Рішення № 62835434, 16.11.2016, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/2216/15-ц

Провадження № 2/390/143/16

"16" листопада 2016 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарях - Яриш Л.Ю., Шматковій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму у розмірі 504000, 00 грн. та судові витрати по справі. В обґрунтування позову зазначив, що 23 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, засвідчений письмовою розпискою, яка складена власноручно відповідачем у присутності двох свідків та позикодавця, а саме: на суму 24000 доларів США з кінцевим терміном повернення боргу 01.06.2015. Однак до теперішнього часу на його неодноразові прохання відповідач із не зрозумілих йому причин відмовляється повернути борг. Згідно із довідки з НБУ № 22-018/2719 від 20.10.2015, про курси валют: офіційний курс національної валюти по співвідношенню до іноземних валют станом на 20.10.2015, а саме на день подачі позову становить: за 100 доларів США - 2161,7536 грн., тобто сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 складає 504000 грн. 00 к.. У зв'язку з викладеним позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

22.02.2016 представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, в якій просив визнати розписку від 23.04.2015 недійсною. Свою вимогу мотивував тим, що на розписці, яку надав позивач, стоїть не його підпис. Тому порушені вимоги ч.ч. 3,5 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з цим вважає, що ніякий договір позики із ОСОБА_1 він не укладав, розписку не підписував, позику не отримував.

Позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_4 в судове засідання 16.11.2016 не з'явились, в попередніх судових надали пояснення по справі, позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 16.11.2016 не з'явився, в попередніх судових засіданнях позов не визнав, пояснив, що кошти у ОСОБА_1 не позичав, розписку не підписував. Просив задовольнити зустрічний позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання 16.11.2016 не з'явився, в попередніх в судових засіданнях проти позову заперечив, просив задовольнити зустрічний позов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює на автомийці ОСОБА_1. ОСОБА_2 обслуговувався на вказаній мийці. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були дружні відносини. У квітні 2015 року ОСОБА_2 позичав 24000 доларів у ОСОБА_1, а його попросили розписатися у розписці як свідка. У кімнаті відпочинку в той час були ОСОБА_2 і ОСОБА_1. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші, які той перерахував, написав розписку та поставив свій підпис при ньому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює на автомийці ОСОБА_1. Він знав ОСОБА_2, який обслуговувався на автомийці і спілкувався із ОСОБА_1. У квітні 2015 року ОСОБА_2 позичав гроші у ОСОБА_1 в сумі 24000 доларів. ОСОБА_2 сказав, що бере в борг у ОСОБА_1 гроші, щоб купити синові квартиру. Це все відбувалося у кімнаті відпочинку біля шиномонтажу.

Судом встановлено, що відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 взяв в борг для придбання квартири у ОСОБА_1 24000 (двадцять чотири тисячі) доларів США, і зобов'язувався повернути зазначену суму 24000 доларів США до 01 червня 2015 року. Розписка написана в присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.22).

Як вбачається із висновку експерта № 191 від 07.10.2016 підпис розташований після рукописного тексту «ОСОБА_2… 23.04.2015 г.» у розписці від 23.04.2015, виконаний ОСОБА_2. У рукописному тексті «23.04.2015» у розписці від 23.04.2015, а саме у місці розташування першої цифри року «2» - спочатку було нанесено цифру «1», поверх якої виконано цифру «2» (а.с. 168-174).

Згідно із копією довідки, яка видана начальником управління Національного банку України в Кіровоградській області Томашин В.П. за №22-018/2719 від 20.10.2015, офіційний курс національної валюти по співвідношенню до іноземних валют станом на 20.10.2015 за 100 доларів США становить 2161,7536 грн. (а.с. 6).

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, відповідач ОСОБА_2 дійсно підписав розписку про отримання у борг від ОСОБА_1 24000 доларів США. У вказаній розписці також зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути зазначені кошти до 01.06.2015. Отже, волевиявлення ОСОБА_2 було спрямоване на отримання в борг вказаної суми і відповідало внутрішній волі.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, договір позики є реальним договором, який вважається укладений лише з моменту передання грошей (інших речей) позикодавцем позичальникові.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, у розписці наданій позивачем ОСОБА_1 чітко встановлені сторони зобов'язання (позикодавець і позичальник), грошова сума, яка передається, термін повернення боргу, паспортні дані, адреса проживання та особистий підпис позичальника, свідки. Тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні. Крім того, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому підлягають повному задоволенню, а зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5040,00 грн.

На підставі ст.ст. 203-205, 524, 525, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 31 жовтня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, суму у розмірі 504000 (п'ятсот чотири тисячі) грн..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 31 жовтня 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, судовий збір у сумі 5040 (п'ять тисяч сорок) грн..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка