Постанова № 62839521, 07.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16643/16-а

Провадження №2а/522/851/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року Приморський районний суд м.Одеси, у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №218, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону №4 УПП у м. Одесі ДПП капрала поліції Піддубної Альони Миколаївни, за участю третьої особи Управління патрульної поліції у м. Одесі, про визнання незаконними дій поліцейської та скасування постанов про адміністративні правопорушення, із закриттям провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати складені відповідачем постанови серії ПС2 №111284 та ПС2 №111283 від 24.08.2016 року про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, з визнанням дій відповідача при складанні цих постанов протиправними та із закриттям провадження по справам на підставі п.1 ч.1 ст.247 вказаного Кодексу.

В обґрунтування вимог свого позову, позивач посилається на безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності, з огляду на дотримання ним положень Правил дорожнього руху та відсутність в його діях складу будь-яких правопорушень, а також на відсутність доказів вчинення ним інкримінованих правопорушень, на порушення відповідачем порядку провадження і оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення, на відсутність підготовки відповідачем цих справ до розгляду та на недотримання ним же процесуальних норм при їх розгляді, на порушення прав позивача та на накладення на нього адміністративних стягнень двічі за одне й теж саме адміністративне правопорушення.

Суд, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із оскаржуваних та наданих позивачем постанов, 24.08.2016 року о 12:35 годин при керуванні транспортним засобом «Ніссан» д/н НОМЕР_1 позивачем було здійснено зупинку по вул.Троїцька 45 у м.Одесі, за версією відповідача, на перехресті та пешехідному переході, чим було порушено п.п.15.9 (г) та 15.9 (ґ) ПДР України.

Постановами серії ПС2 №111284 та ПС2 №111283 від тієї ж дати, складеними відповідачем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за кожне, відповідно.

Проте, під час розгляду цього позову, представником третьої особи було надано лист №12835/41/13/02-2016 від 07.11.2016 року та роздруківку витягу з ІАС «Армор», згідно з якими реєстрація у відомчій базі постанови серії ПС2 №111284 від 24.08.2016 року не проводилась у зв'язку з її скасуванням як зіпсованого бланку, а відносно позивача було зареєстровано лише постанову ПС2 №111283 від тієї ж дати за ч.1 ст.122 КУпАП.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови серії ПС2 №111284 від 24.08.2016 року - підлягають залишенню без задоволення, у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.

Втім, ч.2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З положень ст.222 КУпАП слідує, що органи Національної поліції розглядають деякі категорії справ про адміністративні правопорушення, зокрема у випадку порушення Правил дорожнього руху (ч.ч.1, 2, 3 ст.122 вказаного Кодексу).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім цього, ст.246 КУпАП встановлює, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами) або в судах, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України, тобто провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законах послідовних дій відповідного органу (посадової особи) або суду.

Як слідує із ст.254 цього ж Кодексу, фіксування адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Частиною ж 3 статті 254 вказаного Кодексу передбачено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. У частинах першій, другій ст.258 цього ж Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Між цим, частини перша та друга статті 258 цього ж Кодексу не містить посилання на статтю 122 Кодексу, за якою позивачу інкриміноване відповідачем вчинення адміністративного правопорушення, а тому на спірні правовідносини не поширюються положення ч.3 ст.258 вказаного Кодексу, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення згідно з вимогами ст.283 цього Кодексу та без складання відповідного протоколу.

Проте, згідно з ч.ч.1, 5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього ж Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та з огляду на заперечення позивачем своєї провини під час оформлення відповідачем оскаржуваної постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року, про що зазначено у позові, але не спростовано відповідачем в суді, а також беручи до уваги, що з тексту цієї оскаржуваної постанови не вбачається застосування фото- чи відеофіксування обставин вчинення правопорушення за допомогою технічних приладів чи технічних засобів, які працюють у тому числі в автоматичному режимі, відповідач був зобов'язаний скласти відповідний протокол про вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ст.ст.258, 256 КУпАП, після чого надати останньому час для належного здійснення ним своїх прав за ст.268 цього ж Кодексу.

Наряду з цим, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати низку визначених законом питань, а при накладенні стягнення належить враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 вказаного Кодексу).

Відповідно ж до ч.1 ст.268 цього ж Кодексу, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях закону визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Згідно з вказаним рішенням, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, у цьому ж Рішенні Конституційного Суду України визначено, що реалізація законодавчих гарантій щодо всебічного, об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, ст.276 цього ж Кодексу вказує на те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою, де розташоване Управління патрульної поліції у м.Одесі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначених вище положень закону не дотримався, розглянувши справу про адміністративне правопорушення одразу після оформлення оскаржуваної постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року на місці зупинки транспортного засобу, чим суттєво порушив права позивача.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач не дав позивачу можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими ст.268 КУпАП, в тому числі з підготовки свого захисту, що у свою чергу, потягло недотримання положень ст.ст.7, 33 цього ж Кодексу, а здійснення розгляду справ на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання положень ст.245 зазначеного Кодексу щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

З огляду на ст.279 цього ж Кодексу, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Втім, оформивши постанову серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року одразу після перевірки водійських документів позивача, відповідач будь-якої підготовки до розгляду справи не проводив, а також не повідомляв у передбаченому ст.277-2 КУпАП порядку осіб, які беруть участь у розгляді справи, не вирішив заявлені позивачем клопотання, не досліджував взагалі будь-які докази та не надав позивачу для ознайомлення матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови, не заслуховував осіб, які брали участь у розгляді справи.

На підставі проаналізованих норм, суд доходить висновку, що своїми діями, поліцейська Піддубна А.М. грубо порушила вимоги ст.ст.277-2, 278, 279 КУпАП.

Окрім цього, суд вважає за необхідне вказати, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім цього, у частині 3 статті 283 КУпАП зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті та іншого, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, вищезазначені вимоги закону відповідачем при складенні оскаржуваної постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року, дотримані не були, оскільки будь-яких доказів в цій постанові відповідачем не наведено, як і не зазначено про застосування технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- чи кінозйомки, відеозапису тощо.

Таким чином, порушення передбаченої діючим законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, недотримання вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, - є підставами для визнання протиправною та скасування постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, складеної поліцейською роти №1 батальйону №4 УПП у м. Одесі ДПП капралом поліції Піддубною А.М. відносно ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Наряду з цим, згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього ж Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність та обґрунтованість складення ним оскаржуваної позивачем постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення останнім вимог п.п.15.9 (г) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП.

Проте, в судове засідання відповідач не з'явився, надавши письмові пояснення, до яких суд ставиться критично, оскільки відповідач є зацікавленою особою і його свідчення в даному випадку не можуть братися судом, як беззаперечний доказ законності винесення оскаржуваної постанови, а є лише висловлення ним своєї позиції.

Наряду з цим, суд також критично ставиться до наданих третьою особою диску з відеозаписом та фотографіям, нібито зроблених з нагрудних камер відеоспостереження поліцейських, оскільки ці фото- та відеоматеріали неможливо ідентифікувати, з огляду на відсутність їх процесуального оформлення у відповідності з вимогами КУпАП, а також їх неможливо визнати належними і допустимими доказами в розумінні діючого законодавства, адже про їх використання відповідачем при фіксуванні ним наведених вище подій в оскаржуваній постанові серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року не вказувалось та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зазначені відео- та фотоматеріали в порушення ст.268 вказаного Кодексу, позивачу для ознайомлення не надавалися.

Крім цього, судом не приймаються до уваги доводи представника третьої особи УПП у м.Одесі щодо дотримання відповідачем визначених законом процедури та порядку складення відносно позивача оскаржуваної постанови, у зв'язку із суперечністю цієї позиції вимогам діючого законодавства.

Виходячи з вищенаведених вимог закону, суд вважає, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху і правомірність винесення оскаржуваної постанови серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року, - в судовому засіданні не доведено, а представник третьої особи УПП у м. Одесі належних та допустимих доказів, в обґрунтування дотримання відповідачем положень діючого законодавства при оформленні оскаржуваної постанови відносно позивача та встановлення у передбаченому законом порядку провини останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, - до суду не надала.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, - є не доведеним, а тому оскаржувана постанова серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, - підлягає скасуванню як протиправна.

В свою чергу, позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України, даний спір являється спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення.

З огляду на норми КУпАП, в даному випадку, суд не є органом уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення та виносити постанову по суті справи про адміністративні правопорушення, а саме - закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При розгляді даної адміністративної справи суд повинен керуватися порядком здійснення адміністративного судочинства, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на наведене вище, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - визнання протиправною та скасування постанови серіїПС2 №111283 від 24.08.2016 року про накладення адміністративного стягнення на позивача є, на думку суду, належним способом захисту прав останнього, оскільки в повній мірі поновлює його права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10-19, 76, 79, 160-163, 171-2 КАС України, ст.ст.256, 268, 276, 283, 288, 293 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону №4 УПП у м. Одесі ДПП капрала поліції Піддубної А.М. про визнання незаконними дій останньої та скасування постанов про адміністративні правопорушення, із закриттям провадження у справі, - задовольнити частково.

Постанову серії ПС2 №111283 від 24.08.2016 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, - визнати протиправною та скасувати.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня її проголошення.

С у д д я

07.11.2016