Постанова № 62836018, 14.11.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2а/331/219/2016

ЄУН 331/6959/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєва Н.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя (далі - УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя щодо призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди, визначення його стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді без врахування стажу на посадах стажиста прокуратури, стажиста на посаді слідчого, прокурора, строку військової служби, 1/2 строку навчання; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя, починаючи з 04 жовтня 2016 року призначити та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до ч. 3 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він працював на посаді судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з 16.09.2001 року по 22.09. 2016 року. З 23.09.2016 року на підставі постанови ВР України є суддею у відставці. Крім того, ОСОБА_1 має трудовий стаж, який складається з роботи на посаді стажиста прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з серпня 1993 року по січень 1994 року), стажиста на посаді слідчого прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з січня по липень 1994 року), слідчого прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з липня 1994 року по червень 1995 року), роботи на посаді помічника прокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з червня 1995 року по листопад 1997 року), роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу облпрокуратури Запорізької області (з листопада 1997 року по серпень 2000 року), роботи на посаді старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах облпрокуратури Запорізької області (з серпня 2000 року вересень 2001 року).

Згідно з листом УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя від 19.10.2016 року ОСОБА_1 з 04.10.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від суддівської винагороди.

Позивач вважає, що йому повинно було призначено щомісячне довічне грошового утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди, оскільки він має стаж, що дає право на відставку та довічне грошове утримання 27 років 6 місяців, в тому числі і на посадах в органах прокуратури.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2016 року відкрито скорочене провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. (а.с. 15)

Згідно п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним особам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, застосовується скорочене провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач у строк, передбачений ч. 3 ст. 183-2 КАС України письмові заперечення або заяву про визнання позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому з 04.10.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди.

Листом від 19.10.2016 року за №198/М-9 УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя від 19.10.2016 року повідомило, що ОСОБА_1 з 04.10.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від суддівської винагороди. (а.с. 13-14)

Частиною першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції діючий на час правовідносин визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Водночас частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XІI, було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно з частиною п'ятою ст..50-1 Закону № 1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції що діяла на час набуття рава на відставку 17 вересня 2011 року) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював на посаді судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з 16.09.2001 року по 22.09. 2016 року. З 23.09.2016 року на підставі постанови ВР України є суддею у відставці. Крім того, ОСОБА_1 має трудовий стаж, який складається з роботи на посаді стажиста прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з серпня 1993 року по січень 1994 року), стажиста на посаді слідчого прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з січня по липень 1994 року), слідчого прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з липня 1994 року по червень 1995 року), роботи на посаді помічника прокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (з червня 1995 року по листопад 1997 року), роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу облпрокуратури Запорізької області (з листопада 1997 року по серпень 2000 року), роботи на посаді старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах облпрокуратури Запорізької області (з серпня 2000 року вересень 2001 року). (а.с. 8-12)

Таким чином, підтверджений трудовою книжкою загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 27 років 6 місяців, з яких стажроботи на посаді судді -15 років.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

У рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади;забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту… Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») не передбачає врахування іншої діяльності при визначенні права судді на відставку, ОСОБА_1 набув таке право до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який не передбачає позбавлення права на відставку суддів, які набули його до набрання цим Законом чинності.

У рішення Європейського суду в справі "PineValleyDevelopmentsLtd та інші проти Ірландії" (№ 12742/87, рішення від 29 листопада 1991 року) Європейський суд з прав людини наголошує на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з яким рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладаються громадяни у зв'язку з їх прийняттям.

У рішенні Конституційного суду України в справі про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 р. №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24.06.1999 р. №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддів, що пов'язано із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (SukhanovandIlchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України у справі № 21-6664а15 від 6 липня 2016 року, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), який визначає, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. А також згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до п.8 ч.4,ч.6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується належним матеріальним і соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією гарантій незалежності судді.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 в справі № 1-8/2016 визначено, що частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";

За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Отже ОСОБА_1 має стаж, що дає право на відставку та довічне грошове утримання 27 років 6 місяців, що дає йому право на 90 % відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

При подачі адміністративного позову до суду ОСОБА_1 сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме: судовий збір у сумі 1102,4 грн., а тому зазначені витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.47,141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 5, 6, 71, 160, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 % від суддівської винагороди, визначення стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді без врахування стажу на посадах стажиста прокуратури, стажиста на посаді слідчого, прокурора, строку військової служби, половини строку навчання.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя, починаючи з 04 жовтня 2016 року призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1102,4 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

14.11.2016 .