Постанова № 62837981, 25.10.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.10.2016 Справа № 554/3246/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25.10.2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді - Антонова C.B.,

секретаря Плаксюк І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави матеріали адміністративного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор Управління патрульної поліції в м.Полтаві ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_6, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України, у якому прохав суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 09.03.2016 року о 16 годині 25 хвилин по вул.Г.Сковороди в м.Полтаві його зупинив інспектор патрульної служби Національної поліції, ОСОБА_6 Підставою для зупинки, зі слів інспектора, був проїзд на знак 3.1 «Рух заборонено», в результаті чого був складений протокол серії АП2 №112701 від 09.03.2016 року та постанова серії ПС2 №669491.

Однак, постанова значно відрізняється від встановленої законом обовязкової форми та не містить прізвища інспектора. При цьому, складання протоколу за вчинення дій, передбачених ч.1-3 ст.122 КУпАП, не передбачено законодавством, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесений до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих у автоматичному режимі.

П.3.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачає, що знак «рух заборонено» встановлюється у двох випадках, а саме: забороняється рух усіх транспортних засобів коли початок пішохідної зони позначено знаком 5.33; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і не придатна для руху транспортних засобів, у такому випадку обовязково додатково встановлюється знак 3.43. Оскільки, такого знаку не було встановлено, проїжджаючи перехрестя позивач не порушував Правил дорожнього руху.

Таким чином, позивач вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення протиправна, винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. З метою отримання правової допомоги у справі, ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1, витрати на залучення якого він просив стягнути з відповідача на його користь.

Окрім того, позивач просив поновити йому пропуск строку на звернення до суду, зважаючи на те, що, складаючи протокол, інспектор пояснив, що розгляд справи відбудеться о 13.00 годині 16.03.2016 року в Октябрському районному суді м. Полтави. 16.03.2016 року позивач зявився до суду, де йому повідомили, що справа ще не надходила до суду та запропонували зявитися через деякий час, але запевнили, що в будь-якому випадку на його адресу надійде виклик до суду. Через два тижні він знову зявився до суду, проте справи позивача на розгляді не перебувало.

12.04.2016 року ОСОБА_7 звернувся до Управління патрульної поліції у м.Полтаві із запитом, у відповідь на який, йому повідомили, що строк для оскарження постанови вийшов, справа розглянута інспектором на місці.

Таким чином, хибне повідомлення інспектором про розгляд справи в суді, що зафіксовано в протоколі є поважною причиною пропуску ним строку на оскарження вказаної постанови позивачем.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.07.2016 року до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучений інспектор Управління патрульної поліції в м.Полтаві ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_6.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі та пояснила, що 9 березня 2016 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, за адресою: м.Полтава, вул.Театральна, позивач рухався в зоні дії знаку 3.1 «Рух заборонено», чим порушив вимоги п.8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року. Зона дії знаку 3.1 «Рух заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, тому інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Полтаві рядовий поліції ОСОБА_6, керуючись розділом IV, главою 18 КУпАП, ст.ст.251, 252 КУпАП, притягнув ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ознаками ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

Так, відповідно до п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП та п.2 розділу 3 Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, ч.1, ч.2, ч.3 ст.122 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Полтаві ДПП ОСОБА_6, виносячи постанову, законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та встановив всі обставини справи про адміністративне правопорушення і прийшов до вірного висновку, а тому підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектор Управління патрульної поліції в м.Полтаві ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_6 проти позовних вимог ОСОБА_4 також заперечував, зазначив, що 9 березня 2016 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, за адресою: м.Полтава, вул.Театральна, позивач ОСОБА_7 рухався в зоні дії знаку 3.1 «Рух заборонено», чим порушив вимоги п.8.4 Правил дорожнього руху. Ним було складено на місці відносно ОСОБА_4 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у сумі 255 гривень. Чи розяснювалися позивачу його права, не памятає. Також вказав, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 він склав помилково.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення АП2 №112701 інспектором Управління патрульної поліції в м.Полтаві ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_6 зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться о 12.00 год. 16.03.2016 року в Жовтневому суді (а.с.4).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, складаючи протокол та постанову про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції йому пояснив, що якщо він не погоджується з порушенням, то його справа буде розглядатись в суді. Прийшовши до Октябрського районного суду м.Полтави у вказану в протоколі дату та час, працівники канцелярії суду йому повідомили, що така справа до суду не надходила. У звязку з цим, 12.04.2016 року він звернувся зі скаргою до Начальника управління патрульної поліції в м.Полтава.

Листом від 19.04.2016 року за вих. №К-68 тимчасово виконуючим обовязки начальника Управління патрульної поліції у м.Полтаві надано відповідь позивачу, у якій зазначено, що його скарга на постанову серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 року надійшла до Управління патрульної поліції в м.Полтаві і зареєстрована за №вх.К-68 від 12.04.2016 року, подана з порушенням встановлених законом строків і підлягає виконанню (а.с.14-16).

Таким чином, з наведено вище вбачається, що ОСОБА_7 був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом, оскільки був дезінформований працівником поліції щодо порядку розгляду його справи, у звязку з чим суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду із адміністративним позовом.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 8 Закону України «Про національну поліцію» вказує, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 18 цього ж Закону поліцейський зобовязаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини, та інше.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, у відповідності до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 чст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1, ч.2, ч.3 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.03.2016 року інспектором Управління патрульної поліції в м.Полтаві ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_6 відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, з якого слідує, що 09.03.2016 року о 16.25 годині ОСОБА_7, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Театральній, від вул. Сінної, в напрямку вул. ОСОБА_8, чим порушив вимоги знаку 3.1. «Рух заборонено» (а.с.4).

Відповідно до постанови серії ПС №668491 від 09.03.2016 року ОСОБА_7 09.03.2016 року о 16.25 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Театральній проїхав на заборонений знак 3.1 від вул. Сінної, в напрямку вул. ОСОБА_8, чим порушив вимоги знаку 3.1. «Рух заборонено» та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).

Пунктом 3.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 зазначено, що знак 3.1. «Рух заборонено» забороняє рух усіх транспортних засобів у випадках, коли початок пішохідної зони позначено знаком 5.33; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обовязкової додатково встановлюється знак 3.43.

Тобто, для заборони проїзду «під знак» 3.1. обовязковою умовою є встановлення «додаткових» знаків або 5.33, або 3.43, які вже самі по собі передбачають заборону руху будь-яких (в тому числі маршрутних, інвалідних тощо) транспортних засобів.

Відповідно до п.3.43 ПДР, знак «Небезпека», забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у звязку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув грунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).

Окрім того, з листа Управління житлово-комунального господарства слідує, що на його замовлення роботи по ремонту вулиці Театральної в поточному році не проводилися (а.с.81).

Згідно з листом КП ПОР «Полтававодоканал» 09.03.2016 року на дільниці здійснення ремонтних робіт на вул.Театральній в м.Полтаві було встановлено дорожні знаки та огородження, згідно з схемою облаштування місця проведення аварійних ремонтних робіт на каналізаційному колекторі, рух транспортних засобів по вулиці було перекрито, що свідчить про відсутність аварійної небезпеки (а.с.82).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ч.ч. 4 та 5 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обстави справи, вбачається, що 09.03.2016 року дорожній рух по вул. Театральній в м. Полтава не був заборонений у встановленому Правилами дорожнього руху порядку, оскільки разом з дорожнім знаком 3.1. «Рух заборонено» не було встановлено дорожні знаки 5.33 або 3.43. За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» мав право керувати транспортним засобом на ділянці дороги по вул. Театральна в м. Полтава 09.03.2016 року.

У звязку з цим, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, підлягає скасуванню.

З метою отримання правової допомоги та представлення його інтересів в суді 21.04.2016 року ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги №16 від з АБ «Віталія Грибовода», за яким позивач зобовязується сплатити 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката (а.с. 9-10).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» №590 від 27.04.2006 року встановлено, що граничний розмір компенсації витрат у цивільних справах, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, має не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

При наданні правової допомоги за договором, Адвокатським бюро в особі ОСОБА_1, було витрачено 9 годин, що підтверджується додатком до договору від 30.06.2016 року (а.с. 73). Одна година роботи адвоката ОСОБА_9 оплачується у розмірі 551,20 гривень, що не суперечить зазначеній вище Постанові Кабінету Міністрів України, оскільки станом на дату укладення Договору, мінімальна заробітна плата становила 1378 гривень. Тобто, витрати за 9 годин роботи адвоката становлять 4960,80 гривень, які сплачені позивачем відповідно до квитанції №0018051 від 30.06.2016 року (а.с. 69).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно зі ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань витрат за надання правової допомоги в сумі 4960,80 гривень на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 251, 268, 287-289 КУпАП, ст.ст. 71, 86, 159-163, 167, 171-2, 186 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_4 строк на звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Стягнути з ОСОБА_5 патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4960 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя С.В. Антонов