Рішення № 62835200, 19.10.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/659/15-ц

Провадження № 2/369/3375/16

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року до Києво-Святошинського районного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 травня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання останньому до 12 травня 2028 року кредиту в розмірі 186 223,40 дол. США. За умовами даного договору ОСОБА_1 мав регулярно сплачувати частину кредиту та відсотки за користування кредитом. Проте відповідач перестав вносити необхідні платежі. Неодноразові звернення працівників банку результатів не дало. Станом на лютий 2010 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті кредиту 183 406,14 дол. США., заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 17 442.04 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту 1 697,95 дол. США. Дана заборгованість стягнена за рішення суду, але рішення не виконане. Вказав, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки у якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Оскільки рішення суду не виконано, тому вони набули право на звернення стягнення на дане майно.

Тому просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 177/П/73/2008-840 від 16.05.2008 в розмірі 202 546,14 дол. США що в еквіваленті по курсу НБУ на 22.02.2010 дорівнює 1 620 308,32 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.. та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення, - звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 16.05.2008 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовським С.П. за реєстровим № 2011, а саме на нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,1499 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456), з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству "Комерційний Банк "Надра" всіх повноважень продавця предмету іпотеки (в тому числі, але не виключно: отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки, необхідні для продажу вище зазначеного предмета іпотеки, у Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Київській області, всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в тому числі, але не виключно, в Реєстраційній службі Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмета іпотеки, а також ставити підпис від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг тощо. На час реалізації предмету іпотеки передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «НАДРА» з правом заміни замків, обладнанням охоронними пристроями предмета іпотеки. Стягнути з відповідача судовий збір.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечує.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення. Суду пояснив, що дійсно саме зобов'язання між сторонами не припинено, але позивач пропустив строки звернення до суду для захисту свого права. Також вказав, що в позасудовому порядку позивач не звертався для врегулювання спору та укладення акту про звернення стягнення як це передбачено умовами договору. Тому просив суд відмовити в задоволенні позову як з підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску строку позовної давності.

У судове засідання третя особа не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Направила суду заява про розгляд справи в її відсутність та просила суд відмовити в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 21 червня 2011 року відкрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», яке є правонаступником ВАТ «Комерційний Банк «Надра».

16 травня 2008 року між ВАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 177/П/73/2008-840, згідно з яким, позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 186 223 доларів США 40 центів, строком до 12 травня 2028 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.

Відповідно до п.п. 4.3.2., 4.3.3. угоди до кредитного договору, відповідач зобов'язався суворо дотримуватися положень цього договору, а також договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку і строки, визначені в кредитному договорі.

Згідно до п. 4.2.4 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-2071/11 ухвалено судове рішення за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 177/П/73/2008 - 840 від 16.05.2008 року у розмірі 202 546 доларів США 14 центів, що по курсу НБУ складало 1 620 308, 32 грн., зустрічним позовом ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, яким, позовні вимоги ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» вище вказану суму заборгованості по кредитному договору, та розірвано кредитний договір № 177/П/73/2008 - 840 від 16.05.2008 року, укладений між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_1

Строк пред'явлення виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення суду від 25 березня 2011 року ПАТ "Комерційний Банк "Надра" було пропущено, у зв'язку з чим, ПАТ "Комерційний Банк "Надра" було подано заяву до Шевченківського районного суду м. Києва про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2014 року, заяву банку про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання задоволено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23.04.2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено повністю: ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2014 року скасовано, у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання - відмовлено.

У якості забезпечення виконання кредитного зобов'язання між сторонами укладено договір іпотеки. Згідно до договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,1499 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору, іпотека забезпечує виконання грошових зобов'язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору №177/П/73/2008-840 від 16.05.2008 року, укладеного між сторонами.

В ст. 572 ЦК України вказано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України)

Відповідно до вимог ст. ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений термін.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Разом з тим припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що залишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Виходячи із результатів системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (справа № 6-1206цс15).

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ураховуючи, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), то у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов'язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Таким чином, розірвання основного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може бути забезпечене виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.

Згідно із ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, в тому числі, придбання за договором купівлі-продажу.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка є предметом іпотеки, право власності зареєстровано за ОСОБА_2

За ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У судове засідання представник позивача не з'явився, позовні вимоги не уточнив щодо переходу права власності на земельну ділянку, виключення та поновлення запису про обтяження майна в Державному реєстрі, не заявлено клопотання про залучення власника як співвідповідача, що є виключним правом позивача, та враховуючи висновки суду касаційної інстанції. Тому суд розглядає справу на підставі заявлених вимоги та наданих сторонами доказів.

Також слід зазначити, що п. 4 іпотечного договору сторони погодили, що шляхом позасудового порядку врегулювання питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: іпотеко держатель може звернутись до іпотекодавця із пропозицією скласти акт про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому визначається один із способів реалізації предмета іпотеки; іпотекодержавтель може від свого імені здійснити реалізацію предмета іпотеки, на який звернено стягнення, будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому ст.. 38 Закону України «Про іпотеку».

Також сторони погодили порядок такого стягнення: у разі якщо протягом трьох робочих днів з дати направлення іпотекодержателем пропозиції щодо укладення акту, іпотекодавець не підпише акт про звернення стягнення на заставлене майно, іпотекодержатель може звернутись до суду у встановленому законодавством порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третьої особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюється законом.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі: передання застоводавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним; порушення заставодавцем правил про зміну предмета застави; витрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил розпорядження предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки-для його подальшої реалізації.

У п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - Постанова) роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, надання права на продаж є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, позивач не взяв до уваги умови договору іпотеки, укладеного між сторонами, а саме пункт 4, який регулює умови задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку та передбачає, що це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотеко держателя, є правовою підставою для реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя, що підтверджено поясненнями представника відповідача.

На підставі зазначеного, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», умови договору іпотеки, суд приходить до висновку, що передача права на продаж є позасудовим порядком зверненням стягнення на предмет іпотеки, що не підлягає застосуванню у судовому порядку. Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду, у цивільному кодексі України передбачається лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст. 37, 39 Закону України «Про іпотеку», так і з договору іпотеки, укладеного між сторонами, не пред'явлення вимог до належного відповідача, не надання доказів позасудового врегулювання спору з власником земельної ділянки, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкевич