.

Виходячи зі змісту ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01 січня 2007 року, пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Додатково судом враховано, що пунктом 2 розділу 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси № 402 від 10.10.2016 року про відмову позивачу здійснити перерахунок пенсії є протиправним, таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 94 КАС України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині звернення постанови до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з адміністративного позову позивач просить зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та призначення йому пенсії, а не виплатити її.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 71, 99, 100, 122, 159-163, 167, 183-2, 185, 186, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років неправомірною та скасувати рішення за № 402 від 10.10.2016 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити розрахунок та призначення ОСОБА_1 пенсії з 06.10.2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області №561 від 06.10.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 551,20 грн..

В задоволенні решти частини позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м.Одеси апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови суду.

Суддя Н.А.Ільченко

18.11.2016