Постанова № 62833749, 27.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року 810/1964/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та пені,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 77918,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 по 29.08.2013 у розмірі 48634,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про його повернення суми, подає органу державної податкової служби відповідну податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як зазначив позивач, ним подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, податковим органом всупереч вимогам ст. 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Васт-Транс", та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Також позивачем заявлено клопотання про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідач - Києво-Святошинська ОДПІ позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення, оскільки відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість є виключним повноваженням податкового органу. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач послався на те, що позивачем пропущенний строк звернення до суду, а тому позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Податковий орган у письмових запереченнях також просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки до органів державної казначейської служби не надходив висновок податкового органу із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Управління у письмових запереченнях також просило суд здійснювати розгляд справи за відсутністю його представника в порядку письмового провадження.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС перейменована на Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС, у зв’язку з чим судом замінено відповідача ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" зареєстроване як юридична особа 19.03.1999 та перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2012 позивачем до ДПІ у Києво-Святошинсьокому районі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, де у рядку 23.1 було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 77918,00 грн.

З вказаною податковою декларацією позивачем було також подано Довідку про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року).

Разом з тим, суму податку на додану вартість у розмірі 77918,00 грн. позивачу відшкодовано не було.

У зв’язку з тим, що податковим органом не виконано вимог закону стосовно проведення перевірки та не подання до органу державного казначейства висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ, а в порядку досудового врегулювання спору дане питання не вирішено, ТОВ "Васт-Транс" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, позивачем 21.05.2012 подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 77918,00 грн.

Отже, ТОВ "Васт-Транс" згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування у квітні 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 77918,00 грн.

Щодо виконання податковим органом вимог закону стосовно перевірки заявленої суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку контролюючого органу, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Факт подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року підтверджується відміткою податкового органу на такій декларації від 21.05.2012.

У ході розгляду справи представник Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки податковим органом не було надано висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ, при цьому жодних доказів, які б свідчили про не підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, доказів про прийняття податковим органом відповідних податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ суду не надав.

У той же час судом встановлено, що ТОВ "Васт-Транс" зверталось до ДПІ у Києво-Святошинському районі з запитами, у яких просило надати інформацію про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню та про причини не направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а саме: від 10.10.2013 №788-790, від 19.05.2015 №88, від 04.06.2015 №108, №115, від 21.08.2015 №184.

Разом з тим, чіткої відповіді на вказані запити ТОВ "Васт-Транс" не отримано.

Так, у листах від 26.05.2015 №3895/10/10-13-15-01 та від 11.06.2015 №7195/10/10-13-15-01 ДПІ у Києво-Святошинському районі лише процитовано положення Податкового кодексу України, якими врегульовано підстави проведення камеральної перевірки та встановлено порядок їх оформлення, проте відомостей, чи була така перевірка проведена, зазначені листи не містять.

Ухвалою від 08.08.2016 Київський окружний адміністративний суд запропонував ДПІ у Києво-Святошинському районі надати докази на підтвердження своїх заперечень.

Однак, заперечуючи проти позову, представник податкового органу жодних доказів, які б свідчили про підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, або доказів про прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ - не надав.

Крім того, суд зазначає, що будь-яких доказів складення акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року, його реєстрації та направлення позивачу, як і доказів прийняття та направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення, яким було б зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, матеріали справи не містять. Відповідач - Києво-Святошинська ОДПІ також не зміг повідомити про наявність вищезазначених фактів.

За викладених обставин, суд вважає, що за наслідками камеральної перевірки податкової декларації ТОВ "Васт-Транс" з ПДВ за квітень 2012 року факту невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, встановлено не було. Таким чином, у суду не має сумнівів, що заявлена у податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 77918,00 грн. є підтвердженою.

За таких обставин, суд зазначає, що податковий орган зобов’язаний був надати ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 77918,00 грн. для його подальшого відшкодування на рахунок позивача у банку.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39).

Відповідно до п. 6 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суму відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, є обов'язком податкового органу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі не було направлено до відповідного територіального органу Державного казначейства України у встановлений п. 8 Порядку № 39 строк висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.

Більш того, податковим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.

За змістом пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Не заперечуючи право позивача на належне йому бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 77918,00 грн., суд все ж вважає, що вимоги про стягнення такої суми безпосередньо з Державного бюджету України є передчасними.

Так, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов’язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Саме на такому розумінні положень чинного законодавства наполягає Верховний Суд України в постанові №21-881а15 від 16.09.2015, прийнятій за наслідками перегляду судових рішень в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У зв’язку з цим Верховний Суд України зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням правової позиції Верховного суду України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією ТОВ "Васт-Транс" з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 77918,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 у справі №К/9991/94791/11 та від 10.11.2015 у справі № К/800/43164/14.

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 77918,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, станом на час розгляду справи ТОВ "Васт-Транс" має право на стягнення з Державного бюджету України пені по заборгованості з відшкодування ПДВ платнику податків за період з 11.06.2013 по 29.08.2016.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що стягненню на користь ТОВ "Васт-Транс" підлягає пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 по 29.08.2016 у розмірі 48634,23 грн.

Даний факт у процесі судового розгляду справи податковим органом спростовано не було.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області своєчасно не надала ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого ГУ ДКС України у Київській області не було здійснено перерахування позивачу бюджетної заборгованості, а відтак, у позивача виникло право на стягнення з Державного бюджету України пені за заборгованість з відшкодування ПДВ платнику податків.

За таких умов, судом встановлено, що вимога ТОВ "Васт-Транс" про стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 11.06.2013 по 29.08.2016 у розмірі 48634,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, то суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки, як було встановлено судом та зазначалось вище, ТОВ "Васт-Транс" в адміністративному порядку намагалось вирішити оспорюване питання та зверталось до ДПІ у Києво-Святошинському районі із запитами, у яких просило надати інформацію про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а отже строк звернення до суду позивачем пропущений не був.

Щодо клопотання позивача про зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, задовольняючи адміністративний позов, суд враховує, що бездіяльність податкового органу, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування ПДВ тривалістю майже у три роки.

Суд таку бездіяльність розцінює як свідчення неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обов’язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Суд також зазначає, що обставини, якими податковий орган обґрунтовував неподання вказаного висновку про суму податку, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, зокрема, відсутність у податкового органу інформації про результати перевірки, розбіжності в інтегрованій картці є надуманими і не були підтверджені жодним належним доказом. Крім того, суд зазначає, що позивачем виконано вимоги закону для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов’язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що податковий орган може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов’язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у десятиденний строк з часу набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3276,28 грн. підлягають стягненню з Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань такого органу відповідно до положень статті 94 КАС України.

При цьому суд зазначає, що саме неподання Києво-Святошинською ОДПІ до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, потягло неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування, відтак вини Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в неотриманні такого висновку від податкового органу немає, тому на думку суду, сума судового збору повинна бути стягнута саме з податкового органу, з вини якого позивач не отримав бюджетне відшкодування.

Керуючись статтями 70-72, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість у розмірі 77918 (сімдесят сім тисяч дев’ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп. за квітень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за квітень 2012 року за період з 11.06.2013 по 29.08.2013 у розмірі 48634 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 23 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (код ЄДРПОУ 30367782) судові витрати у сумі 3276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.